Постанова № 25500040, 27.07.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25»липня 2012 р. Справа №5023/1339/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Потапенко В.І., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Вороні В.С.,

за участі представників сторін:

позивача -Омельчук О.Г., довіреність від 12.03.2012 року,

відповідача -ОСОБА_2., довіреність від 24.07.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1984 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2012 року у справі №5023/1339/12,

за позовом Харківського національного медичного університету, м. Харків,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків,

про витребування майна та виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.05.2012 року у справі №5023/1339/12 (головуючий суддя Аюпова Р.М., суддя Рильова В.В., суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково. Витребувано у ФОП ОСОБА_1 нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 109,17 кв.м., з незаконного володіння та повернуто його Харківському національному медичному університету. Виселено ФОП ОСОБА_1 з нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 109,17 кв.м. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2012 року у справі №5023/1339/12 в частині витребування у ФОП ОСОБА_1 нежитлових приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 109,17 кв.м. та виселення її з цього приміщення, та винести нове рішення, яким припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Апелянт вказує на те, що позивачем не доведено фактів використання ОСОБА_1 зазначеного приміщення в своїй господарській діяльності.

Крім того, на думку апелянта, суд не з'ясував чи є позивач власником майна або органом, уповноваженим управляти цим майном.

Скаржник зазначає, що 17.10.2010 у справі №59/134-10 господарський суд Харківської області вже вирішив спір між ФОП ОСОБА_1 та Харківським національним медичним університетом з того ж предмету і з тих же підстав.

04.07.2012 року до судового засідання з'явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої вимоги і заперечення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 та Харківським національним медичним університетом склалися договірні зобов'язання за договором оренди №36 від 31.12.2003 року нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 109,17 кв.м. та перебуває на балансі Харківського національного медичного університету.

Пунктом 11.4 цього договору передбачено процедуру розірвання договору, за якою договір може бути розірвано однією із сторін в разі порушення стороною умов договору за рішенням господарського суду, у випадках, передбачених законодавством.

В п. 3.4., п. 6.4. даного договору оренди передбачено, що в разі припинення договору оренди в обов'язки орендаря входить повернення майна, шляхом складання під час його повернення акту прийому-передачі майна.

Відповідач свій обов'язок щодо своєчасної сплати орендної плати виконував неналежним чином.

Враховуючи заборгованість ФОП ОСОБА_1 по сплаті орендної плати, яка утворилася починаючи з жовтня 2008 року, позивачем було направлено повідомлення від 12.03.2010 року №402/06 про дострокове розірвання договору оренди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2010 року у справі №59/134-10 за позовом Харківського національного медичного університету до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, звільнення та повернення орендованого майна, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 року по справі №59/134-10 частково задоволений позов, зобов'язано відповідача звільнити та повернути позивачу по акту прийому-передачі державне майно, що передане йому за договором оренди №36 від 31.12.2003 року, визнано, що договір оренди №36 від 31.12.2003 року розірвано з 07.04.2010 року.

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2010 року у справі №59/134-10 судом видано наказ від 30.06.2010 року.

Постановою Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 20.07.2010 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу господарського суду Харківської області та встановлено строк добровільного виконання рішення суду -до 26.07.2010 року.

Позивач неодноразово звертався до Дзержинського ВДВС ХМУЮ з проханням вжити заходів щодо примусового виконання рішення господарського суду Харківської області щодо звільнення ФОП ОСОБА_1 займаних приміщень, проте, на вказані прохання заходи щодо примусового виконання рішення Дзержинським ВДВС ХМУЮ не вживалися.

Постановою Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 14.03.2011 року виконавче провадження закінчено, у зв'язку із неможливістю виконати рішення суду без участі боржника.

Станом на даний час рішення суду від 17.06.2012 року у справі №59/134-10 не виконано, нежитлове приміщення Харківському національному медичному університету не повернуто, зазначене нерухоме майно знаходиться у використанні ФОП ОСОБА_1 та інших осіб.

