Постанова № 25501326, 03.08.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/687/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Десса»до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Державної податкової служби про визнання незаконними дій по проведенню перевірки; визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № № 0000252301; 0000242301 від 13.01.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Десса» звернулось з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси, в якому просить визнати незаконними дії, які виразилися у проведенні позапланової виїзної документальної перевірки, оформленої актом №337/23-213/250521179/5764 від 28.12.2011р. без правових підстав, передбачених ст. 78 Податкового кодексу України; визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № № 0000252301; 0000242301 від 13.01.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтовано зроблені відповідачем висновки, викладені в акті перевірки №337/23-213/250521179/5764 від 28.12.2011р., згідно з якими зазначено порушення вимог п.п. 5.2.1 п.5.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.14.1.27,14.1.36 п.14.1 ст.14 абз в) пп.138.10.4 п.138.10 ст. 138 ПК України; п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14,п.198.3 ст. 198 ПК України та зроблено висновок щодо нікчемності угод між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Дельта -Плюс- Юг», ПП «Ново-Ком», в зв'язку з чим підприємством занижено податок на прибуток на суму 218 311, 77 грн. та податок на додану вартість на суму 181214,00 грн. Позивач зазначив, що не погоджується з висновком відповідача про нікчемність угод укладених між ним та ТОВ «Дельта -Плюс- Юг», ПП «Ново-Ком», оскільки зазначені висновки відповідача є лише припущеннями, не підтверджені відповідними доказами, окрім того акт перевірки не містить фактичних даних з посиланням на рішення суду, яке набрало законної сили про визнання угоди недійсною, натомість позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують виконання договорів та наявність яких є обов'язковою згідно змісту договорів (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки). Окрім того, позивач зазначив, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача ТОВ «Дельта -Плюс- Юг», ПП «Ново-Ком»знаходились в ЄДР, мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, а не надання в подальшому податкової звітності підприємствами-постачальниками не є підставою для визнання всіх укладених угод недійсними.Окрім того, позивачем надано докази, підтверджуючі факт використання придбаних у ТОВ «Дельта -Плюс- Юг», ПП «Ново-Ком»товарів у господарських операціях, а саме у виробництві. Таким чином, враховуючи те, що Податковий кодекс не ставить виникнення права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог законодавства іншими суб'єктами господарювання, позивач вважає, що податковим органом висновок про нікчемність угод, укладених з ТОВ «Дельта -Плюс- Юг», ПП «Ново-Ком»зроблено з перевищенням повноважень, тому дії ДПІ у Малиновському районі міста Одеси є незаконними, рішення прийняті в результаті цих дій є такими, що підлягають скасуванню. Крім того, позивач зазначив, що перевірку проведено з порушенням норм Конституції (ст. 19), податкового законодавства (ст. 78 ПК України), оскільки жодної з підстав, передбачених ст. 78 ПК України для проведення перевірки у позивача не було.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Протокольною ухвалою суду від 09 квітня 2012 року замінено відповідача державну податкову інспекцію у Малиновському районі міста Одеси на державну податкову інспекцію у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином та завчасно. Надав до суду заперечення, в яких, просив суд відмовити в задоволенні позову та пояснив, що в порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Десса»безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок суми ПДВ по податковим накладним, отриманим на придбання гумової сировини у ТОВ «Дельта -Плюс- Юг», ПП «Ново-Ком»на загальну суму ПДВ -181 214,00 грн., які не можна розглянути в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, не відповідають вимогам п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України та порушують п.198.3 ст. 198 ПК України. Окрім того, відповідач зазначив, що в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у 1 кварталі 2011 року підприємством ТОВ «Десна»віднесено до складу валових витрат витрати згідно Договорів укладених позивачем з ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Дельта -Плюс- Юг»в розмірі 495 777, 5 грн., які не підтверджені документами, які мають юридичну силу та доказовість та зв'язок з господарською діяльністю яких не доведено, у зв'язку з чим ДПІ у Малиновському районі міста Одеси правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та відповідно підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Десса»29.12.1997 року зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради, номер запису до ЄДР №1 556 120 0000 011367 (а.с.65).

На підставі направлень від 13.12.2012 року №№ 2161, 2162, 224, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 глави 8 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 13.12.11 №2068 (Т.1 а.с.127-129) проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Десса»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.10р. по 30.09.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10р. по 30.09.11р. відповідно до затвердженого плану перевірки. Перевірка проводилась з 14.12.2011 року по 26.12.2011 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт №337/23-213/25052179/5764 від 28.12.2011р., згідно з яким встановлено порушення вимог п.п. 5.2.1 п.5.2,п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27,14.1.36п.14.1 ст.14 абз в) пп..138.10.4 п.138.10 ст. 138 ПК України - заниження податку на прибуток в сумі 218311,77 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 123944, 38 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 94367, 39 грн.; п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14,п.198.3 ст. 198 ПК України - заниження ПДВ в сумі 181214,0 грн., у т.ч. за лютий 2011 року в сумі 40527,0 грн., за березень 2011 року в сумі 58628,0 грн., за квітень 2011 року 54010,0 грн., за травень 2011 року в сумі 28049,0 грн. (Т1. а.с.19-58).

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі міста Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252301 від 13.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 181215 грн. та №0000242301 від 13.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 218 312,77 грн. (а.с.63-64).

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить їх скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій ДПІ у Малиновському районі міста Одеси, які виразилися у проведенні позапланової перевірки, оформленої актом №337/23-213/25052179/5764 від 28.12.2011р. без правових підстав, передбачених ст. 78 ПК України, суд вважає, що позов у цій частині не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності таких обставин, серед іншого, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу був направлений запит №46732/23-208 від 29.11.2011р. в порядку ст.73 ПК України. Оскільки зазначені у цьому запиті вимоги податкового органу не виконані позивачем (протилежного позивачем не доведено), суд дійшов висновку про правомірність призначення позапланової документальної перевірки на підставі п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України.

Направлення та копія наказу про проведення перевірки вручені 14.12.2001 року особисто головному бухгалтеру ТОВ «Десса»Сазоновій Н.О. (Т.1 а.с. 127-130).

Згідно п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що посадові особи ДПІ у Малиновському районі міста Одеси були допущені до перевірки без будь-яких зауважень.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252301 від 13.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 181215 грн., суд вважає, що вони підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення є порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14,п.198.3 ст. 198 ПК України.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Дельта -Плюс- Юг»до складу податкового кредиту за лютий, березень, квітень, травень 2011 року, суд виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Десса» надало до ДПІ у Малиновському районі міста Одеси податкові декларації з ПДВ за лютий, березень, квітень, травень 2011 року, в яких встановлено заниження суми податкового кредиту, за лютий в сумі 40527, 00 грн., за березень2011 року в сумі 58628 грн., за квітень в сумі 54010,0 грн., за травень 2011 року в сумі 28049, 00 грн.(Т. 1 а.с.89-94, 132).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.7 вказаної статті податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як встановлено актом перевірки, між ТОВ «Десса»та ПП «Ново-Ком»01.01.2010 року укладено договір поставки гумової сировини №01/11, згідно умов зазначеного договору продавець зобов'язується поставити гумову сировину на адресу ТОВ «Десса».

ПП «Ново-Ком»згідно договору поставки гумової сировини №11/09 від 02.11.2009 року ТОВ «Десса» у 1 кварталі 2011 року згідно наданих до перевірки первинних документів отримано гумову сировину на суму 56959, 25 грн.

На виконання умов договору ПП «Ново-Ком» на адресу ТОВ «Десса» було поставлено гумову сировину. Постачальником та покупцем були оформлені та надані один одному усі документи, які підтверджують виконання договору та наявність яких є обов'язковою згідно змісту договору (рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні).

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами: рахунок-фактура №СФ-08/01/32 від 27.01.2011 року, податкова накладна №37 від 27.01.2011 року, видаткова накладна №РН-37 від 27.01.2011 року; рахунок-фактура №СФ-08/01/33 від 20.01.2011 року, податкова накладна №17 від 20.01.2011 року, видаткова накладна №РН-17 від 20.01.2011 року; рахунок-фактура №СФ-73 від 16.02.2011 року, податкова накладна №73 від 16.02.2011 року, видаткова накладна №РН-73 від 16.02.2011 року; рахунок-фактура №СФ-59 від 09.02.2011 року, податкова накладна №59 від 09.02.2011 року, видаткова накладна №РН-59 від 09.02..2011 року, рахунок-фактура №СФ-53 від 204.02.2011 року, податкова накладна №53 від 04.02.2011 року, видаткова накладна №РН-53 від 09.02.2011 року; рахунок-фактура №СФ-87 від 04.02.2011 року, податкова накладна №87 від 04.02.2011 року, видаткова накладна №РН-87 від 04.02.2011 року; рахунок-фактура №СФ-83 від 03.02.2011 року, податкова накладна №83 від 03.02.2011 року, видаткова накладна №РН-83 від 03.02.2011 року; рахунок-фактура №СФ-78 від 01.02.2011 року, податкова накладна №78 від 01.02.2011 року, видаткова накладна №РН-78 від 01.02.2011 року; рахунок-фактура №СФ-142 від 24.03.2011 року, податкова накладна №142 від 24.03.2011 року, видаткова накладна №РН-142 від 24.03.2011 року; рахунок-фактура №СФ-141 від 23.03.2011 року, податкова накладна №141 від 23.03.2011 року, видаткова накладна №РН-141 від 23.03.2011 року; рахунок-фактура №СФ-140 від 18.03.2011 року, податкова накладна №140 від 18.03.2011 року, видаткова накладна №РН-140 від 18.03.2011 року; рахунок-фактура №СФ-139 від 15.03.2011 року, податкова накладна №139 від 15.03.2011 року, видаткова накладна №РН-139 від 15.03.2011 року; рахунок-фактура №СФ-38 від 09.03.2011 року, податкова накладна №138 від 09.03.2011 року, видаткова накладна №РН-138 від 09.03.2011 року; рахунок-фактура №СФ-132 від 07.03.2011 року, податкова накладна №132 від 07.03.2011 року, видаткова накладна №РН-132 від 07.03.2011 року; рахунок-фактура №СФ-131 від 01.03.2011 року, податкова накладна №131 від 01.03.2011 року, видаткова накладна №РН-131 від -01.03.2011 року; рахунок-фактура №СФ-145 від 01.03.2011 року, податкова накладна №145 від 01.03.2011 року, видаткова накладна №РН-145 від 01.03.2011 року; рахунок-фактура №СФ-2366598 від 20.04.2011 року, податкова накладна №703 від 20.04.2011 року, видаткова накладна №РН-703 від 20.04.2011 року; рахунок-фактура №СФ-569877 від 11.04.2011 року, податкова накладна №702 від 11.04.2011 року, видаткова накладна №РН-702 від 11.04.2011 року; рахунок-фактура №СФ-256698 від 08.04.2011 року, податкова накладна №339 від 08.04.2011 року, видаткова накладна №РН-339 від 08.04.2011 року; рахунок-фактура №СФ-5666698 від 05.04.2011 року, податкова накладна №326 від 05.04.2011 року, видаткова накладна №РН-326 від 05.04.2011 року; рахунок-фактура №СФ-3566889 від 01.04.2011 року, податкова накладна №303 від 01.04.2011 року, видаткова накладна №РН-303 від 01.04.2011 року; рахунок №177 від 24.05.2011 року, податкова накладна №177 від 24.05.2011 року, видаткова накладна №РН-177 від 24.05.2011 року; рахунок №175 від 23.05.2011 року, податкова накладна №175 від 23.05.2011 року, видаткова накладна №РН-175 від 23.05.2011 року; рахунок №170 від 11.05.2011 року, податкова накладна №170 від 11.05.2011 року, видаткова накладна №РН-170 від 11.05.2011 року; рахунок №165 від 05.05.2011 року, податкова накладна №165 від 05.05.2011 року, видаткова накладна №РН-165 від 05.05.2011 року; рахунок №163 від 04.05.2011 року, податкова накладна №163 від 04.05.2011 року, видаткова накладна №РН-163 від 04.05.2011 року (Т.2, а.с.1-81).

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору позивач здійснив оплату за отриманий товар та перерахував на банківський рахунок ПП «Ново-Ком»грошові кошти у сумі 436118, 25 грн.(Т.1, а.с. 30).

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Дельта-Плюс-Юг», судом встановлено, що був укладений договір № 20/11 від 18.03.2011 р. на поставку гумової сировини.

На виконання вищезазначеного договору продавцем виставлено рахунки, оформлено податкові накладні та накладні а саме: рахунок №11603 від 16.03.2011 року, накладна №11603 від 16.03.2011 року та податкова накладна №11603 від 16.03.2011 року; рахунок №22103 від 21.03.2011 року, накладна №22103 від 21.03.2011 року та податкова накладна №22103 від 21.03.2011 року; рахунок №СФ-60104 від 01.04.2011 року, накладна РН -230104 від 01.04.2011 року та податкова накладна №330104 від 01.04.2011 року; рахунок СФ-32504 від 05.04.2011 року, накладна РН=50504 від 05.04.2011 року та податкова накладна №140504 від 05.04.2011 року; рахунок СФ-21104 від 11.04.2011, накладна РН-111104 від 11.04.2011 року, податкова накладна №171104 від 11.04.2011 року, рахунок СФ-21904 від 19.04.2011 року, накладна РН-71904 від 19.04.2011 року, податкова накладна №11904 від 19.04.2011 року; рахунок СФ-22604 від 26.04.2011 року, накладна РН-52604 від 26.04.2011 року, податкова накладна №82604 від 26.04.2011 року, рахунок №40405 від 04.05.2011 року, накладна 40405 від 04.05.2011 року, податкова накладна №14 від 04.05.2011 року, рахунок 21005 від 10.05.2011 року, накладна 51005 від 10.05.2011 року, податкова накладна №59 від 10.05.2011 року, рахунок №11205 від 12.05.2011 року, накладна №31205 від 12.05.2011 року, податкова накладна №82 від 12.05.2011 року, рахунок № 121305 від 13.05.2011 року, накладна №41305 від 13.05.2011 року, податкова накладна №95 від 13.05.2011 року, рахунок №31905 від 19.05.2011 року, накладна №51905 від 19.05.2011 року, податкова накладна №165 від 19.05.2011 року, рахунок СФ-40106 від 01.06.2011 року, накладна РН-40106 від 01.06.2011 року, податкова накладна №2 від 01.06.2011 року, рахунок СФ-10706 від 07.06.2011 року, накладна РН-10706 від 07.06.2011 року, податкова накладна №67 від 07.06.2011 року, рахунок СФ -41406 від 14.06.2011 року, накладна РН-41406 від 14.06.2011 року, податкова накладна №113 від 14.06.2011 року,рахунок СФ-31606 від 16.06.2011 року, накладна РН-11606 від 16.06.2011 року,податкова накладна №146 від 16.06.2011 року,рахунок СФ-72406 від 24.06.2011 року,накладна РН-82406 від 24.06.2011 року, податкова накладна №257 від 24.06.2011 року,рахунок СФ-32706 від 27.06.2011 року,накладна №32706 від 27.06.2011 року, податкова накладна №281 від 27.06.2011 року, рахунок СФ-25206 від 29.06.2011 року, накладна РН-152906 від 29.06.2011 року,податкова накладна №311 від 29.06.2011 року, рахунок СФ-242906 від 29.06.2011 року, накладна РН-162906 від 29.06.2011 року, податкова накладна №312 від 29.06.2011 року (Т.1, а.с.191-250).

На виконання умов договору позивач здійснив оплату за отриманий товар та перерахував на банківський рахунок ТОВ «Дельта-Плюс-Юг»грошові кошти у сумі 56959, 25 грн.(Т.1, а.с. 30).

Окрім того, на підтвердження використання у господарській діяльності підприємства придбаних за Договорами, укладеними між Позивачем та ПП «Ново-Ком», ТОВ «Дельта-Плюс-Юг», товарів ТОВ «Десса»надано укладені з ПОГ «Керченським УПП УТОС «Крип-ПАК», Державним підприємством «Артемсіль», ЗАТ «Возко», ТОВ «Кроно-Україна»та «УПО «Кримпласт»УТОС»договори на виконання робіт по проведенню робіт з діагностики, ремонту, відновлення\виготовлення валів та інших.

На виконання зазначених договорів позивачем надано акти прийому-здачі робіт, видаткові та податкові накладні, довіреності (Т.2 а.с.109-223, Т.3 а.с.1-215).

Перевіряючі в акті не заперечують, що у ТОВ «Десса»наявні всі документи (розрахунки, платіжні документи, накладні), які підтверджують віднесення до валових витрат -витрати, які стосуються операцій з ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Дельта -Плюс- Юг». В бухгалтерському та податковому обліку вказані операції відображені в повному обсязі. Також в Акті перевірки не спростовується факт, що у перевіряємий період по господарським операціям з зазначеними контрагентами суми ПДВ були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договорами: отримано товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже договори укладені позивачем з метою використання зазначених товарів у власній господарській діяльності, а податкові, видаткові накладні, рахунки, виписані ПП «Ново-Ком», ТОВ «Дельта-Плюс-Юг» містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ПП «Ново-Ком», судом встановлено, що відповідач посилався на акт Алчевської МДПІ від 14.11.11 року за №1811/231- 36917481 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011року по 30.09.2011 року»Згідно висновків зазначеного акту встановлено відсутність у ПП «Ново - Ком» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Ново-Ком»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов 'язань. Господарські операції між ПП «Ново-Ком»та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для такої діяльності. Це свідчить про відсутність у підприємства ПП «Ново - Ком»трудових та технічних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження товарів та надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «Ново - Ком».

Обґрунтовуючи відсутність фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ТОВ «Дельта-Плюс-Юг» відповідач врахував інформацію отриману з актів ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.06.2011 року за № 1672/23-5/37113986 та від 29.06.2011 року за № 4231/23-5/37113986 про неможливість проведення документальної перевірки TOB ТОВ «Дельта-Плюс-Юг»щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового з податку на додану вартість за березень та квітень 2011 року відповідно.

Згідно зазначених актів встановлено відсутність у ТОВ «Дельта-Плюс-Юг» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, технічних засобів, складських приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Дельта-Плюс-Юг»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між TOB «Дельта - Плюс Юг» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення такої діяльності Це свідчить про відсутність у підприємства TOB «Дельта - Плюс Юг»трудових та технічних ресурсів, необхідних для господарської діяльності, а саме в частині відвантаження товарів та надання технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів. Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Дельта-Плюс-Юг».

Окрім того, перевіряючим органом зазначено, що свідоцтва платника ПДВ ПП «Ново-Ком» анульовано 21.09.2011 року та «Дельта - Плюс Юг» анульовано 30.06.2011 року.

Таким чином, вказаними обставинами відповідач обґрунтував відсутність фактичного виконання робіт за договорами.

Судом встановлено, що позивачем надано належним чином оформлені відповідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунки, податкові та видаткові накладні, які підписані повноважними особами, скріплені печатками.

Представник відповідача зазначив, що перевіркою первинних документів матеріального, бухгалтерського та фінансового обліку ТОВ «Десса»не виявлено документів, які є складовою частиною комплекту перевізних документів у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, Правил видачі вантажів, затверджених Постановою КМУ від 06.04.1998 року, Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держкомстату України від 02.04.1998 р. №81/38/101/235/122. Суд не погоджується з зазначеним доводами відповідача, з огляду на наступне.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вищезазначених Договорів, здача-приймання товару здійснюється за податковими накладними.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що транспортування товарів відбувалося силами ТОВ «Десса».

Таким чином, судом встановлено, що надання товарно-транспортних накладних не передбачено договором, а тому суд вважає, що їх ненадання не свідчить про відсутність зазначених господарських операцій взагалі.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Десса»до складу валових витрат віднесено витрати за отриману гумову сировину від ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Дельта-Плюс-Юг»в розмірі 495777,5 грн. (без ПДВ), які не підтверджені документами, які мають юридичну силу і доказовість та зв'язок з господарською діяльністю яких не доведено.

Суд не погоджується з зазначеним висновком перевіряючого органу, з огляду на наступне.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.10 по 31.03.11 встановлено: Перевіркою показників, відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім у 04.11» показників за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року у загальній сумі 5 188 186 грн. встановлено, що на формування витрат мало вплив здійснення операцій із сировини (резина, каучук) та комплектуючих для виробництва валів, послуги матеріалів, послуги нерезидента по налагодженню валів.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визнання витрат - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог п.п.5.2.1 (абзац 4) п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 334/94): «До складу валових витрат включаються: суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, проведенням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті».

