Ухвала суду № 25488255, 24.07.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/6642/12 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/0390/1282/2012 Категорія:27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О І

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

при секретарі Шереметі Т.Г.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

пр-ка відповідача: ПАТ КБ «Надра» - Мельник В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання договору іпотеки недійсним за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду від 15 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 червня 2012 року в позові ОСОБА_1 у даній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач та відповідачі ОСОБА_4 просять скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Вважають, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на час укладення між відповідачами договору іпотеки жодних прав позивачки порушено не було, оскільки остання не являється співвласником спірного жилого приміщення. Договір укладений з дотриманням вимог діючого законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.12 та ч.1 ст.13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 6М/2007/840-МКЛ/672 від 07.11.2007 року, цього ж числа нотаріусом посвідчено укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с.18-23).

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтувала тим, що вона поселилася у спірну квартиру в 2001 році зі згоди ОСОБА_4 на правах члена сім'ї, де зареєстрована з 08.02.2006 року і проживає там, оскільки власне житло змушена була продати, а відповідачі зобов'язались довічно її утримувати. На укладення оспорюваного договору іпотеки вона згоди не давала. Вказаним договором порушені її права та охоронювані законом інтереси, оскільки відповідачі приховали її право, як наймача житла.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Право чин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки із заявлених нею підстав жодних належних та допустимих доказів не подала.

Згідно ч.1 ст.317, ч.1 ст.319 ЦК України права володіння користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд належить лише власникові.

Із копії будинкової книги вбачається, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 з серпня 2003 року являються ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Позивач не являється співвласником квартири, а лише зареєстрована у ній 08.02.2006 року (а.с.13-17).

Право користування є похідним від права власності.

Ні договору найму, ні договору довічного утримання власниками квартири з позивачем не укладалось і таких договорів позивач суду не надала.

Враховуючи наведене, безпідставними є покликання апелянта на ту обставину, що при укладенні договору іпотеки члени її родини - відповідачі ОСОБА_4, які є власниками переданого в іпотеку майна, не мали права діяти без її згоди.

Також визнання позову відповідачами ОСОБА_4 не впливає на правильність ухваленого рішення, оскільки вони є заінтересованими особами в збереженні за ними їх власності.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки відповідачі ОСОБА_4, як апелянти, не звільнені від сплати судового збору, а при поданні апеляційної скарги його не сплатили, то вказані витрати слід стягнути з відповідачів в рівних частках з кожного.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 15 червня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір за апеляційну скаргу по 17 грн. 88 коп. (сімнадцять грн.. 88 коп.) з кожного на одержувача - УДКСУ у м.Луцьку, 22030001; код одержувача: 38009628; банк одержувача: ГУДКСУ у Волинській області; код банку (МФО) 803014; рахунок одержувача: 31212206780002.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді