Рішення № 25499085, 01.08.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р. Справа № 5004/866/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К. П. Верес", м. Ковель, Волинська обл.

до відповідача: Підприємця Іванюка Валентина Івановича, м. Луцьк

про стягнення 8 981 грн. 08 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Бенесько Н. П., довіреність №6 від 19.07.2012 року

від відповідача: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть спору: позивач -товариство з обмеженою відповідальністю "К. П. Верес" просить стягнути з відповідача -підприємця Іванюка Валентина Івановича 8 981 грн. 08 коп., в т. ч. 8 500 грн. 80 коп. боргу за поставлений згідно видаткових накладних №№В-00001756, ВО-002331, ВО-03614 від 19.04.2010 року, 27.05.2010 року, 18.08.2010 року товар, 284 грн. 78 коп. річних, 195 грн. 50 коп. збитків від інфляції та судові витрати по справі: судовий збір в сумі 1 653 грн. 00 коп.

Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару згідно видаткових накладних №№В-00001756, ВО-002331, ВО-03614 від 19.04.2010 року, 27.05.2010 року, 18.08.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2012 року в порядку ст. 22 ГПК України в межах повноважень, наданих їй довіреністю від 19.07.2012 року №6 уточнила позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 277 грн. 38 коп. річних за період з 20.05.2011 року по 19.06.2012 року, від стягнення збитків від інфляції відмовилась (а. с. 36).

Відповідач вимоги ухвали суду від 17.07.2012 року не виконав, витребувані судом документи не подав, повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 17.07.2012 року, направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача, повернута органами зв'язку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає»(а. с. 31-34). Згідно спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 23.07.2012 року підприємець Іванюк Валентин Іванович проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвали про порушення провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю "К. П. Верес" відпустив відповідачу -підприємцю Іванюку В. І. згідно накладних №№В-00001756, ВО-002331, ВО-03614 від 19.04.2010 року, 27.05.2010 року, 18.08.2010 року товар на суму 8 871 грн. 20 коп. (а. с. 15-17).

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі накладних №№В-00001756, ВО-002331, ВО-03614 від 19.04.2010 року, 27.05.2010 року, 18.08.2010 року між сторонами склалися відносини купівлі-продажу, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, що стверджується видатковими накладними №№В-00001756, ВО-002331, ВО-03614 від 19.04.2010 року, 27.05.2010 року, 18.08.2010 року з підписом отримувача, скріпленим печаткою відповідача.

Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 370 грн. 40 коп. (сальдо на користь відповідача станом на 01.04.2010 року).

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

05.05.2011 року позивач на адресу відповідача надіслав претензію №612 від 29.04.2011 року (а. с. 18) з вимогою сплатити заборгованість в сумі 8 500 грн. 80 коп. Претензія отримана відповідачем 12.05.2011 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 21).

Відповідно до п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" боржник повинен виконати грошове зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Таким днем слід вважати дату одержання вимоги боржником.

Оскільки ЦКУ не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо.

Як встановлено матеріалами справи претензія №612 від 29.04.2011 року отримана відповідачем 12.05.2011 року, а тому строком виконання зобов'язань є 19.05.2011 року (12.05.2011 року + 7 днів).

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 8 500 грн. 80 коп. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 284 грн. 78 коп. річних, нарахованих за період з 10.05.2011 року по 19.06.2012 року та 195 грн. 50 коп. збитків від інфляції, нарахованих за період з травня 2011 року по квітень 2012 року.

Проте, в судовому засіданні представник позивача від позовних вимог в частині нарахування збитків від інфляції відмовилася, річні просить стягнути в сумі 277 грн. 38 коп. за період з 20.05.2011 року по 19.06.2012 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВГСУ від 15.02.2012 року №5021/1596/2011).

Відповідно до п. 4. 6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Відмова позивача від позову в частині нарахування збитків від інфляції не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Провадження у справі на суму 195 грн. 50 коп. збитків від інфляції підлягає припиненню.

Відповідно до ст. ст. 78, 80 ГПК України позивачу роз'яснено наслідки відмови від позову, припинення провадження у справі.

Нараховані позивачем, згідно уточнених позовних вимог, за період з 20.05.2011 року по 19.06.2012 року 277 грн. 38 коп. річних підставні і підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України.

Враховуючи уточнення позовних вимог позивачем має місце нова ціна позову.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року №01-06/1625/2011 року " Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року встановлено розмір ставок судового збору , зокрема, за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду розмір ставки судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2012 року становила 1 073 грн. 00 коп. До позовної заяви додано платіжне доручення №1893 від 11.07.2012 року про сплату судового збору в розмірі 1 653 грн. 00 коп., хоча судовий збір, виходячи з ціни позову становить 1 609 грн. 50 коп.

Зайво сплачені 43 грн. 50 коп. судових витрат підлягають поверненню позивачу згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, п. 4 ст. 80 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з підприємця Іванюка Валентина Івановича, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Верес К. П.", м. Ковель, вул. Грушевського, 79, код 21742823

- 8 500 грн. 80 коп. боргу, 277 грн. 38 коп. річних, 1 609 грн. 50 коп. а всього: 10 387 грн. 68 коп. (десять тисяч триста вісімдесят сім грн. 68 коп.).

3. Провадження у справі на суму 195 грн. 50 коп. припинити.

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю "Верес К. П.", м. Ковель, вул. Грушевського, 79, код 21742823

- 43 грн. 50 коп. (сорок три грн. 50 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1893 від 11.07.2012 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 5004/866/12).

5. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Волинської області.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 01.08.2012 року

Суддя А. М. Кравчук