Постанова № 25503540, 31.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. Справа № 5010/1962/2011-8/69

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПолянський А.Г., Корсак В.А., Яценко О.В. (доповідач у справі)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Івано-Франківського регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 рокуу справі№ 5010/1962/2011-8/69господарського судуІвано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Івано-Франківського регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик"до1. Приватного підприємства "Елітне житло КОФ", 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 3. Відділу державної виконавчої служби Городенківського районного управління юстиції, 4. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 5. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2прозвільнення майна з-під арештув судовому засіданні взяв участь представник від позивача Лютий О.П. дов. № 2600 від 26.07.2011 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Івано-Франківського регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" (далі за текстом -ПАТ "КБ "Хрещатик") звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного підприємства "Елітне житло КОФ" (далі за текстом -ПП "Елітне житло КОФ"), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом -ФОП ОСОБА_1) та Відділу державної виконавчої служби Городенківського районного управління юстиції (далі за текстом -ВДВС Городенківського РУЮ) про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2011 року, на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до розгляду у справі інших відповідачів: фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (далі за текстом -ФОП ОСОБА_3) та фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (далі за текстом -ФОП ОСОБА_2).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2011 року позовні вимоги ПАТ "КБ "Хрещатик" задоволено частково: зобов'язано ВДВС Городенківського РУЮ зняти арешт з нерухомого майна: квартири № 1 номер за РПВН 33791714, № 3 номер за РПВН 33791839, № 5 номер за РПВН 33791884, № 6 номер за РПВН 33791977, № 9 номер за РПВН 33792093, №10 номер за РПВН 33792181, № 11 номер за РПВН 33792262, № 12 номер за РПВН 33792430, № 13 номер за РПВН 33792524, № 15 номер за РПВН 33792588, № 21 номер за РПВН 33792660, № 25 номер за РПВН 33792721 за адресою: АДРЕСА_1. Відмовлено у позові до ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 17.11.2011 року, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково: рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2011 року у справі № 5010/1962/2011-8/69 у частині "Відділу державної виконавчої служби Городенківського районного управління юстиції зняти арешт з нерухомого майна: квартири №1 номер за РПВН 33791714, №3 номер за РПВН 33791839, №5 номер за РПВН 33791884, №6 номер за РПВН 33791977, №9 номер за РПВН 33792093, №10 номер за РПВН 33792181, №11 номер за РПВН 33792262, №12 номер за РПВН 33792430, №13 номер за РПВН 33792524, №15 номер за РПВН 33792588, №21 номер за РПВН 33792660, №25 номер за РПВН 33792721 за адресою: АДРЕСА_1 -скасовано і прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "КБ "Хрещатик" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі № 5010/1962/2011-8/69, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2011 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. 16 Закону України "Про іпотеку", ст. 105 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою представників відповідачі відкладено розгляд касаційної скарги до 31.07.2012 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.06.2006 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Хрещатик" та ПП "Елітне житло КОФ" було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до п.1.1. якого договір іпотеки забезпечує виконання зобов'язань, які взяв на себе іпотекодавець за договором управителя із забудовником № 1 від 27.06.2006 року про організацію будівництва та фінансування будівельних робіт із будівництва 40 квартирного житлового будинку та кредитним договором № 01-ЮО-06, укладеним 27.06.2006 року між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що предметом іпотеки за вищевказаним Договором є майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, що належить іпотекодавцю на підставі договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору сторони погодили, що зміна предмета іпотеки може здійснюватись тільки за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою, що підлягає нотаріальному посвідченню.

