Постанова № 25497515, 25.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2012 року 09:35 № 2а-8654/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М. та представників:

позивача -Солов'янчик В.Д.,

відповідача -Приходько О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоенергобуд»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2012 року № 0001502208, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укоенергобуд»(далі -ТОВ «Укоенергобуд») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2012 року № 0001502208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 відкрито провадження у справі № 2а-8654/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25 липня 2012 року.

25 липня 2012 року у судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на належного - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укоенергобуд»(ідентифікаційний код 34189303) зареєстровано 16 лютого 2006 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією. Вказане товариство розташоване за адресою: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40.

ТОВ «Укоенергобуд»перебуває на податковому обліку у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з 17.02.2006 за № 15035.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укоенергобуд»(код за ЄДРПОУ 34189303) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2011 р. та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої було складено акт від 07 березня 2012 року № 120/23-7/34189303.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Укоенергобуд» не декларувало та не подавало до податкового органу звітності з екологічного податку, що призвело до заниження екологічного податку на суму 21 678, 75 грн.

Зокрема, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва зроблено висновок про порушення ТОВ «Укоенергобуд»п. 249.1 ст. 249, п. 250.1 ст. 250, пп. 120.1 ст.120, п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Укоенергобуд»занижено екологічний податок за І квартал 2011 року на суму 21678,75 грн., а також допущено порушення у зв'язку із неподачею податкових розрахунків за 2011 рік.

На підставі вказаного Акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі 28 березня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001512208, яким згідно з пп.54.3.1, пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1 ст.120, ст. 123 Податкового кодексу України за порушення ст. 242, ст. 246, ст. 250 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 22 359,75 грн., в тому числі -21 678, 75 грн. -основний платіж, 681, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення -рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві, яка рішенням від 01 червня 2012 року № 3278/10/12-314 його скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення -рішення -без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та висновками податкового органу ТОВ «Укоенергобуд»звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування зазначеного вище податкового повідомлення-рішення.

Свої вимоги мотивувало тим, що ТОВ «Укоенергобуд»не є платником екологічного податку та не має обов'язку з його обчислення та перерахування до бюджету відповідно до вимог ст. 240 Податкового кодексу України, оскільки не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ТОВ «Укоенергобуд», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пп. 14.1.57. ПК України екологічний податок, це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Згідно з пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу та ст. 1 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР (далі -Закон № 187/98-ВР), є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку, зокрема, є суб'єкти господарювання, що здійснюють під час провадження своєї діяльності зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

При цьому, об'єктом та базою оподаткування є, зокрема обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів (пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України).

Статтями 243-246 ПК України встановлені ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Згідно з п. 249.1. ПК України суми податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів.

Відповідно до п. 250.2 ст. 250 ПК України платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Вказана вище правова позиція також підтверджена наказом Державної податкової служби України від 16.12.2011 р. № 258 "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів" якою передбачено, що місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Відповідно до вказаної податкової консультації, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем в підтвердження своєї позиції надано договір № 3-11 від 08 лютого 2011 року про надання послуг по вивезенню будівельного сміття, укладений між ТОВ «Укоенергобуд»(замовник) та Дочірнім підприємство «Спеціалізоване управління № 2 ВАТ «Будмеханізація»(підрядник), відповідно до умов якого замовник передає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по вивезенню будівельного сміття з територій будівництва ж/б по вул. Лохвицька 5-6, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати вартість виконаних робіт підряднику.

Факт виконання вказаного вище договору та вивезення будівельного сміття саме з території по вул. Лохвицька, 5-6, підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 рік та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати за лютий 2011 року.

Відповідачем не надано жодних відомостей та доказів, які підтверджували б, що ТОВ «Укоенергобуд»провадить діяльність під час провадження якої здійснюється розміщення відходів, має спеціально відведенні для цього місця та надає послуги в цій сфері або має ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, він не є платником екологічного податку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання позивача за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу у загальному розмірі - 22 359,75 грн., є необґрунтованим.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Приймаючи до уваги те, що у судовому засіданні встановлено правомірність дій позивача, застосування суб'єктом владних повноважень штрафних (фінансових) санкцій в податковому повідомленні-рішенні від 28 березня 2012 року № 0001512208 у розмірі 681, 00 грн. є незаконним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоенергобуд»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 28 березня 2012 року № 0001512208.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоенергобуд»(код за ЄДРПОУ 34189303) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 32, 19 грн. ( тридцять дві гривні, 19 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.07.2012 р.