Постанова № 25496547, 02.08.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2343/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, за участю третьої особи ТОВ «Миронівське насіння»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № №0000082250; 0000092250 від 20.03.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг»звернулось з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, за участю третьої особи ТОВ «Миронівське насіння», в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № №0000082250; 0000092250 від 20.03.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтовано зроблені відповідачем висновки, викладені в акті перевірки №0013/2250/36233605 від 03.03.2012 року, згідно з якими не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Миронівське насіння»та встановлено порушення вимог п. 186.1 ст. 186, п. 198.3 ст. 198, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит за травень 2011р., відповідно, від`ємне значення між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту, який переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 144060грн. за травень 2011р.; завищено суму бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів на 48260грн та завищено від'ємне значення ПДВ, яке було враховано у збільшенні суми податкового боргу з податку на 95800грн. Позивач зазначив, що не погоджується з висновком відповідача щодо безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «Миронівське насіння», оскільки зазначені висновки, а також фіктивність угоди не підтверджені належними доказами, натомість позивачем надано документи, які підтверджують виконання договору та наявність яких є обов'язковою згідно змісту договору (податкові та видаткові накладні, виписки банку, товарно-транспортні накладні). Окрім того, позивач зазначив, що на момент укладення та виконання договору №МД-05 від 04.05.2011 року, контрагент позивача був зареєстрованим в ЄДР та здійснював господарську діяльність. Таким чином, позивач вважає, що висновок про нікчемність угоди укладеної між Позивачем та ТОВ «Миронівське насіння»зроблено з перевищенням повноважень, тому дії Ізмаїльської ОДПІ є незаконними, рішення прийняті в результаті цих дій є такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що позивачем порушено вимоги пунктів 186.1 ст. 186, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, чим завищено податковий кредит у розмірі 144060, 80 грн., оскільки операції з придбання у ТОВ «Миронівське насіння» не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту, не мають статусу юридично значимих, так як відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Фірма «Сат Імпекс»до підприємця-покупця ТОВ «Миронівське насіння», та відповідно відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Миронівське насіння»до підприємств-покупців (в даному акті покупець зареєстрований в Ізмаїльській ОДПІ Одеської області ТОВ «Агропрайм Холдинг»). Окрім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано договори на перевезення, які повинні бути складені Замовником та перевізниками: ПП «Хімтранс», ПП Ермішкин А.В. та первинну документацію, підтверджуючу взаємовідносини з перевізниками, а саме: довіреності, акти виконаних робіт, подорожні листи, рахунки до сплати за виконані послуги, в ТТН не вказані дані стосовно коду за ЄДРПОУ ПП «Хімтранс», не вказана будь-яка інформація по Ермішкину А.В., у зв'язку з чим Ізмаїльською ОДПІ правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № №0000082250; 0000092250 від 20.03.2012 року та відповідно підстави для їх скасування відсутні.

Третя особа ТОВ «Миронівське насіння»до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце повідомлена належним чином та завчасно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг»зареєстроване Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 18.12.2008 року за № 1 553 102 0000 001237 ( а.с.7).

Взято на податковий облік в Ізмаїльській об'єднаній державній податковій інспекції Одеської області 19.12.2008 року за № 3323, є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва від 13.02.2009 р. № 100198797.

Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області АБ №310652, основним видом діяльності позивача є: вирощування зернових та технічних культур (01.11.0), оптова торгівля зерном, насінням та кормами для рослин (51.21.0) (а.с.21).

На підставі направлень №№283, 284 від 21.02.1012 року посадовими особами Ізмаїльської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка TOB «Агропрайм Холдинг», код ЄДРПОУ 36233605 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Миронівське насіння»(38654301) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатами перевірки TOB «Агропрайм Холдинг» складено Акт №0013/2250/36233605 від 03.03.2012 року, в якому встановлено порушення п. 186.1 ст. 186, п. 198.3 , 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201, ст. 200 Податкового кодексу України TOB «Агропрайм Холдинг», що призвело до завищення податкового кредиту за 05.2011р., відповідно від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредит, який переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 144060 грн. по декларації за 05.2011р.; позивачем завищено суму бюджетного відшкодування в рахунок погашення податкових зобов'язань наступних податкових періодів на 48260 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування ПДВ, яке було враховано у збільшенні суми податкового боргу з ПДВ 95 800 грн. (а.с.24-31).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082250 від 20.03.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 95800 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000092250 від 20.03.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 48260 грн.(а.с.32-33).

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить їх скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 78. Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, серед іншого, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. ( п. 78.4 ст. 78 ПК України).

Згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями підставою їх прийняття є порушення позивачем п. 186.1 ст. 186, п. 198.3 , 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201, п.200.1, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України .

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Миронівське насіння»до складу податкового кредиту за травень 2011 року, суд виходить з наступного.

