Рішення № 25499385, 13.07.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.2012 Справа № 5008/371/2012

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні за участю представників:

позивача - Микита М.Ф., представник за дорученням;

відповідача-1 - не з"явився;

відповідача-2 - не з"явився

розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства „Іршавський абразивний завод" (ПАТ «ІАЗ»), м. Іршава Закарпатської області до Іршавської міської ради, м. Іршава Закарпатської області (відповідач-1, міськрада), міськрайонного управління Держкомзему у м. Іршаві та Іршавському району, м. Іршава Закарпатської області (відповідач-2, управління) про визнання незаконними та скасування рішення Іршавської міської ради від 20.03.08 в частині (п.п. 3, 4) щодо визнання таким, що втратив чинність державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 002029 виданого ЗАТ «ІАЗ»23.11.95 та зобов'язання голови правління ЗАТ «ІАЗ»переоформити право користування землею та виготовити договір оренди на землю (оспорюване рішення) та договору оренди землі укладеного позивачем та відповідачем-1 зареєстрованого 5.02.09 (оспорюваний договір)

Позивач звернувся до суду із вимогами про визнання незаконними та скасування оспорюваних рішення та договору, а також про зобов'язання відповідачів повернути позивачеві державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 002029 від 23.11.95. У ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та представник його наполягає на визнанні незаконними та скасуванні оспорюваних рішення та договору, що і становить предмет спору у даній справі.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач-1 оспорюваним рішенням в частині його пунктів 3, 4 позбавив позивача без його згоди та всупереч чинного земельного законодавства права користування земельною ділянкою площею 5,3098 га в м. Іршава (далі -спірна земельна ділянка), яка є частиною земельної ділянки загальною площею 5,78 га, що була надана останньому у постійне користування на підставі рішення Іршавської міської ради № 124 від 14.11.95 для виробничої бази. Відтак, вважає незаконним і договір оренди укладений сторонами щодо спірної земельної ділянки.

Відповідач-1 письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду справи заперечують проти позову, вважаючи оспорюване рішення законним, оскільки підставою його прийняття була заява позивача про згоду на припинення права користування частиною земельної ділянки площею 0,2 га у зв'язку з відчуженням розташованого на ній об'єкту нерухомості. Посилаючись на те, що Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (затв. наказом Держкомзему № 43 від 4.05.99) не передбачає внесення змін до державних актів щодо, зокрема, зміни площі та конфігурації земельної ділянки, вважає, що в даному випадку державний акт на право постійного користування підлягав переоформленню. Разом з тим, оскільки позивач за змістом ст. 92 Земельного кодексу України не підпадає під жодну категорію підприємств, установ та організацій, які можуть набувати на праві постійного користування земельні ділянки із земель державної та комунальної власності, було прийнято оспорюване рішення щодо визнання таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 002029 від 23.11.95 та зобов'язано голову правління позивача переоформити право користування земельною ділянкою на орендних засадах. Оспорюваний договір оренди укладено сторонами щодо зазначеної земельної ділянки правомірно та законно, тому вважає відсутніми підстави для визнання його недійсним.

Клопотанням надісланим на адресу суду відповідач-1 просить відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням у черговій відпустці провідного спеціаліста із землевпорядних питань міської ради.

Відповідач-2 надіслав аналогічні письмові заперечення проти позову та просить розглядати справу без участі його представника.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вирішує спір по суті, оскільки сторонам було надано достатньо можливостей для подання суду власних документально та нормативно обґрунтованих позицій по суті спору для чого розгляд справи неодноразово відкладався (ухвали суду від 17.05.12, 31.05.12, 6.07.12) та було продовжено строк розгляд справи на 15 днів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог до відповідача-1 та відмову у задоволенні позовних вимог до відповідача-2.

При цьому суд виходив з наступного.

Правовідносини сторін у даній справі -позивача та відповідача-1 - стосуються права користування земельною ділянкою, що була надана Іршавському абразивному заводу, правонаступником якого є позивач у справі, цільовим призначенням під виробничу базу на праві постійного користування відповідно до рішення Іршавської міської ради № 124 від 14.11.95 та яка складається з трьох ділянок (№№ 1-3) загальною площею 5,78 га розташованих у м. Іршава по вул. Федорова (№№ 1,3) та по вул. Заводській (№ 2). Зазначене право позивача посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії 1-ЗК № 002029 від 23.11.95, який зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 9 (державний акт).

14.03.07 позивач листом за № 1927 звернувся до міськради з клопотанням про припинення користування частиною земельної ділянки по вул. Заводській, що прилягає до споруди котельні, та у зв'язку з відчуженням останньої передати зазначену частину в землі запасу міської ради для виділення її у встановленому порядку новому власнику котельні.

