Рішення № 25503693, 31.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/7343-2012 31.07.12

За позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»допублічного акціонерного товариства «ПОЛЮС»простягнення 26 997, 52 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивачаголовний юрисконсульт Богдан Н.О. (довіреність №324-1-4/37 від 23.12.2011 року)відповідачапредставник Двоєглазов Д.О. (довіреність від 18.05.2012 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант Авто»(правонаступник відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Полюс»про стягнення 26 997, 52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням посадовою особою Відповідача вимог частини четвертої статті 140 КУаП, що призвело до нанесення майнових збитків страхувальнику Позивача, право на відшкодування яких Позивач набув в порядку статті 993 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року порушено провадження у справі №5011-23/7343-2012 та призначено її розгляд на 19.06.2012 року.

Відповідачем 18.06.2012 року надано через відділ діловодства суду заяву про застосування правових наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Допущене посадовою особою Відповідача порушення правил і норм щодо забезпечення дорожнього руху, яке полягало в розміщені розтяжки між двома електроопорами по вулиці Електротехнічній 9 у місті Києві, мало наслідком падіння 09.12.2008 року рекламного щита та пошкодження двох автомобілів -ЗІЛ (державний номерний знак НОМЕР_2) та автомобіля Chevrolet Epica (державний номерний знак НОМЕР_1), що належить страхувальнику Позивача. Наведені обставини підтверджуються постановою Деснянського районного суду міста Києва від 12.12.2008 року у справі №3-70561, довідкою відділу з обслуговування Деснянського району міста Києва Державної автомобільної інспекції від 09.12.2008 року №59930-117 та іншими матеріалами справи.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична чи фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків (частина перша статті 1172 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в момент нанесення майнових збитків у Відповідача виник цивільно-правовий обов'язок відшкодувати потерпілим особам завдану шкоду у повному обсязі. Відповідно, у потерпілих осіб виникло кореспондоване обов'язку Відповідача право вимоги відшкодування завданих їх майну збитків (у тому числі).

Оскільки встановлений наведеними вище нормами цивільного закону обов'язок Відповідач не виконав, Позивач платіжним дорученням №5778 від 25.06.2009 року перерахував 26 997,52 грн. страхового відшкодування на поточний рахунок автосервісної філії «Бровари Авто»(станція технічного обслуговування, що виконувала відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Chevrolet Epica (державний номерний знак НОМЕР_1).

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування»до Позивача з 25.06.2009 року перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке його страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто, до Відповідача.

Відповідачем в процесі судового розгляду спору не заперечувався факт наявності у нього цивільно-правового обов'язку компенсувати завдану шкоду у заявленому Позивачем розмірі, а лише наголошувалась необхідність застосування правових наслідків спливу строку позовної давності відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України. З тексту відповідної заяви Відповідача вбачається, що строк позовної давності у даному спорі обчислюється ним з моменту настання страхового випадку (з 09.12.2008 року).

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті рішення за заявою Відповідача судом прийнято до уваги правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 27.03.2012 року (справа №58/168), яка полягає у тому, що:

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Таким чином, фактично у Позивача в цій справі право подати регресний позов виникло не 09.12.2008 року (дата страхового випадку), а з моменту здійснення страхової виплати -з 25.06.2009 року.

Позовну заяву подано до відділу діловодства суду 05.06.2012 року , тобто до спливу строку позовної давності.

Враховуючи наведене, Господарським судом міста Києва встановлено відсутність правових підстав для відмови у позові на підставі частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Оскільки встановлений Законом України обов'язок Відповідач добровільно не виконав, право Позивача на відшкодування збитків в межах здійсненої ним страхової виплати підлягає примусовому захисту.

Виходячи з наведеного, суд встановив, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ПОЛЮС»(02225, м.Київ, проспект Маяковського, будинок 5-В ідентифікаційний код 19029704) на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, ідентифікаційний код 16467237) 26 997,52 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень 52 коп.) основного боргу та 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ.

Повне рішення складено : 01.08.2012 року

Суддя Т.Ю. Кирилюк