Ухвала суду № 25485373, 19.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 р.Справа № 2а-251/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Сеник С.Г.

представника відповідача Федоренка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2а-251/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альда"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Альда", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0004482302; скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0004492302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альда" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0004482302, № 0004492302 від 16 листопада 2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Альда" відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою колегією суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року замінено відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова на Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Альда» з питань правових відносин з ТОВ ВКФ «Барі бал ЛТД», ПП «Амфора сервіс», ТОВ «Еспарус», ПП Калісто-08», ПП «Колгрі», ПП «Мелліт», ТОВ «Мира код», ТОВ «Мобілус», ТОВ ВКФ «Політехдонбуд» ТОВ НВП «Промтепломаш плюс», ПП «Терратрейд», ТОВ «Наваліс», ПП «Хамелеон Софт» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 18.11.2009 року по 30.09.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 03.11.2011 року №3879/235/36707511, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 135.1 п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України занижено податок на прибуток всього в сумі 50978,44 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 50978,44 грн.; порушено п. 198.3 ст. 198 ПК України підприємством завищено податковий кредит в сумі 34653,24 грн., т.ч за квітень 2011 року в сумі 34653,24 грн., чим занижено ПДВ до сплати на 34653,24 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 34653,24 грн. ( т. 1 а.с. 8-18).

На підставі акту перевірки, керівником ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0004482302 про сплату податку на прибуток приватних підприємств 50978,00 грн. та штрафу 01,00 грн. та повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0004492302 про сплату податку на додану вартість 34653,00 грн. та штрафу 01,00 грн. (т. 1 а.с. 23, 24).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Альда" оскаржило їх до ДПА в Харківській області, за результатами розгляду скарги в задоволенні було відмовлено листом від 26.12.2011 за №5921/10/25203.

Фактичною підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувало твердження відповідача в акті перевірки, що ТОВ «Альда» реалізовано електронний товар на адресу ТОВ «Наваліс».

У постанові про призначення документальної позапланової перевірки від 21.09.2011 року зазначено, що у виробництві СВ ГУМВС України в Харківській області знаходиться кримінальна справа № 57110443, яку порушено за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України про підробку офіційного документа. В ході досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_3, маючи злочинний умисел на виготовлена завідомо підробних документів з метою подальшого використання в фінансово-господарській діяльності в період з 01.10.2010 року по листопад 2011 року вступив у злочинну змову з невстановленою в ході слідства особою. Невстановлена особа надала реквізити ТОВ «Наваліс» та ТОВ «Кашуба». ОСОБА_3, в свою чергу, маючи вказані данні за допомогою комп'ютерної техніки вніс реквізити до бланку договору та виготовив завідомо підробний документ договір № 1/10-2 від 01.10.2010 року між ТОВ «Наваліс» продавець та ТОВ «Кашуба» покупець.

Таким чином, відповідачем було зроблено висновок, що оскільки контрагентом позивача був ТОВ «Наваліс» то правочини між ними у перевіряємий період є нікчемними.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог діючого законодавства без будь-яких порушень, а отже правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Наваліс".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0004482302, № 0004492302 від 16.11.2011 року винесено ДПІ у Київському районі м. Харкова з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ТОВ "АЛЬДА" є оптова та роздрібна торгівля кодами та електронними одиницями поповнення абонентського рахунку споживача за телекомунікаційні послуги Операторів зв'язку (мобільний зв'язок, Інтернет та інш.).

01.04.2011 року між ТОВ "Сота-Альянс" (Продавець) та ТОВ "Альда" (Покупець) укладено договір поставки №1652004-11, відповідно до якого ТОВ "Сота-Альянс" постачає коди та електронні одиниці поповнення абонентського рахунку користувача, електронні ваучери IP-телефонії, доступу до мережі Інтернет та іншу продукцію передплаченого сервісу. ( т. 1, а.с. 59-65).

На підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Сота-Альянс" позивачем надано до суду копії видаткових накладних № 6088 від 01.05.2011 року та № 4528 від 21.04.2011 року, податкових накладних від 30.04.2011 року та від 31.05.2011 року, актів надання послуг № 6088 від 01.05.2011 року та № 4528 від 21.04.2011 року, банківськими виписками за період квітень-травень 2011 року тощо.

20 квітня 2011 року між ТОВ "Альда" (Продавець) та ТОВ "Наваліс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №20/7/11, відповідно до якого Продавець зобов'язується здійснити продаж Товару Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, згідно умов, викладених у цьому Договорі. ( т. 1 а.с. 90-97).

Для технологічного забезпечення торгівельної діяльності (оптової та роздрібної) ТОВ "Альда" використовує власні технічні засоби POS-Термінали та програмні засоби Windows-Термінали та Java-додатки.

ТОВ "Наваліс" користувалося програмними засобами ТОВ "Альда" та сплачувало за користування ними на користь ТОВ "Альда" відповідно до п. 4.5. договору купівлі-продажу №20/7/11 від 20 квітня 2011 року.

Технологічно процес купівлі-продажу одиниці товару (Ваучерів поповнення, Кодів або електронних одиниць поповнення абонентського рахунку) передбачений п. 2.2. Договору купівлі-продажу та відбувається за наступною схемою:

1) Запит на списання одиниці Товару з роздрібної точки продажу на Центральний сервер Посередника (ТОВ "АЛЬДА");

2) Запит Центрального сервера Посередника (ТОВ "АЛЬДА") на Сервер продавця (Оператор зв'язку або інший посередник);

3) Списання та переказ одиниці Товару з Центрального Серверу продавця на Сервер Посередника (ТОВ "АЛЬДА");

4) Списання та Переказ одиниці Товару за Сервера Посередника на роздрібну точку продажу.

Процес взаємодії учасників операції поповнення абонентського рахунку відбувається автоматично без втручання в цей процес людини та за допомогою мережі Інтернет.

На користь ТОВ "Наваліс" протягом квітня-травня 2011 року відвантажувались ваучери Київстар 30, Лайф 10, електронні одиниці Білайн, електронні одиниці МТС, електронні одиниці Київстар Домашній Інтернет, що підтверджується розшифровками реалізованих ТОВ "Наваліс" електронних ваучерів та електронних одиниць поповнення рахунків абонентів (Т.1 л.д.103-250).

Факт виконання робіт підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими та податковими накладними, актом здачі-прийняття робіт тощо ( т. 1 а.с. 99-250, т. 2 а.с. 1-16).

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно з ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначив, що до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладений між юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже, за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що зміст договору, укладеного позивачем з ТОВ "Сота-Альянс" не суперечить актам цивільного законодавства. Судом першої інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На час укладення угоди між позивачем та його контрагентами перший знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Колегія суддів зауважує, що зазначені висновки податкового органу в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи №57110443, згідно яких встановлено факт підроблення невстановленою особою підпису директора ТОВ "Наваліс" (37104552) на договорі №1/10-2 від 01.10.2010 з ТОВ "Кошуба" (33121600), оскільки договір №1/10-2 від 01.10.2010 між ТОВ "Наваліс" (37104552) та ТОВ "Кошуба" (33121600), щодо подальшого продажу товару, не має жодного відношення до господарських взаємовідносин ТОВ "Альда" з ТОВ "Сота-Альянс" за договором поставки від 01.04.2011 року № 1652004-11.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

З акту перевірки вбачається, що при оформленні податкових накладних, виданих ТОВ "Сота-Альянс", було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Сота-Альянс".

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2а-251/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2012 р.