Місцевим та апеляційними господарськими судами встановлено, що сторони неодноразово укладали та нотаріально посвідчували додаткові угоди, якими вносили зміни до зазначеного Договору іпотеки, зокрема, щодо суми зобов'язань іпотекодавця, як позичальника за кредитним договором № 01-ЮО-06 від 27.06.2006 року, вартості предмета іпотеки та його оцінки сторонами.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що зміни до Договору іпотеки вносились і щодо питань зміни предмета іпотеки, зокрема додатковою угодою № 5 від 27.06.2008 року статус предмета іпотеки змінено на "об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, а п. 5.4. викладено в наступній редакції: «Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки або будь-яким іншим способом передбаченим законодавством, на вибір Іпотекодержателя, в тому числі і в судовому порядку або шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса». Відомості про обтяження означеного нерухомого майна іпотекою були внесені до Державного реєстру іпотек 27.06.2008 року.

Також, додатковим договором № 11 від 13.08.2010 року сторони Договору погодили збільшення розмір забезпеченого іпотекою зобов'язання до 7 062 780, 00 грн. кредиту із сплатою 20 % річних, комісії, можливих санкцій та продовжили строк виконання зобов'язання до 05.09.2010 року. Відомості про зміну Договору іпотеки були внесені до Державного реєстру іпотек 13.08.2010 року.

Додатковою угодою № 12 від 11.08.2011 року було змінено статус предмета іпотеки на "квартири № № 1, 3, 5, 6, 9, 10, 11, 12, 13, 15, 21, 25 та нежилі приміщення (підвальні приміщення) № № 1, 3, 4, 6, 7, 9, 11, 16, 17 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно було внесено зміни щодо предмету іпотеки: додано об'єкти за вказаною адресою: квартири № 1 номер за РПВН 33791714, № 3 номер за РПВН 33791839, № 5 номер за РПВН 33791884, № 6 номер за РПВН 33791977, № 9 номер за РПВН 33792093, № 10 номер за РПВН 33792181, № 11 номер за РПВН 33792262, № 12 номер за РПВН 33792430, № 13 номер за РПВН 33792524, № 15 номер за РПВН 33792588, № 21 номер за РПВН 33792660, № 25 номер за РПВН 33792721, нежилі приміщення (підвальні приміщення) за номерами РПВН 34188353, 34188247, 34188183, 34188082, 34187710, 34187983, 34187777, 34187606 та вилучено об'єкт незавершеного будівництва номер за РПВН 23781534 за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2011 року сторони Договору нотаріально посвідченою додатковою угодою № 12 погодили статус предмета іпотеки, а саме: на квартири № 1 номер за РПВН 33791714, № 3 номер за РПВН 33791839, № 5 номер за РПВН 33791884, № 6 номер за РПВН 33791977, № 9 номер за РПВН 33792093, № 10 номер за РПВН 33792181, № 11 номер за РПВН 33792262, № 12 номер за РПВН 33792430, № 13 номер за РПВН 33792524, № 15 номер за РПВН 33792588, № 21 номер за РПВН 33792660, № 25 номер за РПВН 33792721, нежилі приміщення (підвальні приміщення) за номерами РПВН 34188353, 34188247, 34188183, 34188082, 34187710, 34187983, 34187777, 34187606 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та вилучено об'єкт незавершеного будівництва номер за РПВН 23781534 за вищевказаною адресою про що до Державного реєстру іпотек внесено відповідні відомості.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні ВДВС Городенківського РУЮ Івано-Франківської області знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення боргів з ПП "Елітне житло КОФ" до якого входить: наказ № 933 від 23.05.2011 року про примусове виконання рішення у справі № 5010/450/2011-28/19 -стягнення на користь відповідача-2 18 653 грн. боргу та судових витрат, наказ № 1372 від 26.07.2011 року про примусове виконання рішення у справі № 5010/1220/2011-17/52 -стягнення на користь віповідача-4 12 767, 18 грн. боргу та судових витрат та наказ № 1318 виданий 20.07.2011 року про примусове виконання рішення у справі №5010/1221/2011- 20/53 -стягнення на користь відповідача-5 8 660, 00 грн. боргу та судових витрат.

