Ухвала суду № 25490700, 25.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 р. Справа № 67593/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Макарика В.Я., Обрізка І.М.

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У жовтні 2010 р. позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у м. Ужгороді, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001091742/0 1475/17-3/09312014/3019 від 14.05.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 49351,05 грн., де за основним платежем 16450,35 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 32900,70 грн..

Відповідач ДПІ у м. Ужгороді позову не визнав, подав до суду першої інстанції заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

З цією постановою суду не погодився позивач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі помилкових висновків про те, що орендодавцями орендованого Закарпатською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк» нежилого приміщення, згідно договору оренди № 01-02 від 30.10.02 р. і Додаткових угод до цього договору, були троє осіб, двоє з яких не були зареєстровані, як підприємці на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку з чим Закарпатською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк» не утримано та не сплачено, як податковим агентом податок з доходів фізичних осіб. Зазначає апелянт, що згідно договору управління майном від 30.10.2002 р. фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали підприємцю ОСОБА_3 на 10 років в управління належну їм 2/3 частину нежитлової будівлі АДРЕСА_1 для передачі в оренду Закарпатській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк». Судом першої інстанції не враховано, що згідно п. 7 договору управління майном від 30.10.2002 р., доходи одержані від управління частиною будівлі, що передана в управління, належить підприємцю ОСОБА_3, в оплату послуг компенсації витрат понесених ним, як управителем в ході управління майном. Таким чином, орендні платежі нараховувались та сплачувались орендодавцю ФОП ОСОБА_3, як управителю та співвласнику об'єкта оренди і належали йому за договором управління майном від 30.10.2002 р.. Зазначає апелянт, що не міг та не повинен був виступати податковим агентом по відношенню до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки не нараховував та не сплачував останнім орендну плату, як оподатковуваний дохід в розумінні Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб». Судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою, що вищевказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.12.2008 р. та рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 13.09.2010 р., що на час розгляду даної справи набрали законної сили.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 27.05.2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Відповідач ДПІ у м. Ужгороді з вищенаведеними вимогами апеляції не погодився, подав суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду від 27.05.2011 року залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Ужгороді проведено позапланову виїзну перевірку Закарпатської філії АКБ «Укрсоцбанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 15.04.2010 р., за результатами якої складено Акт № 928/22-0/09312014 від 30.04.2010 р.. Проведеною перевіркою встановлено порушення п.1.15 ст.1, п.п.4.2.7 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст. 7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.1.2, п.9.1, п.п.9.5.1 п.9.5 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого не утримано 16450,35 грн. податку з доходів фізичних осіб із суми 109669,15 грн. доходу ОСОБА_1 (за період липень, серпень 2008 р.) та ОСОБА_2 (за період липень, серпень, вересень 2008 р.), виплаченого згідно договору оренди від 30.10.2002 р. № 01-02 (із змінами внесеними додатковими правочинами) за оренду нерухомого приміщення по АДРЕСА_1 (а.с. 29-49).

На підставі вищевказаного Акту перевірки ДПІ у м. Ужгороді було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010 р. № 0001091742/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 49351,05 грн., в тому числі 16450,35 грн. основного платежу і 32900,70 грн. штрафних санкцій (а.с. 50).

Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» оскаржував вищевказане податкове повідомлення-рішення до ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області, ДПА у Закарпатській області, ДПА України. Однак, усі такі скарги були залишені без задоволення (а.с. 51-77).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001091742/0 від 14.05.2010 р., з врахуванням наступного.

Із змісту договору оренди № 01-02 від 30.10.2002 р. та змісту Додаткових договорів №5 від 11.07.2005 р., №5/1 від 12.07.2005 р., №6 від 01.07.2007 р., №7 від 29.12.2007 р. (про внесення змін і доповнень до договору оренди № 01-02 від 30.10.2002 р.) видно, що орендодавцем нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 протягом періоду липня - вересня 2008 року були троє осіб, а саме : СПДФО ОСОБА_3 (орендодавець 1), ОСОБА_1 (орендодавець 2), ОСОБА_2 (орендодавець 3) як співвласники цього приміщення, а орендарем був АКБ СР «Укрсоцбанк» (а.с. 5-9, 12-19).

Пунктами 3.1, 3.3 вищевказаного Договору оренди (із змінами і доповненнями) підтверджується, що орендна плата протягом розглядуваного періоду сплачувалась орендодавцю 1, орендодавцю 2 і орендодавцю 3 щомісячно, шляхом її перерахування орендодавцю 1 як співвласнику та управителю Об'єкта оренди за договором управління майном від 30.10.2002 року.

Судом першої інстанції вірно враховано і застосовано при вирішенні спору норми матеріального права, зокрема Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції на час розглядуваних правовідносин).

Так, відповідно до п.п. 4.2.7 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року; до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п.9.1 ст. 9 цього Закону.

Підпунктами 9.1.2, 9.1.5 п. 9.1 ст. 9 цього Закону визначено, що податковим агентом платника податку - орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна є орендар. Згідно ж п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок.

Відповідно до п. «а» п.п. 19.2 ст. 19 вищевказаного Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач АКБ СР «Укрсоцбанк» (на даний час ПАТ «Укрсоцбанк») не дотримав вищевказаних вимог законодавства і не утримав податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 (6580,14 грн.) і ОСОБА_2 (9870,21 грн.) при нарахуванні цим особам доходу від надання в оренду нерухомого майна за період липень - вересень 2008 року на підставі вищевказаного Договору оренди (із змінами і доповненнями).

Відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, відповідач ДПІ у м. Ужгороді правомірно виніс оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0001091742/0 від 14.05.2010 р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі : за основним платежем 16450,35 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 32900,70 грн..

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання апелянта на те, що АКБ «Укрсоцбанк» не виступав податковим агентом по відношенні до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і не мав із цими особами орендних відносин за Договором оренди № 01-02 від 30.10.2002 р., оскільки як встановлено судом і зазначено вище, факт існування договірних відносин між орендарем АКБ «Укрсоцбанк» і орендодавцями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтверджується змістом договору оренди № 01-02 від 30.10.2002 р. (із змінами і доповненнями), який був чинним і підлягав до виконання в період липня - вересня 2008 року.

Подальше визнання рішенням від 29.12.2008 р. та ухвалою від 14.01.2009 р. Господарського суду Закарпатської області (а.с. 20, 24) недійсним вищевказаного договору оренди із змінами в частині включення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як орендодавців в договір оренди, не відміняє обов'язку позивача нести відповідальність за допущені у попередньому часі порушення податкового законодавства.

Судом першої інстанції також правильно враховано, що визначення рівня правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зокрема ДПІ в м. Ужгороді, є завданням адміністративного судочинства, а не господарського чи цивільного судочинства. Тому, вищевказані рішення Господарського суду Закарпатської області і рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2010 р. (а.с. 96) не можуть бути, відповідно до ст. 72 КАС України, підставами для звільнення від доказування по даній адміністративній справі обставин правомірності (неправомірності) висновків і рішень відповідача щодо визначення позивачу сум податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно і повно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування оскарженої постанови суду немає.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: В.Я. Макарик

І.М. Обрізко

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.07.2012 року.