Ухвала суду № 25485382, 11.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 р.Справа № 2а-15477/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВАД" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2012р. по справі № 2а-15477/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВАД"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за участю прокуратури Київського району м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2012р. в задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВАД» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відмовлено за необґрунтованістю.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2012р. та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а саме: судом не враховано приписи Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», ст.129 Конституції України, а також порушено приписи ст. 159 КАС України.

Також, скаржник зазначає, що суд не обґрунтовано прийшов до висновку щодо нікчемності укладених угод позивачем з його контрагентом.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ "АГРО-ВАД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2010 року №7280/23-304/32436061 .

Згідно висновків акту перевірки від 13.12.2010 року №7280/23-304/32436061 встановлені порушення позивачем, зокрема, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 677927,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року на суму 484508 грн., 2 квартал 2009 року на суму 174472 грн., 3 квартал 2009 року на суму 18947 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 602239 грн., в тому числі за січень 2009 року на суму 393676 грн., за лютий 2009 року на суму 27953 грн., за березень 2009 року на суму 24448 грн., за квітень 2009 року на суму 19264 грн., за травень 2009 року на суму 47522 грн., за червень 2009 року на суму 80418 грн., за червень 2010 року на суму 8958 грн.

На підставі акту перевірки від 13.12.2010 року №7280/23-304/32436061 відповідачем 27.12.2010 року були винесені податкові повідомлення - рішення №0001012307/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі -1016890,50 грн. (основний платіж -677927,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -338963,50 грн.) та №0001022307/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі -903358,50 грн. (основний платіж - 602239,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -301119,50 грн.).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями від 27.12.2010 року №0001012307/0, №0001022307/0 позивач оскаржив їх до ДПІ у Київському районі м. Харкова, рішенням від 22.02.2011 року №2909/10/25-022 якої залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 27.12.2010 року №0001012307/0 та скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.12.2010 року №0001022307/0 в частині 7627,00 грн. нарахованого податку і 3813,50 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін .

Як вбачається з рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.02.2011 року №2909/10/25-022 підставою для скасування податкового повідомлення - рішення від 27.12.2010 року №0001022307/0 в частині 7627,00 грн. нарахованого податку і 3813,50 грн. застосованої штрафної санкції, стала допущена під час проведення перевірки арифметична помилка, внаслідок якої не вірно визначена сума завищеного задекларованого податкового кредиту за травень 2009 року.

За результатами розгляду скарги позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.02.2011 року №2909/10/25-022, Державна податкова адміністрація у Харківській області прийняла рішення від 04.05.2011 року №1993/10/25-203, яким залишила без змін вказане рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова та оскаржувані податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.02.2011 року №2909/10/25-022 .

Рішенням Державної податкової адміністрації України вказані рішення податкових органів та оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.02.2011 року №2909/10/25-022, залишені без змін .

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок нарахування платником податку податкового кредиту на момент виникнення спірних правовідносин встановлювався Законом України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "АГРО-ВАД" (в якості замовника) та ФОП ОСОБА_1 (в якості виконавця) було укладено договір №0301/1 від 03.01.2008 року про надання послуг з переробки давальницької сировини, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини та передати замовникові готову продукцію - запчастини для сільськогосподарської техніки.

Договором №0301/1 від 03.01.2008 року передбачено, що передача-приймання давальницької сировини та виготовленої продукції здійснюється на складі виконавця, про що складаються відповідні акти прийому-передачі та здачі-прийняття робіт.

На виконання умов договору №0301/1 від 03.01.2008 року сторонами підписані відповідні акти прийому-передачі давальницької сировини, відповідні видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт. В підтвердження оплати отриманих від ФОП ОСОБА_1 готової продукції та робіт позивачем надано до суду виписки по рахунку, що приєднані до матеріалів справи .

ФОП ОСОБА_1 виписані позивачу відповідні податкові накладні.

Позивачем суми ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 були включені до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за період з січня 2009 року по липень 2009 року, що не заперечується сторонами по справі.

