Ухвала суду № 25497975, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-60157/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009р.

у справі №2а-13473/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асал Індустрі» (надалі -ТОВ «Асал Індустрі»)

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька (надалі -ДПІ у Київському районі м.Донецька)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м.Донецька від 03.08.2009р. №00001912340/0 та №0001923340/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009р., позов було задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Донецька від 03.08.2009р. №00001912340/0 та №0001923340/0. Судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2002р. по 31.03.2009р., про що складено акт від 20.07.2009р. №4451/23-2/31330899.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». А саме, вказано на безпідставність віднесення підприємством до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника податків. На думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту: січня, квітня, серпня, грудня 2008р., січня - березня 2009р. суми ПДВ по операціях, не повязаних з господарською діяльністю. Зазначені порушення, виходячи з акта перевірки, пов'язані та випливають з порушень у визначенні валових витрат при оподаткуванні прибутку підприємств у відповідних періодах.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.08.2009р.:

- №00001912340/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 889070,00грн.;

- №0001923340/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 538586,00грн.

Так, відповідно до ст.ст. 8, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державна податкова служба здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 11 зазначеного Закону, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

З метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Матеріали справи свідчать, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем формування валових витрат ґрунтується на тому, що у І- ІV кварталах 2008р., І кварталі 2009р. позивач збільшив суму валових витрат на суму витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів, які не призначалися для подальшого використання їх у власній господарській діяльності. Такий висновок ґрунтується на встановлені, у перевірених періодах, фактів реалізації позивачем готової продукції за ціною нижчою ніж її собівартості, оскільки при співставленні ціни реалізованої продукції та собівартості реалізованої продукції (собівартість реалізованої продукції визначалась згідно Стандарту №16, вибуття продукції по Стандарту №9) даних рахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 701 «дохід від реалізації продукції, первинних документів та даних рахунку №901 «Собівартість реалізованої продукції»встановлено, що фактично позивачем реалізовано продукцію за ціною нижче собівартості.

Стосовно порушень, виявлених в ході проведення перевірки, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що під час судового розгляду справи висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що п. 2.1.4 статуту ТОВ «Асал Індустрі»визначено, що одним із видів діяльності позивача є виробництво та реалізація склопакетів, конструкцій з металопластику та іншої продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання. Зазначені види діяльності також містяться у довідці Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №036141.

Виходячи з наданих позивачем податкових декларацій з податку на прибуток за І- ІV кварталах 2008р., І кварталі 2009р., господарська діяльність останнього в усіх звітних податкових кварталах була прибутковою.

За вимогами п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під валовими витратами розуміються суми будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 цього ж закону, до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, валовими можуть визнаватися лише витрати, які пов'язані з господарською діяльністю підприємства, якою є будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду, на суми валових витрат та суму амортизаційних відрахувань платника податків, обчислених згідно норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В свою чергу, валовим доходом цей закон визнає загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду…

Звітним податковим періодом з податку на прибуток для позивача є квартал. При чому, перевіркою не встановлено здійснення позивачем, у перевірених періодах, інших видів діяльності.

Виходячи з перелічених приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутковість діяльності платника податків визначається за певні звітні податкові періоди, а не за окремими господарськими операціями. Аналіз господарської діяльності такого платника податків та отримана ним сума валових доходів в тому чи іншому звітному податковому періоді має обраховуватись за сукупністю усіх господарських операцій, здійснених таким платником податку у цьому періоді.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, твердження податкового органу, щодо можливості віднесення до валових витрат тільки тих витрат, які призвели до отримання доходу (а не валового доходу), суперечить зазначеним вище нормам Закону.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що витрати позивача, які пов'язані з виготовленням та продажем конструкцій з металопластику, є витратами на ведення власної господарської діяльності ТОВ «Асал Індустрі», оскільки одним з видів діяльності підприємства є виробництво та реалізація склопакетів, конструкцій з металопластику та іншої продукції виробничо-технічного призначення а також товарів народного споживання

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.В. Приходько

Суддя Н.Є. Маринчак