05.09.2011 року державним виконавцем ВДВС Городенківського РУЮ Івано-Франківської області було накладено арешт на нерухоме майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

28.09.2011 року постановами головного державного виконавця ВДВС Городенківського РУЮ Івано-Франківської області вищевказані виконавчі провадження приєднані до зведеного виконавчого провадження № 29279086.

Апеляційний господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог про звільнення майна з-під арешту послався на те, що до 11.08.2011 року позивач не міг розпочинати процедуру стягнення шляхом реєстрації за собою права власності на вищевказані квартири, оскільки такі не були предметом іпотеки за договором іпотеки від 30.06.2006 року з наступними змінами.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно приписів ст. 575 вказаного Кодексу, з якою кореспондуються положення ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами вищевказаних норм, іпотека є спеціальним заходом майнового характеру, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання підставою якого є договір.

Стаття 5 Закону України "Про іпотеку" встановлює перелік об'єктів які можуть бути предметом іпотеки.

Так, згідно ч. 2 вказаної Статті предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва встановлено ст. 16 Закону України "Про іпотеку", відповідно до ч. 2 якої передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Частина 3 ст. 16 вказаного закону встановлює обов'язку умову щодо обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою, яке полягає в державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про іпотеку" після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що виходячи з положень вказаної норми у випадку, коли предметом іпотеки є об'єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що враховуючи положення ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що додатковою угодою № 5 від 27.06.2008 року сторони погодили зміни до п. 5.4. Договору іпотеки, яким встановили шляхи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 вказаного Закону встановлено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною 3 вказаної Статті встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

Згідно ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Статтею 60 вищевказаного Закону передбачено порядок зняття арешту з майна, згідно ч. 1 якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що зняття арешту з майна можливе у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження за рішенням суду.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій не було враховано положень Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення підстав та порядку звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами про звільнення майна з-під арешту, враховуючи правові підстави виникнення такого права у Пат "КБ "Хращатик" на майно, яким забезпечено виконання зобов'язання за кредитним Договором № 01-ЮО-06.

Крім того попередніми судовими інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази погашення ПП "Елітне житло КОФ" заборгованості за кредитним договором № 01-ЮО-06 на момент арешту майна в сумі 7 198 907, 83 грн., з приводу чого колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що наявність рішення господарського суду Івано-Франківської області у справі № 20/104-5/109 від 23.11.2010 року про задоволення позовних вимог ПАТ "КБ "Хрещатик" про звернення стягнення на предмет іпотеки та заставленого майна за відсутності його реального виконання не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами, а відповідача-1 не звільняє від виконання взятих на себе зобов'язань перед кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 10/1946.

Місцевим господарським судом, враховуючи роз'яснення викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27.08.1976 року № 6 та постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14, було залучено ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2

Стаття 84 ГПК України встановлює вимоги до змісту судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 вказаної Статті в мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Пункт 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України встановлює, що резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Відповідно до ч. 8 ст. 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалюючи судове рішення від 17.11.2011 року відмовив ПАТ "КБ "Хрещаткик" в задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, проте в порушення приписів ст. 84 ГПК України не зазначив підстав відмови.

Не з'ясувавши належним чином усіх фактичних обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог ч.1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст. 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим попередні інстанції прийшли до суперечливих висновків, які судом касаційної інстанції в силу приписів ст. 1117 ГПК України, не можуть бути усунені.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення принципу повноти не було належним чином досліджено перелічені обставині у даній справі.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а суди прийняли рішення, що стосуються прав і обов'язків осіб, що не були залучені до участі у справі, вказане є безумовною підставою для скасування таких судових актів.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ПАТ "КБ "Хрещатик" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій -скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Івано-Франківського регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі № 5010/1962/2011-8/69 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі № 5010/1962/2011-8/69 скасувати.

3. Справу № 5010/1962/2011-8/69 передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддяА.Г. Полянський суддіВ.А. Корсак О.В. Яценко