Постанова № 25496895, 23.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 липня 2012 р. № 2-а- 6912/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцов М.В.,

за участю: представника позивача -Залуцька Л.Г.,

представника відповідача- Жовновач О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства фірми "Стратос" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство «фірма «СТРАТОС» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, яка на час вирішення справи реорганізована у Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби та просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012р. № 0011332340 .

В обґрунтування заявленого позову зазначає, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96 748, 50 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн. Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважаючи його незаконним та необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно наданих пояснень зазначив, що оскаржуване в даній справі рішення прийнято на підставі акту документальної невиїзної позапланової перевірки, згідно якого встановлено придбання позивачем палива у ПП «Райдодизель» у травні 2011 року. В свою чергу, придбані нафтопродукти придбано у ТОВ «Український ресурс» та ПП «Владияр», хоча згідно отриманої податковими органами інформації ПП «Владияр» не є виробником реалізованої продукції. Таким чином податковим органом зроблено висновок, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом ПП «Райдодизель» є таким, що укладено без мети настання реальних наслідків. Враховуючи наведене та беручи до уваги, що за даним правочином сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано до позивача фінансові (штрафні) санкції згідно приписів чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції в травні 2012 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за травень 2011 року по операціям з ПП «Райдодизель».

За наслідками перевірки складено акт від 31.01.2012р. № 189/234/24471106 (а.с. 12-24), згідно висновків якого встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 201.4 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість у травні 2011 року на загальну суму 96748,50 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012р. № 0011332340 (а.с.25), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96748,50 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що позивач здійснив придбання палива у ПП «Райдодизель», в зв'язку з чим між зазначеними підприємствами укладено договір поставки № 3 від 28.02.2011р. , згідно якого позивач придбав у ПП «Райдодизель» бензин марки А-76, АІ -92, АІ-95, оливу М10Г2К, дизпаливо.

При проведенні перевірки відповідачем встановлено, що нафтопродукти, придбані позивачем згідно зазначеного договору, в свою чергу придбано ПП «Райдодизель» у ТОВ «Український ресурс» та ПП «Владияр». Проте, відповідачем від Кременчуцької ОДПІ отримано витяг з акту позапланової перевірки ПП «Райдодизель» від 17.11.2011р. № 7784/23-209/35131977, згідно якого встановлено, що ПП «Владияр» не є виробником реалізованої продукції. Згідно бази контрагентів в ланцюгу постачання ПП «Владияр» відсутній контрагент ПАТ «Укртатнафта», сертифікати відповідності на кожну окрему партію паливно-мастильних матеріалів, від якого надані для перевірки.

Таким чином податковий орган, який проводив перевірку ПП «Райдодизель», дійшов висновку, що в зв'язку з відсутністю в ланцюзі постачання виробника бензину не можливо підтвердити факт реальної поставки даного продукту та вважав, що ПП «Райдодизель» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму 268889,70 грн. по взаємовідносинам з ПП «Владияр» в травні 2011 року, оскільки неможливо дослідити сплату ПДВ до бюджету.

Спираючись на встановлені обставини податковий орган вважав, що правочини, укладені ПП «Райдодизель» з контрагентами-покупцями, в тому числі з позивачем, не спричинили реального настання юридичних наслідків. Таким чином, відповідач вважав відсутніми у позивача підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, обчислених в зв'язку з договором постачання паливно-мастильних матеріалів № 3 від 28.02.2011р.

Проте суд з такими висновками не погоджується з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ПП «Райдодизель» 28.02.2011р. укладено договір поставки № 3 (а.с. 26), згідно умов якого ПП «Райдодизель» (за договором - продавець) продав позивачу (за договором - покупець) паливно-мастильні матеріали (бензин А-76, АІ -92, АІ-95, оливу М10Г2К, дизпаливо), а позивач зобов'язувався прийняти та сплатити зазначений товар.

Позивачем до суду надано копію зазначеного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб. Наявність зазначеного договору сторонами у справі не заперечується.

В зв'язку з укладенням вказаного договору ПП «Райдодизель» виписано на адресу позивача податкові накладні від 17.05.2011р. № 6 (а.с. 27), від 24.05.2011р. № 9 (а.с. 28), від 30.05.2011р. № 11 (а.с. 29). Наявність виписаних податкових накладних та їх належне документальне оформлення згідно акту перевірки від 31.01.2012р. № 189/234/24471106 не заперечується.

На підтвердження реального виконання укладеного між позивачем та ПП «Райдодизель» договору до суду надано копії видаткових накладних від 24.05.2012р. № 52, від 17.05.2011р. № 50, від 30.05.2011р. № 54 (а.с. 30-31), згідно яких від ПП «Райдодизель» до позивача постачалися паливно-мастильні матеріали.

Згідно наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару (а.с. 32-37) судом встановлено, що товар, придбаний позивачем у ПП «Райдодизель» дійсно постачався на адресу позивача. Згідно наданих в матеріали справи копій сертифікату та паспортів на бензин, дизельне пальне, а також копій паспортів на ємкості для зберігання паливно-мастильних матеріалів, судом встановлено, що умови договору було фактично виконано, а його сторони мали в наявності необхідну матеріально-технічну базу для фактичного виконання договору.

Крім того, суд враховує, що 14.11.2011р. Харківською ОДПІ за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Райдодизель» за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. порушень не виявлено.

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Посилання відповідача про відсутність в ланцюгу постачання товару виробника паливно-мастильних матеріалів не спростовують доказів, досліджених судом, які підтверджують реальне виконання господарської угоди, за якою позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Незважаючи на те, що на час розгляду справи судом Харківська об'єднана державна податкова інспекція припинила своє існування як юридична особа та на даний час реорганізована у Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби, суд задовольняє позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.02.2012р. № 0011332340 , як такого, що прийняте податковою інспекцією, яка існувала на час його видання.

Стосовно позовних вимог щодо визнання недійсними оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що вони необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту (вимога про визнання закону нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «фірма «СТРАТОС» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.02.2012р. № 0011332340.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства «фірма «СТРАТОС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 967,49 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 26 липня 2012 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова