Ухвала суду № 25497947, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-29897/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Авантаж»

на постанову господарського суду Полтавської області від 09 грудня 2008р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2009р.

у справі №3/112-9/37

за позовом Приватного підприємства «Авантаж» (надалі -ПП «Авантаж»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0001652301/0/791 від 04.04.2007р.

Постановою господарського суду Полтавської області від 09 грудня 2008р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2009р., у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено перевірку господарської діяльності позивача, про що складено акт №175/23-120/31327976 від 26.03.2007р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п. 5.1. та п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем віднесено до складу скоригованих валових витрат за 2005р. 11724,00грн. вартості послуг міжнародного роумінгу без підтверджуючих документів щодо використання таких послуг у власній господарській діяльності; встановлено, що в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про податок оподаткування прибутку підприємств»позивачем віднесено до складу скоригованих валових витрат за 2005р. 11186,00 грн. за відсутності підтверджуючих документів; в порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок оподаткування прибутку підприємств», віднесено до складу скоригованих валових витрат 2005р. 445173,00грн. та скоригованих валових витрат 2006р. 305331,00 грн. вартості інформаційно-маркетингових послуг, наданих позивачу ТОВ «ВІКДІЛ», ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 без підтверджуючих документів щодо використання таких послуг у власній господарській діяльності позивача.

За наслідками перевірки прийнято оскаржуване податкове податкове повідомлення-рішення №0001652301/0/79 від 04.04.2007р., яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 186395,00грн. у т.ч. 124263,00грн. основного платежу та 62132,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Так, матеріали справи свідчать, що позивачем були укладені наступні договори: з ТОВ «ВІКДІЛ»№б/н від 24.01.2005р., з ПП ОСОБА_1 №б/н від 05.01.2005р. та №б/н від 05.01.2006р.; з ПП ОСОБА_2 №1 від 04.01.2005р., якими обумовлено надання зазначеними контрагентами позивачеві інформаційно-маркетингових послуг.

При цьому, до матеріалів справи позивач додав копії таких договорів, а також інших первинних бухгалтерських документів, складених на виконання зазначених договорів, а саме: акти виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, тощо.

Разом з тим, а ні до перевірки податковому органу, а ні в ході судового розгляду справи, позивачем не надано жодних документів на підтвердження використання вказаних інформаційно-маркетингових у господарській діяльності ПП «Авантаж».

Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що обґрунтовуючи правомірність віднесення витрат на інформаційно-маркетингові дослідження до складу валових витрат, понесених у зв'язку із господарською діяльністю, позивач не надав підтверджень що саме було предметом маркетингових досліджень, результати цих досліджень також відсутні. Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили, що у наданих позивачем первинних документах не міститься інформація щодо наданих послуг, що, в свою чергу, виключає можливість підтвердження зв'язку отриманих послуг із діяльністю позивача.

Водночас, статтею 1 Закону України від «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно приписів п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено обставин, яким обґрунтовано позовні вимоги.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Авантаж»-залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 09 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.В. Приходько

Суддя Н.Є. Маринчак