Рішення № 25499720, 25.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-14/6630-2012 25.07.12

За позовом Міністерства інфраструктури України

до Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"

про визнання права власності

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Бортник О.М. за довіреністю № 2371/15/14-12 від 22.05.2012 р.;

від відповідача: Тутик М.Б. за довіреністю № 1976-НЮ від 31.05.2012 р.;

Яричевська Л.В. за довіреністю № 1898-НЮ від 28.05.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство інфраструктури України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97 та знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", а саме:

- Цех монтажа вагонів-шляховимірювачів загальною площею 1 031, 8 кв.м. (літер "Л" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010041, рік побудови 1973;

- Арочний склад загальною площею 339, 4 кв.м. (літер "Н" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010043, рік побудови 1975;

- Склад депо загальною площею 56 кв.м. (літер "Л" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010044, рік побудови 1972;

- Склад вугілля загальною площею 105, 2 кв.м. (літер "М" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010045, рік побудови 1972;

- Нежитлова будівля загальною площею 2 857 кв.м. (літер "2Г" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010040, рік побудови 1956;

- Адміністративна будівля -2, 3, 4 поверхи загальною площею 1 424, 1 кв.м. (літер "К" за Технічним паспортом), інвентарний номер 046134, рік побудови 1957.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що спірні об'єкти нерухомості обліковуються на балансі відокремленого підрозділу відповідача та належать до єдиної транспортної системи, органом уповноваженим здійснювати управління якою є Міністерство інфраструктури України. Проте, відповідачем до цього часу не здійснено дій з оформлення правовстановлюючих документів на спірне майно та крім того, як зазначає позивач, своїми діями відповідач не визнає право власності держави на спірні об'єкти.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-14/6630-2012 та призначено її до розгляду на 13.06.2012 р.

31.05.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечень не надав та повідомив суд про те, що спірне майно обліковується на балансі відповідача, який користується ним на праві повного господарського відання, та при цьому перебуває у сфері управління позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 18.07.2012 р.

18.07.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд не покладати судові витрати по сплаті судового збору на відповідача, залишивши їх за позивачем.

Крім того, від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд визнати право власності держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97 та знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", а саме:

- Цех монтажа вагонів-шляховимірювачів загальною площею 1 031, 8 кв.м. (літер "Л" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010041, рік побудови 1973;

- Арочний склад загальною площею 339, 4 кв.м. (літер "Н" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010043, рік побудови 1975;

- Склад депо загальною площею 56 кв.м. (літер "Л" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010044, рік побудови 1972;

- Склад вугілля загальною площею 105, 2 кв.м. (літер "М" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010045, рік побудови 1972;

- Нежитлова будівля загальною площею 2 287, 6 кв.м. (літер "2Г" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010040, рік побудови 1956;

- Адміністративна будівля -2, 3, 4 поверхи загальною площею 1 424, 1 кв.м. (літер "К" за Технічним паспортом), інвентарний номер 046134, рік побудови 1957.

Заява обґрунтована тим, що після подачі позову у даній справі, Київським міським бюро технічної інвентаризації була проведена поточна інвентаризація нежитлової будівлі загальною площею 2 857 кв.м. (літер "2Г" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010040, рік побудови 1956, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, внаслідок якої виготовлено Технічний паспорт станом на 19.06.2012 р. на нежитловий будинок (приміщення) адміністративна будівля загальною площею 2 287, 6 кв.м. (літер "2Г" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010040, рік побудови 1956, розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97.

Як на тому наголошено в п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Оскільки вказаною заявою про уточнення позовних вимог позивач просить визнати право власності на меншу площу нерухомого майна, ніж було заявлено в первісній редакції позовних вимог, суд оцінює таку заяву як таку, якою позивач зменшує розмір позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на зазначене, судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви позивача від 18.07.2012 р.

Також, 18.07.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову не заперечує та надає пояснення щодо обставин спору.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р., у зв'язку з відпусткою судді Мельника С.М. справу № 5011-14/6630-2012 передано судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.07.2012 р.

У судовому засіданні 25.07.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснюють центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, місцеві ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Указом № 581/2011 від 12.05.2011 р. Президента України затверджено Положення про Міністерство інфраструктури України, відповідно до п.1 якого Міністерство інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства. За змістом вказаного нормативно-правового акту позивач є центральним органом виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.

Підпунктом 5 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що Міністерство інфраструктури України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за діяльністю господарських структур.

Згідно із ч. 2 ст. 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", вказана юридична особа заснована на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту України (орган управління майном), та підпорядкована Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" є основною організаційною ланкою на залізничному транспорті, що здійснює забезпечення перевезення пасажирів і вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі, виробничу та комерційну діяльність з метою одержання прибутку (доходу).

У п. 4.2 Статуту визначено, що майно Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" є державною власністю і належить відповідачу на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

Джерелом формування майна Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" у п. 4.3 зазначеного установчого документу визначено: майно, передане залізниці центральними та місцевими органами виконавчої влади; майно Укрзалізниці, що є державною власністю, передане залізниці; доходи, одержані від усіх видів своєї діяльності, передбачених цим статутом; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації з бюджету; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; придбання майна іншого підприємства; інше майно, набуте на підставах, не заборонених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно обліковується на балансі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" та знаходиться в його повному господарському віданні.

Так, наведені обставини вбачаються з матеріалів інвентаризаційної справи № 13316 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на нежитловий будинок (приміщення) в м. Київ, вул. Жилянська, 97, інвентаризаційної справи № 134135 на нежитловий будинок (приміщення) в м. Київ, вул. Жилянська, 97, Довідки Київської дистанції електропостачання ДТГО "Південно-західна залізниця" № 290 від 11.04.2012 р. та № 571 від 17.07.2012 р., Довідки СП "Енергозбут" ДТГО "Південно-західна залізниця" № ЕЕ-0712 від 11.04.2012 р. та № ЕЕ-1198 від 17.07.2012 р., Довідки ВП Київська дистанція сигналізації та зв'язку № 473 від 24.04.2012 р., 01.11.2001 р., та інвентарних карток обліку основних засобів від 03.11.2008 р., 30.09.2002 р, 30.12.2007 р.

Також, 06.02.2010 р. Київською міською радою, відповідно до рішення V сесії VІ скликання Київської міської ради № 61/3499 від 06.02.2010 року відповідачу вирішено передати в постійне користування земельну ділянку площею 1, 44 га для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд Київської дистанції електропостачання на вул. Жилянській, 97 у Шевченківському районі м. Києва.

Частиною 3 ст. 73 ГК України передбачено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, в тому числі, грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 ЦК України.

За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997 р., ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

За змістом ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 вказаного Кодексу та ч. 2 ст. 20 ГК України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 1 ГПК України, ст. ст. 15, 16, 392 ЦК України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Приймаючи до уваги, що відповідно до листа № НЗЕ-5/893 від 09.04.2012 р. право власності позивача на майно, стосовно якого позивачем заявлено вимоги про визнання права власності, не визнається та оспорюється відповідачем, суд дійшов висновку, що Міністерство інфраструктури України мало право на звернення до суду з розглядуваним позовом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірне майно є власністю держави Україна та знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", уповноваженим органом управління яким є Міністерство інфраструктури України, внаслідок чого позовні вимоги Міністерства інфраструктури України є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи зміст клопотання позивача про розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати право власності держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 37472062) на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97 та знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", а саме:

- Цех монтажа вагонів-шляховимірювачів загальною площею 1 031, 8 кв.м. (літер "Л" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010041, рік побудови 1973;

- Арочний склад загальною площею 339, 4 кв.м. (літер "Н" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010043, рік побудови 1975;

- Склад депо загальною площею 56 кв.м. (літер "Л" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010044, рік побудови 1972;

- Склад вугілля загальною площею 105, 2 кв. м. (літер "М" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010045, рік побудови 1972;

- Нежитлова будівля (приміщення) адміністративна будівля загальною площею 2 287, 6 кв.м. (літер "2Г" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010040, рік побудови 1956;

- Адміністративна будівля -2, 3, 4 поверхи загальною площею 1 424, 1 кв.м. (літер "К" за Технічним паспортом), інвентарний номер 046134, рік побудови 1957.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.07.2012 р.

Суддя В.С. Ломака