Згідно п.п.5.3.9 (абзац 4) п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Судом встановлено, що придбані за договорами від ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Дельта-Плюс-Юг»товари використовувались у господарській діяльності позивача, що підтверджується належним чином оформленими дослідженими судом договорами, укладеними з ПОГ «Керченським УПП УТОС «Крип-ПАК», Державним підприємством «Артемсіль», ЗАТ «Возко», ТОВ «Кроно-Україна»та «УПО «Кримпласт»УТОС»та складеними на виконання зазначених договорів первинними документами (Т.2 а.с.109-223, Т.3 а.с.1-215).

Окрім того, судом встановлено, що одним із видів діяльності ТОВ «Десса»є: виробництво інших машин та устаткування загального призначення (29.24.1), ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення (29.24.4) (а.с.13), що свідчить про використання придбаних згідно вищезазначених договорів від ПП «Ново-Ком» та ТОВ «Дельта-Плюс-Юг» товарів у господарській діяльності підприємства.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд також не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договорів, а також видаткових та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначених договорів. Зобов'язання за договорами між Позивачем ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Дельта-Плюс-Юг» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

Та, водночас положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними податковим органом.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Окрім того, діючим законодавством передбачено індивідуальну, а не колективну відповідальність платників податків за нарахування та сплату ПДВ до бюджету, достовірність декларування ними податкових зобов'язань, податкового кредиту, чистої суми зобов'язань, тому конкретний платник податку може нести відповідальність у тому числі й фінансову лише за достовірність податкової звітності та податкових документів, складених або отриманих ним особисто від іншого суб'єкта господарської діяльності.

Крім того, судом встановлено, що дії щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком», за результатами якої Алчевською МДПІ складено акт №1811/23136917481 від 14.11.11 року та дії щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Ново-Ком», викладені в зазначеному акті ПП «Ново-Ком»оскаржено до суду.

Згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 року по справі №2а-11361/11/1270 адміністративний позов Приватного підприємства "Ново-ком" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Ново-ком»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт №1811/23136917481 від 14.11.11 року; визнано протиравними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП "Ново-ком", викладених в акті №1811/23136917481 від 14.11.11 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 30.09.2011р.; зобов'язано Алчевську ОДПІ вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА»інформацію про результати перевірки ПП "Ново-ком", оформленої актом №1811/231/36917481 від 14 листопада 2011 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 30.09.2011р. та зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків ПП "Ново-ком" з даними, наведеними ним у наданих податкових декларацій з податку на додану вартість за 01.02.2011р. по 30.09.2011р. Зазначена постанова набрала законної сили.

Таким чином, судом не встановлено недодержання позивачем порядку формування податкового кредиту, позивач підтвердив доводи про добросовісність власних дій, реальність господарських операцій, а тому висновки податкового органу про порушення ТОВ «Десса» п.п. 5.2.1 п.5.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.14.1.27,14.1.36 п.14.1 ст.14 абз в) пп.138.10.4 п.138.10 ст. 138 ПК України; п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14,п.198.3 ст. 198 ПК України є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

При прийнятті рішення суд враховує, що позивач та його контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси № № 0000252301; 0000242301 від 13.01.2012 року є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати незаконними податкові повідомлення -рішення, які є актами індивідуальної дії. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта незаконним), як випливає з системного аналізу ст.ст.105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. У тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування). Тому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень.

Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що дії державної податкової інспекції у Малиновському районі ДПС, пов'язані з прийняттям податкових повідомлень-рішень № № 0000252301; 0000242301 від 13.01.2012 року є неправомірними, тобто при винесені податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позов товариства з обмеженою відповідальністю «Десса»підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № № 0000252301; 0000242301 від 13.01.2012 року.

Судові витрати розподілити відповідно ст. 94 КАС України

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Десса»до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Державної податкової служби про визнання незаконними дій по проведенню перевірки; визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № № 0000252301; 0000242301 від 13.01.2012 року, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси № № 0000252301; 0000242301 від 13.01.2012 року.

В іншій частині позову, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 серпня 2012 року.

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя:

.