Постанова № 25496823, 06.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 червня 2012 р. № 2-а- 3736/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

за участю:

представника позивача -Архангельського М.Ю.

представника відповідача - Яришкіної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Приватного акціонерного товариства "Харківський дослідний ливарний завод" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківський дослідний ливарний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000371520 від 23.01.2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки щодо відсутності у контрагента позивача ТОВ "Промспец-Консалтинг" умов для досягнення результатів відповідної фінансово -господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення позивачем як суб'єктом господарювання, задекларованого виду діяльності, є необґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення - неправомірне. Висновок податкового органу щодо порушення норм Податкового кодексу України, а саме: не проведення оподаткування податку на додану вартість за відповідною датою виникнення обсягів таких операцій та не проведення сплати податку на додану вартість до бюджету не відповідає дійсності, оскільки, суми податку на додану вартість за виписаними контрагентом позивача податковими накладними включені до податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Позивач стверджує, що при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі спірного податкового повідомлення - рішення, податковий орган вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, в порушення вимог закону, поза судовою процедурою, визнав договори, укладені позивачем недійсними. Реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, складеними у відповідності до п.9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п.2.4 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

За таких підстав, позивач вважає акт перевірки таким, що складений з порушенням норм діючого законодавства України, а спірне податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач - Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області ДПС, позовні вимоги ПАТ "Харківський дослідний ливарний завод" не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що під час проведення документальної невиїзної перевірки ПАТ "Харківський дослідний ливарний завод" з питань взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ "Промспец-Консалтинг", об'єктивно та обґрунтовано встановлено порушення діючого законодавства, а саме: ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню ТМЦ (бронза ливарна, бронза в чушках, пруток) та відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2011 року в сумі ПДВ 120.859 грн. Відповідач стверджує, що висновки в акті перевірки зафіксовані належним чином, встановленим обставинам надана належна правова оцінка, у зв'язку із чим позовні вимоги ПАТ "Харківський дослідний ливарний завод" за своїм характером є необґрунтованими та безпідставними, як нормативно, так і документально.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківський дослідний ливарний завод", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 30430183, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чугуївська, буд.78, 61140 (а.с.114-118).

З 01.07.1999 року підприємство узято на податковий облік ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, правонаступником якої є Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та з 15.07.1999 року зареєстровано, як платник податку на додану вартість.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі службового посвідчення № 041473 серії УХК, виданого ДПА в Харківській області, заступником начальника відділу адміністрування ПДВ Сірою П.Л., згідно ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ та відповідно до наказу ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова від 16.12.2011р. № 1764 проведено документальну невиїзну перевірку АТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод» з питань взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ «Промспец Консалтниг», що відображені у податковій декларації з податку на додану вартості за лютий 2011 року.

Перевірка проводилася з 26.12.2011 року по 27.12.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 04.01.2012 року №12/15-215/30430183 (а.с. 121-130).

За висновками податкової інспекції, викладеними в згаданому акті перевірки, встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог назначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню ТМЦ (бронза ливарна, бронза в чушках, пруток);

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2011 року в сумі ПДВ 120.859 грн.;

- в порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України занижена сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за лютий 2011 року в сумі 120.859 грн.;

З посиланням на зазначений акт перевірки, ДПІ у Червонозавоському районі м. Харкова винесене спірне податкове повідомлення - рішення від 23.01.2012 року №0000371520, яким АТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 181.288,50 грн. у т.ч. 120.859 грн. - основний платіж, 60.429,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.6).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 04.01.2012 року №12/15-215/30430183 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіреному періоді позивач - АТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод», мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Промспец Консалтинг».

Так, на підставі договору купівлі - продажу від 03.01.2011 року №ПК/Х-03/01, укладеному між ТОВ «Промспец Консалтинг»-(продавець) та АТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод»-(покупець), продавець зобов'язується передати у власність товарно - матеріальні цінності, а саме: бронзу ливарневу Бр О5Ц6С5 в чушках; бронзу ливарневу АЖ 10-3 в чушках; латунь ливарневу ЛС в чушках; пруток БрАМц в асортименті; пруток ЛМц в асортименті (а.с.35-37).

