Ухвала суду № 25481059, 17.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 р.Справа № 2а-6353/11/2170

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Георесурси» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Георесурси» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Херсоні ХО ДПС) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2011 року:

- №0004352301 яким збільшено податок на прибуток в сумі 2 230 686 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 503 775 грн.,

- №0004362301 яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість (далі ПДВ) в розмірі 473 736 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 100 101 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вважав, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки від 30 листопада 2011 року необґрунтованими, не доведені належними доказами, а збільшення сум податкових зобов'язань по податку на прибуток і ПДВ вважав безпідставними та неправомірними. Відповідачу в ході перевірки були надані всі первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового і бухгалтерського обліку. Висновки податкового органу про те, що операції придбання робіт у ТОВ «Агро Пак ЛТД» не мали реального характеру та не спричинили реального настання наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, є припущенням та не підтверджується доказами. Також, позивач вказував, що про скасування реєстрації як юридичної особи ТОВ «Укрпоставка-ХХІ» 29 червня 2010 року йому не було відомо, і йому кредиторська заборгованість по даному підприємству не могла бути списана як безнадійна в 2-му кварталі 2010 року. Вимоги відповідача про одночасне корегування валових витрат по даному підприємству є подвійним оподаткуванням. Крім того, висновок про списання кредиторської заборгованості в сумі 1 810 480 грн. по контрагентам ПП «Дім послуг Центуріон» та ТОВ «Камбіо» є необґрунтований, оскільки у бухгалтерському обліку немає записів про списання заборгованості. Позивач зазначив про самостійне включення до валового доходу безнадійної кредиторської заборгованості по підприємствам ПП «Одеська технопромислова група», ПП «Реалорт», ПП «Одеська будівельна компанія», тому, на думку позивача, є неправомірним зняття суми боргу з валових витрат, оскільки таким чином виникає подвійне оподаткування.

Позивач заперечував висновки відповідача про заниження показника по рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» за 3 квартали 2009 року на суму 1 313 400 грн., як такі, що суперечать фактичним обставинам та даним бухгалтерського та податкового обліку. Також позивач заперечував донарахування зобов'язань по ПДВ, оскільки всі вимоги законодавства для формування податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для донарахування грошового зобов'язання по даному податку. На момент вчинення операцій з ТОВ «Агро Пак ЛТД» та ТОВ «Тіса-інвест» останні були зареєстровані платниками ПДВ, здавали податкові декларації, сплачували ПДВ.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, прийняті відповідно до фактичних обставин справи.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року задоволено позов ТОВ «Георесурси». Визнано протиправними та скасовані повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року №0004352301, №0004362301.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ХО ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні ХО ДПС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м. Херсоні на підставі акту від 30 листопада 2011 року №4344/23-5/31390456 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року. В акті зазначено, що товариство порушило пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2. абз.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.3 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 2 230 686 грн. в тому числі за 3-й квартал 2009 року - 1 345 389 грн., 4-й квартал 2009 року - 205 608 грн., 2-й квартал 2010 року - 173 526 грн., 4-й квартал 2010 року - 290 573 грн., 1-й квартал 2011 року - 168 467 грн., 2-й квартал 2011 року - 47 123 грн. Також було виявлено порушення п.1.4, п.1.7 ст. 1, пп.3.1.1 п.3.1. ст. 3; п.4.1 ст. 4; пп.7.2.6 п.7.2; пп.7.4.1. п.п.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 473 736 грн., в т.ч.: серпень 2009 року - 65 411 грн.. вересень 2009 року - 84 377 грн., жовтень 2009 року - 16 891 грн., листопад 2011 року - 114 405 грн., грудень 2009 року - 11 243 грн., січень 2010 року - 13 337 грн., лютий 2010 року - 8 610 грн., травень 2010 року - 17 394 грн., листопад 2010 року - 68 732 грн., лютий 2011 року - 73 336 грн.

Перевіркою виявлено, що заниження податку на прибуток виникло внаслідок того, що валовий дохід був занижений товариством на 1 897 480 грн. у т.ч. за звітний період три квартали 2009 року на суму 1 810 480 грн., півріччя 2010 року на суму 87 000 грн. Валові витрати є завищеними на загальну суму 6 836 767 три. , в тому числі за 3-й квартал 2009 року на 3 571 076 грн., 4 квартал 2009 року на суму 822 429 грн., за 2-й квартал 2010 року в сумі 607 104 грн. 4-й квартал 2010 року в сумі 1 162 292 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 673 866 грн., витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2-й квартал 2011 року, завищені на 204 882 грн.

