Ухвала суду № 25493757, 12.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 р.Справа № 2а-17637/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представник позивача - Кириченко Н.В.

представника відповдіача - Буряковського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сабіна" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. по справі № 2а-17637/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сабіна"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сабіна" (далі - ТОВ фірма "Сабіна" ) до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Західна МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2011 року № 0000111800/0.

Не погодившись з даною постановою суду, ТОВ фірма"Сабіна" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про те, що приймаючи спірне податкове повідомлення -рішення відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачений діючим законодавством.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду не було підтверджено реальне виконання укладених із контрагентом - Приватною фірмою "ТТВ" (далі - ПФ "ТТВ") господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками Західної МДПІ у період з 13.12.2010 р. по 16.12.2010 р. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ фірма "Сабіна"з питань правомірності декларування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПФ "ТТВ" за результатами якої складено акт перевірки від 21.12.2010 р. №3409/18-015/25613904.

На підставі вище зазначеного акту, Західною МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 31.01.2011 р. №0000111800/0 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ фірмі "Сабіна"з податку на додану вартість на суму 43296, 25 грн., в тому числі 34637, 00 грн. за основним платежем та 8659, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про те, що угоди укладені між позивачем та контрагентом - ПФ "ТТВ" не мають на меті реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. В зв'язку з чим, віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ сум по взаємовідносинам із ПФ "ТТВ" здійснювалось лише з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ через отримання податкової вимоги.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ фірма "Сабіна" та ПФ "ТТВ" було укладено договір № 161 від 01.09.2008 р. згідно з п. 1.1. якого продавець (ПФ "ТТВ") зобов'язується протягом дії договору передавати покупцеві (ТОВ фірма "Сабіна") запасні частини -в подальшому -"товар"окремими партіями за цінами в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних або рахунках, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених договором.

Розрахунки за відвантажений товар здійснюється у національній валюті України -гривні шляхом безготівкового перерахування покупцем відповідних грошових коштів в зазначений банк на поточний рахунок. Вказаний покупцем, або готівковими коштами (п. 3.4. договору).

У п. 4.2. договору його сторонами було погоджено умови поставки товару, а саме: поставка товару здійснюється зі складу продавця, прийом товару по кількості та якості проводиться згідно з діючим законодавством уповноваженим дорученням представником покупця, який підписує видаткову накладну. Поставка товару здійснюється на адресу покупця транспортом продавця або незалежним перевізником за рахунок покупця.

Як вказує позивач на виконання умов договору продавцем були виписані видаткові та податкові накладні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 16.03.2009 року надано інформацію про стан перетинання державного кордону України громадянкою ОСОБА_3, а саме було зазначено, що ОСОБА_3 пертнула кордон 19.03.2008 року о 20 год. 49 хв. пункт перепустки Дніпропетровськ з метою виїзду до Ізраїлю до м. Тель-Авів.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Під особою у ч.1 ст.2 ЦК України розуміється фізична або юридична особа.

ПФ "ТТВ" відповідно до ст.80 ЦК України є юридичною особою.

Частиною 1 ст.92 ЦК України указано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Органом управління приватної фірми є директор.

З акту перевірки вбачається, що директором ПФ "ТТВ " є ОСОБА_3, інших засновників ПФ "ТТВ" не має, ОСОБА_3 вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців як особа, що має право вчиняти від імені ПФ "ТТВ" юридичні дії без довіреності.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що на час здійснення господарської операції, а саме підписання договору № 161 від 01.09.2008 р., а також інших документів на їх виконання - видаткових та податкових накладних тощо, ОСОБА_3 не мала об'єктивної можливості їх особисто підписати, тому як не знаходилася в цей час в місці укладання договору, а саме в м. Харкові, що також свідчить про відсутність волевиявлення ПФ "ТТВ" спрямованого на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Крім того, колегія суддів зазначає що позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не було надано жодних доказів транспортування та отримання придбаних у ПФ "ТТВ" товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності тощо), послідуючим їх оприбуткуванням та використанням у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що податкові накладні та акти приймання-здачі не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки підписані особою, яка не брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів вважає, що вказані вище правочини по отриманню послуг не були спрямовані на настання правових наслідків, що протирічать положенням ст. 202 глави 16 Цивільного кодексу України, відповідно до яких "правочин - є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виходячи з вищенаведеного, в зв'язку з відсутністю первинних документів оформлених належним чином, щодо проведення операцій з ПФ "ТТВ", з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ПФ "ТТВ " господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентом - ПФ "ТТВ " договірних відносин, а відтак правомірності формування суми податкового кредиту та протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що господарські операції між позивачем та ПФ "ТТВ" мають реальний характер, в зв'язку з чим, позивач має право на віднесення сум сплачених в ціні товару до податкового кредиту, та як наслідок правомірно в послідуючому їх заявлено до бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав, та такими що не впливають на висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сабіна" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року по справі № 2а-17637/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 17.07.2012 р.