В підтвердження фактичного придбання позивачем давальницької сировини у його контрагентів до матеріалів справи залучені видаткові накладні, що приєднані до матеріалів справи .

В підтвердження використання отриманої від ФОП ОСОБА_1 готової продукції позивачем надані до суду видаткові накладні, що приєднані до матеріалів справи .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З огляду на зазначене, вищевказані видаткові накладні, акти прийому-передачі та здачі-прийняття робіт у повному обсязі не містять таких обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які склали зазначені первинні документи та які мали повноваження на отримання та передачу відповідного товару (давальницької сировини, готової продукції) та відповідних робіт.

З наданого позивачем до матеріалів справи витягу з журналу довіреностей неможливо ідентифікувати осіб, які отримували та передавали товар (давальницьку сировину, готову продукцію) та роботи відповідно до вищезазначених видаткових накладних та актів прийому-передачі, здачі-прийняття робіт.

Інших доказів наявності повноважень на прийняття та передачу товару (давальницької сировини, готової продукції) та робіт суду не надано.

До суду також не надано жодних документів, що підтверджують фактичне транспортування (перевезення) давальницької сировини від контрагентів-постачальників та ФОП ОСОБА_1, а також виготовленої продукції за договором №0301/1 від 03.01.2008 року.

Позивачем не надано до суду жодних документів, що підтверджують факт оприбуткування отриманої від ФОП ОСОБА_1 виготовленої продукції.

Надані позивачем до суду, в якості доказу зберігання зазначеного товару, витяги з Державного реєстру правочинів та про реєстрацію права власності на нерухоме майно засвідчують право власності позивача на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Вишневий, буд. 3, проте не засвідчує факт оприбуткування та зберігання зазначеного товару саме за цією адресою.

Щодо посилання позивача про те, що під час проведення перевірки висновок відповідачем зроблений без дослідження жодного пов'язаного з господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 документу, оскільки первинні документи були вилучені на підставі постанови про проведення вилучення від 22.06.2009 року та протоколу вилучення від 02.07.2009 року, колегія суддів зазначає, що ці доводи позивача не підтверджують правомірність включення ним до складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат та сум ПДВ по таким господарським операціям.

Відповідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та виходячи з обґрунтувань позовних вимог, позивач повинен довести правомірність включення ним до складу валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ та витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1, а суд відповідно до ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Окрім цього, колегія суддів відмічає, що дії відповідача щодо проведення ним перевірки позивачем не оскаржувались.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, висновками акту перевірки ФОП ОСОБА_1 №4717/17-214/НОМЕР_1 від 28.10.2010 року, проведеної фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено, зокрема, ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями (у т.ч. з ТОВ "АГРО-ВАД"). В ході проведення перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та ст. 13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92р. (із змінами та доповненнями) в частині включення до валових доходів сум від реалізації товарів (послуг) та відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та ст.13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92р. (із змінами та доповненнями) в частині включення до валових витрат сум від закупівлі товарів (послуг). Також, у ФОП ОСОБА_1 відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану

вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями в частині включення до складу податкового зобов'язання сум ПДВ від реалізації товарів (послуг) та відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з придбання товарів (послуг).

Перевіркою встановлено нікчемність угод по реалізації товарів (послуг) ФОП ОСОБА_1 за період з 01.08.2008р. по 31.12.2009р. на загальну суму 58899412,08 грн., в т.ч. ПДВ 9816568,68 грн. по зазначеним у п.2.2.1 акту перевірки контрагентам (у т.ч. з ТОВ "АГРО-ВАД").

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що матеріалами справи не підтверджена реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_1, а саме не підтверджено фактичне отримання та передача відповідного товару (давальницької сировини, готової продукції) та відповідних робіт, транспортування (перевезення) та зберігання давальницької сировини та виготовленої продукції, та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та з висновками відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат у розмірі 2711707,00 грн. та до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 600812,00 грн. по його взаємовідносинам з контрагентом -ФОП ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги позивача щодо не повного з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи на неналежна їх оцінка, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВАД" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2012р. по справі № 2а-15477/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.