Постанова № 25499013, 31.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. Справа № 5009/51/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М.І.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012у справі господарського суду№ 5009/51/12 Запорізької області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Омега Трейд"про банкрутство,за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Омега Трейд" з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Запорізької області від 23.01.2012 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Омега Трейд" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 (суддя Юлдашев О.О.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Омега Трейд" ліквідовано. Провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012 (колегія суддів у складі: Богатир К.В. -головуючий, Дучал Н.М., Склярук О.І.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 скасовано. Провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012, ухвалу господарського суду Донецької області від 20.02.2012 залишити в силі. В обґрунтування посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та порушення норм процесуального права -ст. 27 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно з ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

За приписами частин 1, 2, 6 статті 30 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів подати свої грошові вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено подання за наслідком проведеної ліквідаційної процедури повного звіту ліквідатора про всі дії, вчинені ліквідатором (або декількома ліквідаторами) в ході процедури ліквідації та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками всієї ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Запорізької області від 23.01.2012 ТОВ "Фондова компанія "Омега Трейд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру у визначений Законом строк. Постанова мотивована тим, що заява кредитора про наявність і безспірність боргу та неплатоспроможність боржника обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, ТОВ підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює та відсутній за своїм місцезнаходженням.

Матеріалами справи підтверджується подання ліквідатором 13.02.2012 звіту та ліквідаційного балансу банкрута. До звіту додано реєстр вимог кредиторів, ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора з додатками.

Ухвалою суду від 20.02.2012 звіт та ліквідаційний баланс боржника затверджено. Затверджуючи ліквідаційний баланс господарський суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ініціюючого кредитора залишилися не погашеними у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємства -банкрута.

Донецький апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора,а ліквідаційного балансу банкрута та припиняючи провадження у справі, виходив з того, що судом першої інстанції не було з'ясовано чи вчинив ліквідатор боржника всі необхідні заходи по пошуку майна, яке належить банкруту, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, чи були здійснені заходи щодо з'ясування знаходження бухгалтерської та первісної господарської документації, печатки та штампів, майнових активів банкрута, а також щодо встановлення місцезнаходження боржника.

До того ж, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс суд першої інстанції не дав оцінки тому, що ліквідатором про порушення справи про банкрутство боржника та визнання боржника банкрутом не було повідомлено податковий орган, де боржник зареєстрований як платник податків, хоча відповідно до п.п 78.1.7 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України це є підставою для проведення документальної позапланової перевірки. Тобто, судом першої інстанції передчасно затверджено звіт ліквідатора банкрута і ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції перевірено підставність порушення справи про банкрутство відсутнього боржника. Так, відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Однак, наявна в матеріалах справи виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія ААБ № 955936 містить відомості про місцезнаходження боржника: м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 45, оф. 21. Відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням дана виписка не містить.

Надані ініціюючим кредитором акт державного виконавця від 13.01.2012 та постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві від 13.01.2012, в яких вказано про відсутність боржника за місцезнаходженням -м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 45, оф. 21, обґрунтовано не визнані апеляційним господарським судом належним доказом відсутності боржника за місцезнаходження, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До того ж, в простому векселі та виконавчому написі нотаріуса значилась адреса боржника не у м. Запоріжжі, а в м. Києві: м. Київ, вул.Щербакова, 53. Виконавчі дії за адресою, вказаною у виконавчому документі не проводились.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство, за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не передбачена.

Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012 у справі № 5009/51/12 залишити без змін.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.