20.03.08 міськрада - відповідач-1 у справі - прийняла оспорюване у даній справі рішення „Про припинення права користування земельною ділянкою та передачу в землі запасу міської ради", яким припинила право постійного користування позивача на земельну ділянку площею 0,2 га у м. Іршава по вул. Заводській та передала її у землі запасу сільської ради (п. 1 рішення), зобов'язала відділ земельних ресурсів внести зміни у землекористування ЗАТ «ІАЗ»(п. 2 рішення ), визнала таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 002029 від 23.11.95 та зобов'язала голову правління позивача переоформити право користування земельною ділянкою на орендних засадах (п.п. 3, 4 рішення), контроль за виконанням рішення поклав на відділ земельних ресурсів у м. Іршава та постійну депутатську комісію з питань земельних відносин (п. 5 рішення).

5.02.09 Закарпатською регіональною філією. ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»зареєстровано із вчиненням у Державному реєстрі земель запису № 2121910100-0409070500003 договір оренди укладений міськрадою як орендодавцем та ЗАТ «ІАЗ», правонаступником якого є позивач у справі, як орендарем щодо земельних ділянок по вул. Федорова та Заводській у м. Іршава загальною площею 53098 кв. м. Дані земельні ділянки є ділянками, які перебували у позивача на праві постійного користування відповідно до державного акту, з чим погоджуються всі учасники процесу, що вбачається з тексту позовної заяви, заперечень відповідачів проти позову.

Позивач оспорює наведені рішення відповідача-1 від 20.03.08 у частині його пунктів 3, 4 та договір оренди, вважаючи, що відповідач-1 з прийняттям оспорюваного рішення безпідставно та незаконно позбавив позивача права постійного користування земельною ділянкою площею 5,3098 га згідно державного акту (за виключенням її частини площею 0,4702 га від якої позивач відмовився раніше, в т.ч. листом № 1927), у зв'язку з чим незаконним є укладений договір оренди щодо цієї ділянки .

У ході судового розгляду з матеріалів справи, пояснень представників сторін встановлено та вбачається з мотивувальної частини оспорюваного рішення, що підставою його прийняття послугувало клопотання голови правління позивача про припинення користування частиною земельної ділянки по вул. Заводській, що прилягає до споруди котельні, та у зв'язку з відчуженням останньої передати зазначену частину в землі запасу міської ради для виділення її у встановленому порядку новому власнику котельні (вих. № 1927 -а.с. 46).

Як на правову підставу прийняття оспорюваного рішення згідно тексту останнього відповідач-1 посилається на приписи ч. 34 ст. 26 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо повноважень міської ради вирішувати на її пленарних засіданнях відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та на приписи пункту „а" ст. 141 Земельного кодексу України припинення права користування земельною ділянкою на підставі добровільної відмови від права користування.

Наведене свідчить про те, що відповідач-1 - Іршавська міська рада - розглядаючи на пленарному засіданні та вирішуючи по суті клопотання позивача про припинення користування частиною земельної ділянки у зв'язку з відчуженням розташованої на ній споруди (п.п. 1, 2 оспорюваного рішення), вирішив також питання, про які позивач не просив, а саме про визнання таким, що втратив чинність державного акту на право позивача постійного користування землею серії І-ЗК № 002029 від 23.11.95, та зобов'язав голову правління позивача переоформити право користування землею на орендних засадах (п.п. 3, 4 оспорюваного рішення).

Таким чином, відповідач-1 з прийняттям оспорюваного рішення в частині його п.п 3, 4 фактично позбавив позивача права користування всією земельною ділянкою, що була йому надана у встановленому законом порядку відповідно до рішення Іршавської міської ради № 124 від 14.11.95, безпідставно стверджуючи про згоду на це позивача, та зобов'язавши його переоформити відносини щодо користування землею.

Спірні правовідносини, оскільки вони стосуються питань розпорядження землями територіальних громад, вилучення земельних ділянок, які перебувають у користуванні, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ) та Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) у редакціях, що діяли на час прийняття оспорюваного рішення.

Так, за змістом ст. 12 ЗКУ до повноважень міських рад як органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; вилучення земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою за змістом ст. 141 ЗКУ є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування землею у разі добровільної відмови землекористувача, відповідно до приписів ст. 142 ЗКУ, здійснюється за заявою землекористувача до власника земельної ділянки, останній на підставі заяви приймає рішення про припинення права користування та повідомляє про це органи державної реєстрації.

Статтею 149 ЗКУ також передбачено, що місцеві ради, в тому числі, міські, вправі вилучати земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користування за згодою землекористувачів для всіх потреб, а в разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

За змістом ст. ст. 10, 25, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами, до їх відання; до виключної компетенції міських рад віднесено, зокрема, вирішення відповідно до закону та виключно на пленарних засіданнях ради питань регулювання земельних відносин.

