Постанова № 25497381, 30.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2012 року № 2а-7654/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий імідж»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0064102202 від 29.05.2012,

ОБСТАВИНИСПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий імідж»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0064102202 від 29.05.2012.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними документами, а тому неподання таким контрагентом податкової звітності, недекларування ним податкових зобов’язань з ПДВ за період лютий, березень, травень, вересень 2011 року та анулювання його свідоцтва платника ПДВ 26.03.2012 при проведенні господарських операцій протягом 2011 року є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та з врахування всіх обставин.

В судове засідання не з’явився представник відповідача, який про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні, проти чого позивач не заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 23.12.2011 по 06.02.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі –відповідач) проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий імідж»(далі –позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.08.2010 по 01.03.2011.

За результатами перевірки складено акт №57/23-9/37265470 від 13.02.2012 (далі –акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення п. 14.1.181 ст. 14, 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення р.24 декларацій «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»за вересень 2011 року на суму 7306,00 грн. та до завищення р. 19 декларацій «від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду»за вересень 2011 року на суму 2175,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «Операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»показників за період з 21.08.2010 по 30.09.2011 у загальній сумі ПДВ 2882975,00 грн., встановлено що суб'єкт господарювання до складу податкового кредиту відносив ПДВ по операціям з оренди офісних приміщень, придбання одягу, взуття, аксесуарів, телекомунікаційних послуг, придбання канцтоварів, ТМЦ тощо, що призвело до завищення задекларованих показників у рядку 10.1 декларацій «Придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) на загальну суму 9481,00 грн., оскільки підприємство-постачальник ТОВ «Голден Мін»(стан платника –направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ за період лютий, березень, травень, вересень 2011 року, а саме:

- лютий 2011 року в сумі 1073,00 грн. (податкові накладні від 08.02.2011 №121 на суму ПДВ 945,05 грн., від 11.02.2011 №134 на суму ПДВ 127,50 грн.);

- березень 2011 року в сумі 5279,00 грн. (податкові накладні від 11.03.2011 №221 на суму ПДВ 2352,85 грн., від 23.03.2011 №267 на суму ПДВ 2926,68 грн.);

- травень 2011 року в сумі 954,00 грн. (податкові накладні від 10.05.2011 №408 на суму ПДВ 212,67 грн., від 10.05.2011 №407 на суму ПДВ 167,25 грн., від 10.05.2011 №409 на суму ПДВ 574,00 грн.);

- вересень 2011 року в сумі 2175,00 грн. (податкова накладна від 07.09.2011 №859 на суму ПДВ 2175,00 грн.).

Враховуючи встановлені актом перевірки факти щодо недекларування підприємством-постачальником ТОВ «Голден Мін»податкових зобов'язань з ПДВ за період лютий, березень, травень, вересень 2011 року податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3 ПК України та безпідставність віднесення ним ПДВ до складу податкового кредиту в цих періодах в сумі 9481,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач 27.02.2012 подав на них заперечення.

Рішенням відповідача про результати розгляду заперечень №3/10/22 від 03.03.2012 висновки акту перевірки визнано обґрунтованими.

На підставі акту перевірки та за результатами розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0064102202 від 29.05.2012, яким зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 7306,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ТОВ «Голден Мін»поставляло позивачу товар у лютому, березні, травні, вересні 2011 року, що підтверджується видатковими накладними №УП-0000737 від 09.02.2011 на суму 5670,30 грн. (ПДВ –945,05 грн.), №УП-0000816 від 14.02.2011 на суму 765,00 грн. (ПДВ –127,50 грн.), №УП-0001346 від 12.03.2011 на суму 14117,10 грн. (ПДВ –2352,85 грн.), №УП-0001632 від 25.03.2011 на суму 17560,10 грн. (ПДВ –2926,68 грн.), №УП-0002424 від 17.05.2011 на суму 3444,00 грн. (ПДВ –574,00 грн.), №УП-0002426 від 17.05.2011 на суму 1003,50 грн. (ПДВ –167,25 грн.), №УП-0002481 від 18.05.2011 на суму 1276,00 грн. (ПДВ –212,67 грн.), №УП-0004677 від 08.09.2011 на суму 13050,00 грн. (ПДВ –2175 грн.).

На оплату поставленого товару ТОВ «Голден Мін»були виставлені рахунки-фактури, які були оплачені позивачем згідно платіжних доручень від 10.05.2011 №№643, 644, 645, від 23.03.2011 №482, від 11.03.2011 №407, від 07.09.2011 №1056, від 11.02.2011 №336, 08.02.2011 №320.

Також на суму поставленого товару ТОВ «Голден Мін»виписані податкові накладні позивачу від 08.02.2011 №121 на суму ПДВ 945,05 грн., від 11.02.2011 №134 на суму ПДВ 127,50 грн., від 11.03.2011 №221 на суму ПДВ 2352,85 грн., від 23.03.2011 №267 на суму ПДВ 2926,68 грн., від 10.05.2011 №408 на суму ПДВ 212,67 грн., від 10.05.2011 №407 на суму ПДВ 167,25 грн., від 10.05.2011 №409 на суму ПДВ 574,00 грн., від 07.09.2011 №859 на суму ПДВ 2175,00 грн.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту у лютому, березні, травні, вересні 2011 року

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов’язання з поставки товару між позивачем та ТОВ «Голден Мін» виконувались сторонами у повному обсязі, також, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі - Порядок №165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Голден Мін»зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, його свідоцтво платника ПДВ анульовано 26.03.2012, тобто після проведення між позивачем та ТОВ «Голден Мін»господарських операцій. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якою встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання видаткових накладних та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Голден Мін»не була припинена.

На додаток слід додати, що судом викликався в судове засідання від 12.07.2012 свідок, який повідомив суду обставини про факт поставки товару та про факт використання його в офісному приміщення для здійснення позивачем господарської діяльності.

Варто також зауважити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Голден Мін»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п. 14.1.181 ст. 14, 198.3 ст. 198 ПК України та про завищення позивачем податкового кредиту є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0064102202 від 29.05.2012 безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіривши відповідність оскаржуваних дій та рішення усім вищезазначеним вимогам, дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності його дій та правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий імідж»задовольнити повністю.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби з зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 7306,00 грн. протиправними.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0064102202 від 29.05.2012.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 31.07.2012.

Суддя В.В. Амельохін