В акті зазначено, що в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України підприємством не відображено у складі інших доходів суму кредиторської заборгованості, яка рахувалась по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками і підрядниками» у бухгалтерському обліку станом на 01 липня 2009 року. Відповідач посилається на додаток №3 до довідки про загальну інформацію до акту попередньої планової виїзної документальної перевірки, в якому відображено кредитове сальдо по рахунку 631 станом на 01 липня 2009 року по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон», м. Одеса, на суму 2 852 923 грн., ТОВ «Камбію». м. Одеса, на суму 805 480 грн. Згідно наданих до перевірки зворотно-сальдових відомостей по рахунку 631 загальне сальдо по кредиту рахунку 631 станом на 01 липня 2009 року становить 6 417 601, 83 грн., у т.ч. по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон» 1 847 923 грн., ТОВ «Камбио» 0.0 грн. Таким чином, фахівець податкової служби дійшов до висновку про те, що підприємством у бухгалтерському обліку списано кредиторську заборгованість по вищезазначених підприємствах на загальну суму 1 810 480 грн., у т.ч.: ПП «Дім послуг Центуріон» на суму 1 005 000 гри., ТОВ «Камбио» на суму 805 480 грн., бухгалтерські записи щодо списання вказаної заборгованості або проведених розрахунків перевіркою не встановлено, підприємством документальних доказів не надано.

В акті зазначено, що у липні 2009 року підприємством оприбутковано двигун дизельний, отриманий від ТОВ «Укрпоставка-ХХІ» на суму 72 500 грн., а також ПДВ склав 14 500 грн., факт отримання двигуна підтверджується накладною від 25 червня 2009 року, а також податковою накладною від 25 червня 2009 року на загальну суму 87 000 грн. у т.ч. ПДВ на суму 14 500 грн. ПДВ відображено у додатку 5 до Декларації з ПДВ за липень 2009 року. Згідно відповіді ДПІ у Приморському районі від 01 червня 2011 №32530/7/23-513/21 повідомлено, що підприємству ТОВ «Укрпоставка-ХХІ» скасовано реєстрацію в РВК від 29 червня 2010 року, що на думку відповідача, є доказом того, що заборгованість є безнадійною. В порушення п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не відображено у складі інших доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості.

ДПІ виявлено, що позивач мав господарські стосунки з ТОВ «Агро Пак», м. Одеса, яке за договорами з позивачем протягом серпня 2009 року - травня 2010 року виконувало допоміжні бульдозерні роботи з розробки та переміщенню ґрунту на картах гідронамиву в зоні роботи плавучого крану на Кардашинському родовищі, укладку піску в профільні споруди, відвали з устроєм обвалування при виробництві гідротехнічних робіт, просіву піску, рекультивацію порушених земель, розробка та переміщення ґрунту. Вартість робіт включена позивачем до складу валових витрат в розмірі 2 105 976 грн. за 2010 рік (в т.ч. за 3-й квартал на суму 748 943 грн., 4-й квартал на суму 822 429 грн., за 2-й квартал 2010 року на 534 604 грн.) Виконання підрядником робіт було оформлено договорами, довідками про вартість підрядних робіт, актами про надання послуг, позивач надав накладні, податкові накладні, платіжні доручення. ДПІ посилається на акт ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 22 липня 2010 року документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агро Пак ЛТД». відомості якого підтверджують відсутність відповідної техніки, основних фондів, трудових ресурсів ТОВ "Агро ЛТД". ДПІ визнала усі операції виконання робіт ТОВ "Агро Пак ЛТД" такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 ЦК України, ст. 216 ЦК України.

В ході перевірки ТОВ «Георесурси» податкова інспекція встановила списання кредиторської заборгованості на суму 1 810 480 грн., у т.ч. по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон» на суму 1 005 000 грн., ТОВ «Камбио» - на суму 805 480 грн. Відповідач вважає, що платник повинен був відкорегувати валові витрати за 3 квартали 2009 року на суму списаної кредиторської заборгованості за товари, не оплачені позивачем, 1 508 7331 грн. (1 810 480 грн. за вирахуванням ПДВ 301 747 грн.)

Також податковою інспекцією було встановлено, що позивач списав суму безнадійної заборгованості 2 203 390 грн. і не провів корегування валових витрат, в тому числі в 4-му кварталі 2010 року по підприємствам ПП «Одеська технопромислова група» на суму 106 751 грн. та ПП «Реалорт» на суму 1 288 000 грн., у березні 2011 року по підприємству ПП «Одеська будівельна компанія» 808 639,20 грн. Заборгованість, що визнана безнадійною, раніше була віднесена підприємством до валових витрат у сумі 1 836 158 грн. Таким чином, встановлено заниження показника по рядку 05.1 «зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)» за звітний період 2010 рік на суму 1 162 292 грн., а також за 1 квартал 2011 року на суму 673 866 грн.

