Ухвала суду № 25498350, 11.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2012 р. м. Київ К/9991/72276/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Безуєвської О.А., відповідача:Лисенкова Д.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 р.

у справі № 2а/0570/10743/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування»(надалі позивач, ПАТ «МЗВМ») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (надалі відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2011 р. (суддя -С.В. Ушенко), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - В.Г. Яманко, судді: Е.Г. Казначеєва, І.А. Васильєва) позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 р. №0000501311/24/227/10/15-16-23/1/20355550 про відмову у наданні Публічному акціонерному товариству «Маріупольський завод важкого машинобудування»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 483 681 грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «МЗВМ»понесені судові витрати у розмірі 3,40 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів -без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість задекларованого за період 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. За результатами перевірки 20.05.2011 р. складено акт № 341/15-16-23/1/20355550 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), а саме: завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2011р. на суму 483 681,00 грн., у зв'язку з тим, що ПАТ «МЗВМ»не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення за січень 2011 р. у сумі 483 681, 00 грн.

Позивачем до перевірки були надані платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати сум податку на додану вартість у попередньому податковому періоді в ціні придбаних товарів.

Твердження відповідача, що у платіжних дорученнях обов'язково повинно вказуватися рахунки -фактури суперечить чинному законодавству, оскільки Податковий кодекс України не містить таких вимог, оскільки облік на підприємстві, отримання товарів та сплата за товар ведеться у розрізі договорів, - у призначенні платежу у платіжних дорученнях вказані номера відповідних договорів з контрагентами. Крім того, у платіжних дорученнях, наданих до перевірки, по взаємовідносинам із ТОВ «Сервіс-Інвест»окрім номеру договору зазначено період (січень 2011р.), за який відбулася оплата.

Податковий орган зробив висновок, про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у в зв'язку з відсутністю підтвердження сплати суми за поставлену електроенергію. Зазначений факт став підставою для висновку податкового органу щодо порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК України в частині підтвердження правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

14.06.2011 р. СДПІ по роботі з ВПП у місті Донецьку прийняла податкове повідомлення-рішення № 000050113111/24227/10/15-16-23/1/20355550, яким позивачу відмовила у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 483 681 грн. за лютий 2011 р.

В суді апеляційної інстанції відповідач зазначав, що частина залишку від'ємного значення, сплаченого за твердженням позивача у січні 2011 року постачальникам товарів (послуг) у сумі 67 030 940 грн. не підтверджується, оскільки надані до перевірки платіжні доручення не відповідали вимогам пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 року № 22 (надалі -Інструкція). В цих платіжних дорученнях не були вказані періоди, за які оплачувалися товари, а тому ці документи не відповідають поняттю платіжні доручення в розумінні пункту 1.4 наведеної Інструкції та не є первинними документами у розумінні статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, податковий орган вважає, що позивач, як отримувач товарів (послуг) не підтвердив факт сплати податку на додану вартість у складі вартості товарів у попередніх звітних періодах постачальникам таких товарів (послуг) у сумі 483 681 грн., тому відсутні правові підставі для підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «МЗВМ»зареєстроване як юридична особа 26.03.2003 р. Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 06.05.2011 р. у зв'язку із зміною найменування юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру підприємств, та організацій України за № 20355550, зареєстровано платником податку на додану вартість з 1 квітня 2003 року.

На підставі направлення від 11 травня 2011 р. № 54, згідно підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 ПК України, посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку з 11 по 19 травня 2011 року була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «МЗВМ»з питань дотримання вимог достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалося в період з 1 по 31 січня 2011 року., за результатами якої складено акт.

Акт був підписаний представниками позивача з запереченнями, на що, в свою чергу, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку 08.06.2011 р. надіслала позивачу відповідь про відхилення заперечень.

В висновках акту зазначено, що позивачем, в порушення пункту 200.4 статті 200 ПК України, в декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 483 681 грн., яка за результатами перевірки не може бути підтверджена, у зв'язку з тим, що ПАТ «МЗВМ»не надано документів щодо сплати частини залишку від'ємного значення за січень 2011 року у сумі 483 681 грн., а саме у платіжних дорученнях, наданих до перевірки вказаний тільки договір з ТОВ «Сервіс-Інвест»від 1 листопада 2008 року за № 20043001/ПСН-03404 без зазначення періоду, за який проводилася оплата за поставлену електричну енергію.