Виконання сторонами вказаного договору підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ «Промспец Консалтинг» на адресу АТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод» від 01.02.2011 року №83 на суму з ПДВ 372.000,00 грн. (а.с.40), від 11.02.2011 року №383 на суму з ПДВ 353.151,94 грн.(а.с.43), видатковими накладними від 01.02.2011 року №ПК-01/02 на суму з ПДВ 372.000,00 грн. (а.с.38), від 11.02.2011 року №ПК-02/02 на суму з ПДВ 353.151,94 грн. (а.с.41).

Транспортування товару за договором купівлі - продажу від 03.01.2011 року №ПК/Х -03/01 проводив ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) автомобілем КАМАЗ НОМЕР_2, відповідно до договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.01.2011 року №4 укладеному між ФОП ОСОБА_1-(перевізник) та АТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод»-(замовник) (а.с.51-51). Фактичне перевезення товару підтверджують товаро -транспортні накладні від 01.02.2011 року №01/02 (а.с.39), від 11.02.2011 року №11/02 (а.с.42).

Оплата товару за договором купівлі-продажу між ТОВ «Промспец Консалтинг» та ПАТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод» здійснювалася через розрахунковий рахунок, про що свідчать, виписки по особовому рахунку №260000028901, а саме: від 07.02.2011 року, від 10.02.2011 року, від 15,02.2011 року, від 12.03.2011 року, від 17.03.2011 року (а.с.44-49).

Товар придбаний позивачем на умовах договору від 03.01.2011 року №ПК/Х-03/01 в подальшому був реалізований ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» та Підприємству «Глобал Технолоджи» ХОО ВОІ «СОІУ», про що в матеріалах справи свідчать податкові накладні від 14.02.2011 року №8, від 14.02.2011 року №9, від 24.02.2011 року №27, від 22.02.2011 року №25, від 22.02.2011 року №26, від 01.02.2011 року №14, від 01.02.2011 року №35, від 07.02.2011 року №31, від 07.02.2011 року №36, від 14.02.2011 року №32, від 14.04.2011 року №37, від 21.02.2011 року №34, від 21.02.2011 року №38, видаткові накладні №Х-00000055 від 14.02.2011 року, №00000055 від 14.02.2011 року, №00000071 від 28.02.2011 року, №00000072 від 28.02.2011 року, №00000075 від 01.02.2011 року, №00000079 від 01.02.2011 року, №00000076 №07.02.2011 року, №00000080 від 07.02.2011 року, №00000077 від 14.02.2011 року, №00000081 від 14.02.2011 року, №00000081 від 14.02.2011 року, №00000078 від 21.02.2011 року, №00000082, виписки по особовому рахунку (а.с.52-82).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначений правочин, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не надано.

За таких підстав, висновок податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між ПАТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод» та його контрагентом ТОВ «Промспец Консалтинг», та відсутності реальності настання юридичних наслідків за укладеним правочином, спростовуються витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності укладених у перевіреному періоді правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України та ст. 185, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, суд не бере до уваги, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність правочинів та неправомірність формування податкового кредиту є акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 01.06.2011 року №1253/15-05-14/37091549 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року (а.с.97-113), якими угоди по правочинам, здійснених з ТОВ «Промспец Консалтинг» визнано нікчемними.

Однак, з положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна не є необхідною підставою для здійснення фінансово -господарської діяльності підприємства, вони можуть бути орендованими, тощо. Наявність або відсутність у платника податків власних виробничих, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів не може бути сама по собі доказом товарності поставок.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними видатковими накладними, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

ПАТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод» та його контрагентом ТОВ «Промспец Консалтинг».

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем, ПАТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод» та його контрагентом - ТОВ «Промспец Консалтинг».

Доказів того, що ці зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав. Відповідач також не подав до суду жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочину є помилковим, оскільки базується лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих для перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків ПАТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод» порушення приписів Податкового кодексу України, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення вмотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення ст. 185, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту на загальну суму 120859 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як зазначалося вище, у ході перевірки перевіряючими досліджувалися первинні документи, зазначені в акті перевірки на арк. 124, будь -яких сумнівів щодо їх оформлення перевіряючими вказано не було.

Таким чином, ПАТ «Харківський Дослідний Ливарний Завод» належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 120859 грн., наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності мотивів винесення спірних актів і за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подано доказів необґрунтованості вимог позивача.

Оскільки судом встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, то поданий позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариствоа "Харківський дослідний ливарний завод" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000371520 від 23.01.2012 року Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2012 року.

Суддя Панченко О.В.