В ході перевірки ТОВ «Георесурси» згідно декларацій та наданих первинних документів встановлено, що підприємством не проведено коригування валових витрат на суму 72 500 грн. за звітний період півріччя 2010 року по безнадійної кредиторської заборгованості, що рахується на балансі підприємства по контрагенту ТОВ «Укрпоставка-ХХІ» 87 000 грн. ТОВ «Укрпоставка-ХХІ» скасовано реєстрацію в РВК від 29 червня 2010 року. В зв'язку з тим, що підприємством фактично не понесені виграти по кредиторській заборгованості за операціями з ТОВ «Укрпоставка-ХХІ», які б відповідали вимогам п.5.2.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», на момент визнання заборгованості безнадійною, відповідно до п.1.23, ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товари вважаються безоплатно отриманими, а отже, валові витрати підлягають коригуванню.

В ході перевірки ТОВ «Георесурси» згідно декларацій та наданих первинних документів встановлено, що підприємством списано у бухгалтерському обліку суму 1 313 400 грн. Згідно наданих до перевірки зворотно-сальдових відомостей по рахунку 26 «готова продукція» за період з 01 липня 2009 року встановлено, що загальне сальдо по дебету рахунку 26 станом на 01 липня 2009 року становить 1 086 900 грн. Як зазначено у додатку №3 до довідки про загальну інформацію попередньої перевірки залишки готової продукції станом на 01 липня 2009 року становили 2 400 300 грн. Таким чином, підприємством у бухгалтерському обліку списано вартість готової продукції на загальну суму 1 313 400 грн. (2 400 300 грн. - 1 086 900 грн.). Бухгалтерські записи щодо списання вказаної суми по залишкам готової продукції або проведених операцій з продажу перевіркою не встановлено, підприємством документальних доказів не надано. Таким чином, підприємством не проведено коригування валових витрат на суму 1 313 400 грн. з вартості списаної готової продукції, внаслідок чого встановлено заниження показника по рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» за звітний період три квартали 2009 року на суму 1 313 400 грн.

На порушення п.138.3 ст. 138 розділу ІІІ ПК України, згідно якого «...У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат» підприємством двічі враховано витрати, а саме у складі залишків готової продукції, які вже були віднесені до валових витрат у 1 кварталі 2011 року як нематеріальні витрати, так як у 1 кварталі 2011 року у додатку К1/1 до Декларації відображались лише матеріальні складові у залишках готової продукції, тобто відображались у рядку 01.2 як приріст балансової вартості запасів. Станом на 01 квітня 2011 року на підприємстві налічувались залишки готової продукції на загальну суму 389 404, 27 грн. Згідно додатку К1/1 до Декларації за 1 квартал 2011 року підприємством відображено балансову вартість запасів у залишках готової продукції на суму 167 519 грн., що становить 43,02%, відповідно частка нематеріальної складової у залишках готової продукції становить 56,98 % (221 885 грн.). У II кварталі 2011 року відображено у бухгалтерському обліку Д-т 26 К-т 231 суму 259 268, 51 грн. Д-т 901 К-т 26 рахунку відображено суму 359 565,42 грн. Сальдо по рахунку 26 станом на 01 липня 2011 року становить 303 573, 35 грн. Частка нематеріальної складової у собівартості готової продукції становить 204 882 грн. (359565 х 56.98%). За висновком ДПІ в акті перевірки підприємством завищено витрати відображені у рядку 05 Декларацій "витрати операційної діяльності" показників за 2 квартал 2011 року на суму нематеріальної складової, що обліковувалась у залишках готової продукції та припадає на частку у собівартості готової продукції, що реалізована у 2 кварталі 2011 року.

Заниження ПДВ на суму 473 736 грн., на думку інспекції, сталось внаслідок завищення суми податкового кредиту через включення до його складу декларацій з ПДВ серпня 2009 року - грудня 2009 року, травня 2010 року суми 331 668 грн. за податковими накладними ТОВ «Агро Пак ЛТД», та до декларацій листопада 2009 року, лютого 2010 року суми 73 335,6 грн. за податковими накладними ГОВ «Тіса інвест», м. Одеса. Взаємовідносини з ТОВ «Тіса інвест» склались на підставі договорів на виконання послуг, роботи виконувались у лютому-квітні 2011 року. В акті перевірки вказано, що в інформаційній системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «Тіса-інвест» не задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ в деклараціях, і відповідно не сплатило податок до бюджету.