ТОВ «Агропрайм Холдинг»включило суми ПДВ за зазначеними податковими накладними до податкового кредиту, що відображено у декларації з ПДВ за травень 2011 року.

Пунктами 200.1-200.4,200.7 ст.200 ПК України передбачається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4). Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7).

Пукнтами 201.1 та 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору (п.200.1), податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції (п.201.10).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Миронівське насіння» укладено договір купівлі-продажу №МД-05 від 04.05.2011 року, за умовами якого(п.1.1) ТОВ «Миронівське насіння»(продавець) зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується оплатити його вартість (а.с.34-36).

Відповідно до п.1.2 найменування товару складає комплексне мікродобриво в асортименті, визначеному у Додатках до договору.

Розділом 9 зазначеного Договору передбачено порядок передачі-приймання товару.

Відповідно п. 9.3 факт передачі та приймання товару оформлюється видатковою накладною та відповідно п. 9.4 продавець повинен надати покупцю документи, необхідні для супроводження товару. Кожна партія товару супроводжується оригіналами наступних документів: видаткової накладної на отримання товару по найменуванню, кількості, вартості; податкової накладної з зазначенням ціни, суми ПДВ; документ встановленого зразка, що є підтвердженням якості товару - паспорт на комплексне мікродобриво.

На виконання умов договору ТОВ «Агропрайм Холдинг» отримало податкові накладні: №2 від 06.05.2011 року та №3 від 17.05.2011 року (а.с.42, 25)

Вищевказана сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту в травні 2011 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивач зазначає, що факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом податковими та видатковими накладними, а саме: податковими накладними № 2 від 06.05.2011 року, № 3 від 17.05.2011 року, видатковою накладною № 010605 від 06 травня 2011 року та товарно-транспортними накладними серії ААБ №000560 від 06.05.2011 року, Серії 1-03 СП №158246 від 06.05.2011 року, Серії 1-03 СП №158243 від 07.05.2011 року; Серії 1-03 СП №158241 від 10.05.2011 року; видаткової накладної №011705 від 17.05.2011 року та товарно-транспортною накладною Серії ААБ №0005601 від 17.05.2011 року; (а.с.37-45).

Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладеного позивачем договору купівлі-продажу товарів.

Суд погоджується з зазначеними твердженнями представника відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Позивачем ані під час проведення перевірки ані під час судового розгляду справи не надано документи встановленого зразка, що є підтвердженням якості товару -паспортів на комплексне мікродобриво, обов'язковість надання яких (Продавцем-покупцю) передбачена п. 9.4 Договору №МД-05 від 04.05.2011 року.

Окрім того, позивачем не надано доказів в підтвердження транспортування товару: в наданих товарно-транспортних накладних відсутні реквізити, які дають змогу їх ідентифікувати.

Судом встановлено, що згідно з умовами договору купівлі-продажу № МД-05 від 04.05.2011р. та специфікації № 1 до вказаного договору (п.2) поставка товару здійснюється на умовах СРТ транспортний засіб покупця.

Представник відповідача зазначив, що позивачем надані до перевірки власні ТТН: НОМЕР_7 від 06.05.2011р.. Камаз НОМЕР_1, причеп НОМЕР_2, водії ОСОБА_3;№ НОМЕР_8 від 06.05.2011р.. , Камаз НОМЕР_3, причеп НОМЕР_4, водії ОСОБА_4; ТТН НОМЕР_9 від 17.05.2011р., Камаз НОМЕР_1, причеп НОМЕР_5, водії ОСОБА_3; та ТТН сторонніх організації: НОМЕР_10 від 07.05.2011р. автотранспортного підприємства ПП ОСОБА_6, водії ОСОБА_6; № 1-03 НОМЕР_11 від 10.05.2011р., автотранспортне підприємство ПП „Хімтранс" автомобіль ІСУЗІ НОМЕР_6, водій ОСОБА_5 , тобто фактично при проведенні виїзної перевірки TOB „Агропрайм Холдинг" (36233605) по відшкодуванню ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень 2011р. (за актом № 3300/2301/36233605 від 11.11.2011р.) не встановлено будь-яких взаємовідносин із перевізниками: ПП „Хімтранс", ПП ОСОБА_6

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять відомостей про вантажно-розвантажувальні операції, а саме: виконавців товарно-транспортних операції (будь-то автотранспортне підприємство, відправник, отримувач), спосіб навантаження (ручний, наливний, механічний вантажопідйомник), час прибуття, вибуття, відповідальна особа; відстань перевезення; вартість транспортних послуг; Вказується аналітичні дані стосовно розрахунку вартості транспортних послуг, а саме: фактичне виконання транспортних послуг, розцінка послуг.сума до сплати.