21 лютого 2011 р. позивачем до СДПІ по роботі ВПП у м. Донецьку була подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року з усіма додатками, в якій в рядку 18.2 було зазначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ поточного звітного податкового періоду в розмірі 1178950 грн., в рядку 22.2 було вказано, що це від'ємне значення зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

21 березня 2011 року позивачем до СДПІ у роботі з ВПП у м. Донецьку була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року з усіма додатками, в якій в рядку 23 було зазначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ попереднього звітного податкового періоду в розмірі 1 178 950 грн., в рядку 24 вказаний залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумкам звітного поточного звітного періоду 483 681 грн. та в рядку 25 ця ж сума заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платнику у банку (рядок 25.1).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки у податкового органу виникли сумніви у виконанні позивачем, як споживачем, своїх господарських зобов'язань перед ТОВ «Сервіс-Інвест», як постачальником, за договором про постачання електричної енергії № 20043001/ПСН-03404 від 1 листопада 2008р. За даним договором постачальник зобов'язувався постачати споживачу електричну енергію, а споживач зобов'язувався її оплачувати за показами розрахункових приладів обліку електричної енергії та за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача.

До договору був підписаний додаток № 2 «Порядок розрахунків споживача - ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»з постачальником ТОВ Сервіс-Інвест»за спожиту активну електричну енергію»(далі Порядок). За підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Порядку тривалість розрахункового періоду місяць, дата початку розрахункового періоду 1 число кожного місяця. За період, погоджений, як розрахунковий, визначається обсяг та вартість спожитої активної електричної енергії, величина електричної потужності, здійснюються відповідні розрахунки. Згідно умов підпункту 3.2 пункту 3 Порядку споживач сплачує в поточному періоді як остаточну суму попереднього звітного періоду, так і планові платежі за електроенергію на поточний розрахунковий період.

У відповідності до положень вищезазначеного договору та Порядку розрахунків, постачальником був виставлений споживачу остаточний рахунок № 31/20043001 від 31 січня 2011 року за січень 2011 року на оплату спожитої активної електроенергії в сумі 9 496 235 грн. 33 коп., ПДВ 1 899 247 грн. 07 коп. Вказана вартість спожитої у січні 2011 року активної електроенергії була узгоджена між сторонами з огляду на покази приладів обліку

31.01.2011 р. ТОВ «Сервіс-Інвест»була видана позивачу податкова накладна № 691 на загальну суму 11 387 957 грн. 09 коп., з якої ПДВ 1 897 992 грн. 85 коп. Дана податкова накладна досліджувалася посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку під час здійснення документальної невиїзної/позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сервіс-Інвест»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПАТ «МЗВМ»за період з 01.01.12011 р. по 01.02.2011 р., про що свідчить довідка № 42/15-16-23/3/31018149 від 23.05.2011 р. В довідці зазначено, що сума податку на додану вартість за податковою накладною № 691 від 31.01.2011 р. включена до податкових зобов'язань за січень, лютий 2011 року відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий 2011 року. Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставного зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1.2 Інструкції встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, та не регулює питання формування від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Згідно пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пункту 1.4 Інструкції платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. За пунктом 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

ПК України спеціальні вимоги щодо повноти заповнення платником податку платіжного доручення про оплату товарів (робіт, послуг) з метою використання його в податковому обліку не передбачені.

Пункт 200.4 статті 200 ПК України, наведений в спірному податковому повідомленні-рішенні, не передбачає правил заповнення платіжних доручень. Відповідно до вказаного пункту, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5 статті 200 ПК України передбачені випадки, коли платники податків не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Це у випадку, коли особи були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) та мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Тобто, в наведеній нормі відсутній такий випадок, як не конкретизація призначення платежу платником податку в платіжному дорученні.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.01.2011 р. позивачем на рахунок ТОВ «Сервіс-Інвест»платіжним дорученням № 399566 було оплачено 6 950 000 грн. з призначенням платежу: оплата за активну електроенергію за січень 2011 року за договором № 20043001/ПСН-03404 від 1 листопада 2008 року, у тому числі ПДВ 1 158 333 грн. 33 коп.

26.01.2011 р. позивачем на рахунок ТОВ «Сервіс-Інвест»платіжним дорученням № 400437 було оплачено 2 670 000 грн. з призначенням платежу: оплата за активну електроенергію за січень 2011 року за договором № 20043001/ПСН-03404 від 1 листопада 2008 року, у тому числі ПДВ 445 000 грн.

03.02.2011 р. позивачем на рахунок ТОВ «Сервіс-Інвест»платіжним дорученням № 401582 було оплачено 1 767 957 грн. 09 коп. з призначенням платежу: оплата за активну електроенергію за січень 2011 року за договором № 20043001/ПСН-03404 від 1 листопада 2008 року, у тому числі ПДВ 294 659 грн. 52 коп.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наявність в наведених платіжних дорученнях, крім номеру та дати договору, конкретного періоду оплати січень 2011 року, найменування товару, який оплачується, спростовує посилання податкового органу щодо відсутності підтвердження позивачем факту оплати поставленої йому ТОВ «Сервіс-Інвест»активної електроенергії. Інших підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковий орган при перевірці не встановлював.

Отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення, яким ПАТ «МЗВМ»було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 483 681 грн. за лютий 2011 р. є неправомірним.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 р. у справі № 2а/0570/10743/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв