Ухвала суду № 25485441, 11.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 р.Справа № 1807/2а-56/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012р. по справі № 1807/2а-56/12

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області треті особи Управління праці та соціального захисту населення Конотопської міської ради Сумської області

про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області третя особа Управління праці та соціального захисту населення Конотопської міської ради Сумської області про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кулика Володимира Васильовича від 17 листопада 2011 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2 а-3890/2011 рік, виданого Конотопським міськрайонним судом Сумської області 06 червня 2011 року з метою виконання постанови суду від 24 травня 2011 року про зобов'язання Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення провести ОСОБА_1 виплату недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2011 рік відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням здійснених у виплат.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 2,9,161КАС України, ст. 19 Конституції України, ст. 11, 17, 19, 25, 49, 75, 85, 89 Закону України «Про виконавче провадження» № 606 від 21.04.1999р. (далі-Закон№606).

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.11.2011 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кулик В.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №28520725 з виконання виконавчого листа №2а-3890/2011, виданого 06.06.2011р. Конотопським міськрайонним судом.

З даною постановою позивач не погодився та оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, недоведеності відповідачем правомірності прийнятої ним постанови про закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Конотопського міськрайонного суду від 24 травня 2011 року зобов'язано Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення провести ОСОБА_1 виплату недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2011 рік відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням здійснених ОСОБА_1 виплат.

На виконання вищевказаної постанови Конотопським міськрайонним судом видано виконавчий лист, який був пред'явлений для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області та було відкрите виконавче провадження.

17.11.2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кулик В.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом 2а- 3890/2011, виданим Конотопським міськрайонним судом 06.06.2011 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та вказаним законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що з метою виконання постанови Конотопського міськрайонного суду від 24 травня 2011 року, ним на рахунок Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету був накладений арешт.

Також, відповідно до п. 40 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затв. постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, у разі відсутності коштів на рахунках боржника, необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з таких рахунків, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, яке не використовується ним для провадження основної діяльності.

Відповідно до п.4.11.2. Інструкції проведення виконавчих дій, затв. наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, державний виконавець складає акт, який має бути перевірений начальником відповідного органу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т.ч. чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, що вищевказані дії до вирішенні питання про закриття виконавчого провадження, виконані не були.

До того ж, у відповідності до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Між тим, з матеріалів справи не вбачається, що державний виконавець звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та недоведеності правомірності прийнятої постанови про закінчення виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо здійснення ним всіх можливих заходів , направлених на виконання судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції. Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано не було.

Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012р. по справі № 1807/2а-56/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.