Окрім того, TOB „Агропрайм Холдинг" не надані договори на перевезення, які повинні бути складені між замовником TOB „Агропрайм Холдинг" та перевізниками: ПП „Хімтранс", ПП ОСОБА_6

Всупереч Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей" затвердженої наказом МФУ від 16.05.96р. за №99, TOB „Агропрайм Холдинг" не надано первинної документації, підтверджуючої взаємовідносини з перевізниками, а саме: -довіреності на отримання матеріальних цінностей ПП „Хімтранс" (на водія ОСОБА_5), ПП Ермішкина (на водія ОСОБА_6) від постачальника TOB „Миронівське насіння" (36854301) для TOB „Агропрайм Холдинг" (36233605), обов'язковість ведення яких передбачена, а саме акти виконаних транспортних послуг;подорожні листи; рахунки до сплати за виконані послуги. В ТТН не вказані дані стосовно коду за ЄДРПОУ ПП „Хімтранс"; не вказана будь-яка інформація по ПП ОСОБА_6

Окрім того, позивачем не надно довіреності, оформлені на водіїв TOB „Агропрайм Холдинг": ОСОБА_3, ОСОБА_4

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до покупця, акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товару. Відсутнє підтвердження фізичного переміщення товару від контрагента - постачальника ТОВ «Миронівське насіння»до підприємства - покупця ТОВ «Агропрайм Холдинг»Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару.

За відсутності в матеріалах справи належним чином оформлених товарно-транспортних накладних неможливо визначити місце здійснення поставки, проміжок часу, момент оприбуткування даного товару позивачем, вид товару, його кількість тощо.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ТОВ «Миронівське насіння», судом встановлено, що відповідач посилався на висновки акту ДПІ у Солом'янському районі міста Києва № 16870/23-07/36854301 від 27.12.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB „Миронівське насіння" (36854301) з дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з TOB фірма «Сат Імпекс" (32564148) за травень 2011р.", яким у TOB "МИРОНІВСЬКЕ НАСІННЯ" встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, угоди носять фіктивний характер. Таким чином, перевіряючим органом зроблено висновок про відсутність поставок товарів та укладення угод з настання реальних наслідків; про відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів; про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям у лютому, березні, квітні та травні 2011 року, в розумінні ст. 14 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).

ДПІ у Печерському районі м. Києва, при складанні акту перевірки TOB Фірма "Сат Імпекс" від 10.08.2011р. № 1067/23-9/32564148 використані наступні матеріали перевірок постачальників TOB Фірма "Сат Імпекс": акт ДПІ у Печерському районі м. Києва невиїзної позапланової перевірки ПП «Тевес Юніон». код СДРПОУ 36520701 від 31.03.2011 року №1023/23-3/36520701, яким встановлено, що стан планика - визнано банкрутом. Відомість про зняття з обліку 1216/12 від 21.03.2012року та акт ДПІ у Київському районі м. Харовав невиїзної позапланової перевірки TOB «Техно Груп», код СДРПОУ 32947643 від 29.06.2011 року № 2509/18- 010/32947643, яким встановлено, що стан платника - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням); акт ДПІ в Оболонському районі м.Києва невиїзної позапланової перевірки TOB «Експертавтосервіс», код ЄДРПОУ 37201951 від 05.07.2011 року №425/23-7/37201951.

Суд не погоджується з висновком відповідача щодо фіктивності угоди, з огляду на наступне.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено у ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

В розумінні п.п.14.1.202 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договору, а також податкової накладної, підписаної від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначеного договору.

Та, водночас положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними.

Однак, на думку суду дійсність договору не означає автоматично реальності вчинення господарської операції на виконання цього договору. Тобто відсутність встановленої судом недійсності цивільного правочину чи господарського зобов'язання не э перешкодою для донарахування податкових зобов'язань платника у разі порушення ним вимог податкового законодавства (що має місце, зокрема, за відсутності реального виконання господарської операції, відображеної в податковому обліку).

В судовому засіданні не було підтверджено належного виконання сторонами договору, реальності укладеного правочину.

Відтак, позивачем не було надано суду усіх первинних документів, які б свідчили про реальність операцій між позивачем та ТОВ «Миронівське насіння», в тому числі належних та допустимих доказів у підтвердження факту транспортування товару, позивач не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

В матеріалах справи відсутні документи встановленого зразка, що є підтвердженням якості товару -паспорт на комплексне мікродобриво, обов'язковість надання якого (Продавцем-Покупцю) передбачена умовами Договору (п.9.4), акти виконаних транспортних послуг;подорожні листи; рахунки до сплати за виконані послуги. Крім того, товарно-транспортні накладні не містять обов'язкових реквізитів, в журналі реєстрації довіреностей за 2011р. довіреності зареєстровані не послідовно.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № №0000082250; 0000092250 від 20.03.2012 року є такими, що відповідають нормам чинного законодавства, тому не підлягають скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області ДПС, за участю третьої особи ТОВ «Миронівське насіння» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № №0000082250; 0000092250 від 20.03.2012 року, - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 серпня 2012 року

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя:

.