Рішення № 25499703, 24.07.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2012 р. Справа № 51/536/6/016-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Карпатські мінеральні води" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиса" про стягнення 187 236,08 грн,

представники:

позивача: Лобан В.В. (дов. № 20/01/12-1 від 20.01.2012р.),

відповідача: Гуйда Д.М. (дов. № 129 від 03.08.2011р.).

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиса" (далі - відповідач) про стягнення 187 236,08 грн боргу за дистриб'юторським договором № 03/03 від 03.03.2009р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за дистриб'юторським договором № 03/03 від 03.03.2009р., щодо оплати за отриманий товар та вартості неповернутих піддонів, згідно видаткових накладних. З цих підстав, позивач просить суд стягнути з відповідача: 163 942,52 грн -основного боргу, 12 809,97 грн -пені по товару, 688,55 грн -інфляційних збитків по товару, 2 584,48 грн -3% річних від прострочення суми по товару, а також 7 014 грн -борг за піддони, 112,22 грн -інфляційні збитки по піддонах, 84,34 грн -3% річних від простроченої суми по піддонам.

09.12.2011р. господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 51/536.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. матеріали справи № 51/536 за позовом "Торговий дім "Карпатські мінеральні води" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиса" про стягнення 187 236,08 грн. передано до господарського суду Київської області за підсудністю в порядку ст. 17 ГПК України.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями (автоматичний розподіл справ) справу № 51/536 передано до розгляду судді Черногуз А.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2012р. прийнято справу до свого подальшого провадження та присвоєно їй № 51/536/6/016-12; розгляд справи призначено на 28.02.2012р.

28.02.2012р. через канцелярію господарського суд Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що не погоджується з розміром стягуваної суму та повідомляє про наявність двох договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лиса" № 03/03 від 03.03.2009р. та № 2-11 від 10.02.2011р. Зі змісту відзиву вбачається, що заборгованість, повернення якої вимагає позивач у позовній заяві, за ствердженням відповідача, відноситься не тільки до спірного договору № 03/03 від 03.03.2009р., а ще й до договору № 2-11 від 10.02.2011р.

28.02.2012р. та 13.03.2012р. суд оголошував перерви в засіданнях.

13.03.2012р. через канцелярію господарського суд Київської області від представника позивача в порядку ст. 22 ГПК України надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, що за своїм змістом є збільшенням розміру позовних вимог. Судом заява розглянута та задоволена.

26.03.2012р. через канцелярію господарського суд Київської області від представника позивача в порядку ст. 22 ГПК України надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, що за своїм змістом є збільшенням розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача: 163 942,52 грн -основного боргу, 12 734,99 грн -пені по товару, 459,03 грн -інфляційних збитків по товару, 4148,32 грн -3% річних від прострочення суми по товару, а також 7 014 грн -борг за піддони, 63,82 грн -інфляційні збитки по піддонах, 151,25 грн -3% річних від простроченої суми по піддонам. Судом заява розглянута та задоволена.

26.03.2012р. в судове засідання представники сторін з'явилися; представниками сторін подано клопотання в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів. Судом клопотання розглянуте та задоволене.

В судовому засіданні судом оголошено перерву до 03.04.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2012р. зупинено провадження у справі № 51/536/6/016-12 у зв'язку з призначення судово-економічної експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2012р. поновлено провадження у справі № 51/536/6/016-12 та призначено її до розгляду на 24.07.2012р.

24.07.2012р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 23/07-12/1 від 23.07.2012р., відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 6 867 грн -борг за піддони, 62,49 грн -інфляційні збитки по піддонах, 223,83 грн -3% річних від простроченої суми по піддонам.

Дана заява прийнята судом, у зв'язку з чим суд розглядає кінцеві вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 867 грн -борг за піддони, 62,49 грн -інфляційні збитки по піддонах, 223,83 грн -3% річних від простроченої суми по піддонам

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

03.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лиса" (дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторський договір № 03/03 (далі -договір), відповідно до умов якого (п. 2.1. договору) продавець на постійній основі зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, передавати у власність дистриб'ютора товар, а дистриб'ютор зобов'язується приймати та сплачувати товар у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору загальна кількість товару, який буде продаватися в продовж строку дії даного договору, асортимент товару та сума договору визначається на підставі накладних на товар, які після підписання сторонами будуть складати невід'ємну частину договору.

Умови щодо строку дії договору сторони узгодили в п. 14.1. договору.

Як вбачається з позовної заяви спір виник в насідок того, що відповідачем не в повній мірі виконано обов'язок щодо повернення піддонів та оплати вартості неповернених піддонів згідно дистриб'юторського договору № 03/03 від 03.03.2009р. тобто оплати вартості неповернутої тари. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 6 867 грн -борг за піддони, 62,49 грн -інфляційні збитки по піддонах, 223,83 грн -3% річних від простроченої суми по піддонам.

Як на доказ існування правовідносин з поставки товару між сторонами за дистриб'юторським договором № 03/03 від 03.03.2009р. позивач посилається на видаткові накладні за період з 10.04.2009р. по 25.03.2011р. (а.с. 41-92, т. 1) за якими було поставлено товар у піддонах, які є предметом спору у даній справі, а саме стягнення вартості піддонів.

Зі змісту наданих до позовної заяви видаткових накладних вбачається, що вони, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме:

· найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;

· назву документа(форми);

· дату і місце складення документа;

· зміст та обсяг господарської операції;

· одиницю виміру господарської операції(у натуральному та\або вартісному виразі);

· посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

· особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, факт передання відповідачу матеріальних цінностей разом з піддонами підтверджується видатковими накладними, про що свідчать підписи представника відповідача та печатки товариства, доданих до позовної заяви, тобто, за документами оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства та за відсутності у відповідача заперечень щодо кількості та ціни отриманих піддонів.

Таким чином, судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач отримав піддони у період з 10.04.2009р. по 25.03.2011р. на загальну суму 19 929,80 грн, в тому числі з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами договору та засвідчені печатками їх товариств (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи).

В матеріалах справи міститься укладена між сторонами договору додаткова угода № 7 від 03.03.2009р. до дистриб'юторським договором № 03/03 від 03.03.2009р., за умовами якої (зокрема п. 2) доповнено п. 3.3. договору підпунктом 3.3.1. в наступній редакції: "Тара возратная многоразового изпользования подлежит возвращению продавцу на протяжении трех месяцев с дати поставки товара. Стоимость тары (европоддона) указана в накладных".

Судом встановлено, що подані позивачем видаткові накладні на повернення тари (повернення) не містять підставу, тобто договір за яким поверталися піддони:

Видаткова накладна від 14.10.2009р. на суму 4009 грн (а.с. 147, т. 1),

Видаткова накладна від 10.09.2010р. на суму 3667 грн (а.с. 148, т. 1),

Видаткова накладна від 10.09.2010р. на суму 1776,40 грн (а.с. 149, т. 1),

Видаткова накладна від 20.09.2010р. на суму 2150,40 грн (а.с. 150, т. 1),

Видаткова накладна від 20.09.2010р. на суму 1848 грн (а.с. 98, т. 1).

Проте докази того, що вищезазначені піддони поверталися за іншими договорами ніж за дистриб'юторським договором № 03/03 від 03.03.2009р. в матеріалах справи відсутні, ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів на підтвердження повернення цих підгонів за іншими цивільно-правовими угодами.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем, поміж дистриб'юторського договору № 03/03 від 03.03.2009р., існували зобов'язання за договором № 07/04-09 від 07.04.2009р. та за договором № 2-11 від 10.02.2011р.