Вирішуючи спірні правовідносини, які стосуються встановленого актом перевірки порушення щодо невідображення у складі інших доходів сум кредиторської заборгованості - 1 810 480 грн., яка рахувалась по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками і підрядниками» у бухгалтерському обліку станом на 01 липня 2009 року при попередній перевірці та була відсутня на ту же дату при проведенні даної перевірці, суд першої інстанції встановив наступне.

Відповідач посилається на додаток №3 до довідки про загальну інформацію до акту попередньої планової виїзної документальної перевірки, в якому відображено кредитове сальдо по рахунку 631 станом на 01 липня 2009 року по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон», м.Одеса, на суму 2 852 923 грн.. ТОВ «Камбио», м.Одеса, на суму 805 480 грн.

Але відповідний додаток №3 на вимогу суду не надано.

Позивач не заперечує тієї обставини, що згідно наданих до перевірки зворотно-сальдових відомостей по рахунку 631 загальне сальдо по кредиту рахунку 631 станом на 01 липня 2009 року становить іншу суму по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон» 1 847 923 грн.. ТОВ «Камбио» 0.0 грн.

Фахівець податкової служби дійшов до висновку про те, що підприємством у бухгалтерському обліку списано частково кредиторську заборгованість по вищезазначених підприємствах з посиланням на те, що при проведенні перевірки посадовими особами підприємства не були надані відповідні пояснення та документи, які б свідчили про причини зменшення заборгованості або врегулювання заборгованостей іншим шляхом.

Згідно з поясненнями позивача, розбіжність даних є наслідком помилки бухгалтерського обліку.

Суд виходив з того, що бухгалтерські записи щодо списання вказаної заборгованості або проведених розрахунків перевіркою не встановлено, тобто, факт списання заборгованості не є достовірно встановленим фактом, а є припущенням перевіряючої посадової особи, тому що здійснений не на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів, бухгалтерських проводок, а на підставі розбіжностей попередньої перевірки з даними зворотно-сальдової відомості позивача.

Тому суд вважав недоведеним факт саме списання кредиторської заборгованості на суму 1 810 480 грн. в 2009 році, оскільки не спростовані доводи позивача про допущену помилку.

Крім того, суд виходив з того, що станом на 01 липня 2009 року строк позовної давності (3 роки) за цією заборгованістю не минув, тому підстав для списання у позивача не було. Кредитори мають можливість пред'явити відповідні претензії про погашення заборгованості.

Отже, на думку суду, списання заборгованості в даному випадку є передчасним.

В апеляційній скарзі стосовно цього висновку суду з посиланням на порушення норм законодавства,які регулюють порядок віднесення до валових витрат виробництва та обігу, зазначається, що в ході перевірки ТОВ «Георесурси» згідно наданих для перевірки зворотньо-сальдових відомостей по рахунку 631 за період з 01 липня 2009 року встановлено списання кредиторської заборгованості на загальну суму 1 810 480 грн. у т.ч. ПП» Дім послуг Центуріон» на суму 1 005 000 грн. ТОВ «Камбио» на суму 805 480 грн.

Апелянт посилається також на п.1.23,ст..1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,згідно якої безоплатно надані товари (роботи,послуги) - це товари,що надаються платником податку згідно з договорами дарування,іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про їх компенсації.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, з таких підстав.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує поти адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається,що і не заперечується відповідачем,під час проведення перевірки,ТОВ «Георесурси» були надані всі необхідні первинні бухгалтерські та податкові документи на підтвердження обгрунтованості правильності формування податкових зобов'язань з податку на прибуток,а також віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

В акті перевірки відсутні відомості відносно того,що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки документи бухгалтерського обліку та не зазначено перелік цих документів, щодо часткового списання кредиторської заборгованості по вищезазначених підприємствах.

До акту перевірки стосовно розбіжностей попередньої перевірки з даними зворотно-сальдової відомості позивача не додавались письмові пояснення посадових осіб підприємства,а в разі відмови від таких пояснень факти відмови не відображені в акті.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що списання кредиторської заборгованості по вищезазначеним підприємствам було б передчасним,оскільки станом на 01.07.09 строк позовної давності (3 роки)за цією заборгованістю не минув, а тому включати вказану кредиторську заборгованість до валового доходу не має підстав.

Відповідно до ст. 1.22.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нестягнута сума заборгованості перед іншою юридичною особою включається до валового доходу дебітора як сума безповоротної фінансової допомоги після закінчення терміну позовної давності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки,за відсутністю первинних бухгалтерських та податкових документів,бухгалтерських проводок,та враховуючи,що термін позовної давності не минув,не міг керуватися лише припущеннями ,що ТОВ «Георесурси» у бухгалтерському обліку списано частково кредиторську заборгованість на суму 1 810 480 грн. в 2009 році по підприємствам «Дім послуг Центуріон», ТОВ «Камбио». Вказана позиція відповідача не обґрунтована ніякими доказами.