Приписами ст. 59 Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти у формі рішень, які можуть визнаватися незаконними в судовому порядку з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

Підставами визнання судом акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.

З огляду на фактичні обставини справи та наведені приписи законодавства, що регулює спірні відносини сторін у даній справі, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття оспорюваного рішення в частині його пунктів 3, 4, оскільки таким чином відбулося безпідставне та протиправне позбавлення позивача належного йому права постійного користування земельною ділянкою, за винятком частини її площею 0,4702 га, припинення права користування якою правомірно здійснено відповідачем-1 на підставі добровільної відмови позивача, в т.ч. згідно листа № 1927.

Таким чином, у ході судового розгляду справи доведено, що рішення відповідача-1 від 20.03.08 оспорюване в частині його пунктів 3, 4 суперечить вимогам чинного земельного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування, з його прийняттям порушено раніше надане у встановленому порядку право позивача на користування земельною ділянкою.

За таких обставин порушене право позивача на користування наданою йому земельною ділянкою підлягає захисту відповідно до приписів ст. 152 ЗКУ шляхом визнання недійсним оспорюваного рішення в частині його пунктів 3, 4.

Твердження відповідача-1 про правомірність прийняття оспорюваного рішення та його заперечення у зв'язку з цим проти позову з посиланням на те, що позивач за змістом ст. 92 ЗКУ не підпадає під жодну категорію підприємств, установ та організацій, які можуть набувати на праві постійного користування земельні ділянки із земель державної та комунальної власності, суд не приймає до уваги з огляду на те, що у даному спорі не йдеться про набуття позивачем права постійного користування землею.

Покладення ж згідно п. 6 розділу Х Перехідних положень ЗКУ на осіб, яким право постійного користування землею було надано раніше, але які за чинним ЗКУ не можуть її мати на такому праві, обов'язку переоформити право оренди на неї визнано неконституційним згідно Рішення Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22.09.05.

З огляду на наведене підлягають задоволенню також вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди укладеного сторонами щодо земельної ділянки, права постійного користування на яку був незаконно позбавлений позивач рішенням відповідача оспорюваним у даній справі та визнаним недійсним судом.

При цьому, суд керується відповідними приписами Цивільного кодексу України (ЦКУ) щодо питань визнання недійсною угоди з підстав укладення її з порушенням чинного законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав передбачених законом. Підставою для визнання судом недійсності правочину за змістом ст. 215 ЦКУ є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою ст. 203 цього ж кодексу.

За змістом ст. 203 ЦКУ (ч.ч. 1, 2) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У даному випадку зміст оспорюваного договору суперечить законодавству, оскільки позивачеві у справі передано в оренду земельну ділянку, яка є об'єктом права постійного користування позивача, тобто іншого виду користування, що і визначає її правовий статус. Не може бути одна і таж земельна ділянка у користуванні особи одночасно на праві постійного користування та на орендних засадах, оскільки це різні самостійні види землекористування.

Таким чином, позовні вимоги пред'явлені у даній справі підлягають задоволенню щодо відповідача-1, оскільки останній є суб'єктом прийняття оспорюваного рішення та стороною оспорюваного договору. Що ж до вимог до відповідача-2, то у їх задоволенні належить відмовити, оскільки відповідач-2 не є суб'єктом спірних у даній справі правовідносин.

За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи судом належить відшкодувати за рахунок відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок його винних дій.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст.12, 141, 142, 149, 152, розділ Х „Перехідні положення" Земельного кодексу України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакціях, що діяли станом на час виникнення спірних відносин), ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 33, 35, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. Позов до Іршавської міської ради задоволити повністю.

1.1. Визнати незаконним та скасувати рішення Іршавської міської ради від 20.03.08 в частині (п.п. 3, 4) щодо визнання таким, що втратив чинність державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 002029 виданого ЗАТ «ІАЗ»23.11.95 та щодо зобов'язання голови правління ЗАТ «ІАЗ»переоформити право користування землею та виготовити договір оренди на землю.

1.2. Визнати незаконним та скасувати договір оренди землі укладений міськрадою як орендодавцем та ЗАТ «ІАЗ»орендарем щодо земельних ділянок по вул. Федорова та Заводській у м. Іршава загальною площею 53098 кв. м, що зареєстрований 5.02.09 Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»із вчиненням у Державному реєстрі земель запису № 2121910100-0409070500003.

1.3. Стягнути з Іршавської міської ради (90100 м. Іршава Закарпатської області, пл. Народна, 2, код 35443553) на користь ПАТ «Іршавський абразивний завод»(90100 м. Іршава Закарпатської області,, вул. Федорова, 12, код 00222189) суму 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.) на відшкодування судових витрат.

2. У позові до міськрайонного управління Держкомзему у м. Іршаві та Іршавському районі відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення виготовлено 1.08.12

Суддя Ушак І.Г.