Таким чином, Харківський національний медичний університет, посилаючись на те, що відповідач не передав спірні нежилі приміщення позивачу, що зумовлює фактичне перебування нежилих приміщень у незаконному володінні відповідача та унеможливлює їх використання позивачем, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом за захистом порушених прав. Як на підставу своїх позовних вимог, позивач посилається на ч. 2 ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 526, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині витребування у відповідача нежилого приміщення з незаконного володіння та повернення його позивачу, керувався ст.ст. 27, 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст.ст. 526, 785, 795 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що встановлено безпідставність володіння відповідачем спірним нерухомим майном.

Колегія суддів згодна з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, з огляду на таке.

Пункт 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлює, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 3 ст. 26 цього закону встановлені підстави припинення договору оренди, зокрема, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2010 року у справі №59/134-10 за позовом Харківського національного медичного університету до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, звільнення та повернення орендованого майна, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 року по справі №59/134-10 позов задоволений частково, зобов'язано відповідача звільнити та повернути позивачу по акту прийому-передачі державне майно, що передане йому за договором оренди №36 від 31.12.2003 року, та визнано, що договір оренди №36 від 31.12.2003 року розірвано з 07.04.2010 року.

У відповідності до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тобто факт припинення дії договором оренди №36 від 31.12.2003 року, встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2010 року у справі №59/134-10 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 року по справі №59/134-10, є преюдиціальним.

Виходячи із зазначеного, на момент звернення до господарського суду з позовом чинний договір оренди відсутній, а відтак, у ФОП ОСОБА_1 відсутні правові підстави для користування нерухомим майном.

Пунктом 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.п. 3.4., 6.4. договору оренди передбачено, що в разі припинення договору оренди в обов'язки орендаря входить повернення майна, шляхом складання під час його повернення акту прийому-передачі майна.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення орендованого майна, колегія суддів згодна з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині витребування у відповідача -ФОП ОСОБА_1 нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 109,17 кв.м. з незаконного володіння та повернення його позивачу, а також виселення відповідача з займаного приміщення є законними, обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в частині позовних вимог щодо виселення інших осіб, що займають та користуються приміщеннями з незаконно займаного нежилого приміщення, керувався ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позивачем в позовній заяві не визначено конкретних осіб в якості відповідачів у справі.

Колегія суддів згодна з такою позицією суду першої інстанції оскільки, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у господарському процесі -позивачами та відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем не визначено осіб в якості відповідачів у справі (їх найменування, ідентифікаційні коди, місцезнаходження), які на думку позивача разом із ФОП ОСОБА_1 займають та користуються спірним приміщенням.

Із заявлених позовних вимог не можливо зробити висновок яких саме осіб, окрім ФОП ОСОБА_1, позивач просить виселити із спірного нежилого приміщення. Такі позовні вимоги є неконкретними, і такими, що неможливо виконати в порядку виконання судових рішень, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині виселення інших осіб, що займають та користуються нежитловим приміщенням.

Колегія суддів спростовує посилання апелянта на те, що 17.10.2010 року у справі №59/134-10 господарський суд Харківської області вже вирішив спір між ФОП ОСОБА_1 та Харківським національним медичним університетом з того ж предмету і з тих же підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі №59/134-10 є саме розірвання договору оренди та звільнення і повернення по акту прийому-передачі державного майна. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,530,629 Цивільного кодексу України.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовом у справі №5023/1339/12, Харківський національний медичний університет просив суд витребувати нежиле приміщення з незаконного володіння та повернути його позивачеві. Як на підставу позовних вимог позивач посилався на ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Таким чином, посилання апелянта є безпідставне, оскільки, як вбачається, в зазначених справах різний предмет спору.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд правомірно застосував положення ст.ст. 27, 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст.ст. 526, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, та ухвалив законне та обґрунтоване рішення при повному з'ясуванні обставин справи.

За таких обставин підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2012 року у справі №5023/1339/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.07.2012 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Потапенко В. І.

Суддя Тихий П. В.