Однак слід зазначити, у суду відсутні підстави вважати, що повернення вищезазначених піддонів відбулося на підставі договору № 2-11 від 10.02.2011р., оскільки останній було укладено пізніше (10.02.2011р.) ніж піддони було повернуто за видатковими накладними (2009-2010р.р.); так само як і немає підстав вважати, що повернення вищезазначених піддонів відбулося на підставі договору № 07/04-09 від 07.04.2009р., оскільки в матеріалах справи міститься видаткова накладна від 13.11.2009р. № ЦБ-0000387 в межах договору № 07/04-09, за якою поставка товару відбулася без піддонів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повернув позивачу піддони саме за дистриб'юторським договором № 03/03 від 03.03.2009р. на загальну суму 13 450,80 грн, згідно видаткової накладної на повернення від 14.10.2009р. на суму 4009 грн (а.с. 147, т. 1), видаткової накладної на повернення від 10.09.2010р. на суму 3667 грн (а.с. 148, т. 1), видаткової накладної на повернення від 10.09.2010р. на суму 1776,40 грн (а.с. 149, т. 1), видаткової накладної на повернення від 20.09.2010р. на суму 2150,40 грн (а.с. 150, т. 1), видаткової накладної на повернення від 20.09.2010р. на суму 1848 грн (а.с. 98, т. 1).

Відтак, на час вирішення спору, вартість поставлених за дистриб'юторським договором № 03/03 від 03.03.2009р. та неповернутих відповідачем піддонів становить 6479 грн. (19 929,80 грн -13 450,80 грн).

У відповідності до п. 3 додаткової угоди № 7 від 03.03.2009р. до дистриб'юторського договору № 03/03 від 03.03.2009р. сторони домовилися про те, що п. 6.3 дистриб'юторського договору № 03/03 від 03.03.2009р. викласти в наступній редакції: "В случае не возрата тары дистрибютором в полном или частичном количестве по истичению строка указанного в п. 3.3.1. договору, дистрибютор обязуется оплатить полную или частичную стоимость тары указанной в накладных не познее 3-х банковский дней с момента прострочки строка возрата тары".

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення п. 6.3. договору, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість отриманих по видатковим накладним тари (піддонів) протягом 3 днів з моменту прострочення повернення тари у відповідності з п. 3.3.1. договору.

Отже, на момент звернення з позовом та розгляду справи в суді у відповідача виник обов'язок оплатити вартість піддонів отриманих за дистриб'юторським договором № 03/03 від 03.03.2009р., а позивач, відповідно, набув права вимоги за вказаними поставками.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманих піддонів за договором доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем вартості отриманих за дистриб'юторським договором № 03/03 від 03.03.2009р. піддонів, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за дистриб'юторським договором № 03/03 від 03.03.2009р. по сплаті вартості піддонів становить 6479 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення повної оплати вартості отриманих піддонів по дистриб'юторському договору № 03/03 від 03.03.2009р. чи повернення останніх.

Ні видаткових накладних, окрім наявних в матеріалах справи, ні будь-яких інших доказів повернення піддонів відповідачем надано не було.

Разом з тим, заявлена позивачем сума вартості неповернутих відповідачем піддонів до стягнення не може бути задоволена судом в повній мірі (6867 грн) з підстав, невідповідності матеріалам справи та поданими сторонами доказам, а саме з урахуванням різниці поставлених піддонів до повернутих, про що було встановлено вище.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості неповернутих піддонів за дистриб'юторським договором № 03/03 від 03.03.2009р. підлягає частковому задоволенню в сумі 6479 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості неповернених піддонів, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 62,49 грн -інфляційних збитків та 223,83 грн -3% річних від простроченої суми розрахованої з вартості неповернених піддонів за період з 25.06.2011 року по 23.07.2012 року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Однак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договорами, періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних, заявлені позивачем, частини 2 статті 625 ЦК України, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично невірними.

Так, оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вказані періоди має від'ємний показник (-77,75 грн), то вимога позивача про стягнення з відповідача 62,49 грн. інфляційних втрат не підлягає задоволенню так-як у цей період мала місце дефляція.

Щодо 3% річних, то вірна сума за розрахунком суду складає 210,35 грн.

Оскільки, вірна сума 3% за розрахунком суду, за вказаний період складає 210,35 грн., то позовна вимога про стягнення 3% підлягає задоволенню лише в розмірі 210,35 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача 6479 грн. основного боргу та 210,35 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним судом позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиса" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 32683728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Карпатські мінеральні води" (01011, м. Київ, вул. Олександра Копиленка, буд. 3, кв. 7, ідентифікаційний код 35633685) 6479 (шість тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. основного боргу, 210 (двісті десять) грн. 35 коп. 3% річних та 133 (сто тридцять три) грн. 78 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.