Вирішуючи спірні правовідносини, які стосуються придбання у липні 2009 року двигуна дизельного у ТОВ «Укрпоставка-XXI», на суму 72 500 грн., а також ПДВ 14 500 грн., суд першої інстанції встановив наступне.

Наявне документальне підтвердження даного придбання.

Відображено сплачений ПДВ у додатку 5 до Декларації з ПДВ за липень 2009 року.

Відповідач не надав доказів обізнаності позивача про втрату ТОВ «Укрпоставка- XXI» статусу юридичної особи до моменту проведення перевірки.

Суд виходив з того, що твердження податкової інспекції про безоплатно придбані товари є безпідставними,

Суд вважав, що в даному випадку придбаний двигун набуває статусу безповоротної фінансової допомоги, та у відповідності до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР на вартість такого майна збільшується валовий дохід підприємства, але відповідачем не доведено, що таке має відбуватись саме в 2-му кварталі 2010 року.

В апеляційній скарзі стосовно цього висновку суду вказується,що у зв'язку з тим,що підприємством фактично не понесені витрати по кредиторський заборгованості за операціями з ТОВ «Укрпоставка-XXI», на момент визнання заборгованості безнадійною (визнано банкрутом,дані занесення до архіву ЦБД від 16.07.10),товари вважаються безоплатно отриманими, а отже валові витрати підлягають коригуванню.

Судова колегія не приймає ці доводи апелянта, з таких підстав.

Згідно п.1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари - це товари,що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості матеріальних цінностей і матеріальних активів чи їх повернення , або без укладання таких угод.

У зв'язку з тим, що двигун дизельний був придбаний позивачем у ТОВ «Укрпоставка-XXI» за оплатним цивільно-правовим договором,вважати його безоплатно придбаним не має підстав.

Відповідач не надав доказів обізнаності позивача про скасування реєстрації ТОВ «Укрпоставка-XXI» до моменту проведення перевірки. Про скасування реєстрації вказаного контрагента позивач дізнався з акту перевірки відповідача, а тому не мав можливості включити заборгованість до валових доходів саме у 2-му кварталі 2010р.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблений правильний висновок, відповідаючий обставинам справи і діючому законодавству про те, що факт не збільшення позивачем валового доходу на суму 87 000 грн. у 2-му кварталі 2010 року, не є податковим порушенням.

Вирішуючи спірні правовідносини, які стосуються формування товариством валових витрат, суд виходив з того, що є обгрунтованим включення до валових витрат суми 2 105 976 грн. за 2010 рік (в т.ч. за 3-й квартал на суму 748 943 грн., 4-й квартал на суму 822 429 грн., за 2-й квартал 2010 року на 534 604 грн.) за господарськими операціями з ТОВ «Агро Пак ЛТД». м. Одеса, яке за договорами з позивачем протягом серпня 2009 року - травня 2010 року виконувало допоміжні бульдозерні роботи з розробки та переміщенню ґрунту на картах гідронамиву в зоні роботи плавучого крану на Кардашинському родовищі, укладку піску в профільні споруди, відвали з устроєм обвалування при виробництві гідротехнічних робіт, просіву піску, рекультивацію порушених земель, розробку та переміщення ґрунту.

Так, на думку суду, реальність цих господарських операцій підтверджується тим, що виконання підрядником робіт було оформлено договорами, довідками про вартість підрядних робіт, при перевірці надані платіжні доручення, акти про надання послуг, накладні, податкові накладні.

Суд не прийняв до уваги доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «Агро Пак ЛТД» відсутність відповідної техніки, основних фондів, трудових ресурсів.

В апеляційній скарзі стосовно цього висновку суду вказується,що укладені між ТОВ «Георесурси» та ТОВ «Агро ПАК ЛТД» договори на виконання послуг відповідно до п.п.1.2 ст. 215,п.п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків,крім тих, що пов'язані їх недійсністю. А тому апелянт вважає,що валові витрати ТОВ «Георесурси» підлягають зменшенню на загальну суму 2 105 976 грн., у т.ч. за 3 квартал на суму 748 943 грн., 4 квартал на суму 822 429 грн., на суму 534 604 грн. за 2 квартал 2010 року внаслідок виключення з валових витрат вартості придбання послуг від ТОВ «Агро ПАК».

Судова колегія не приймає ці доводи апелянта, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається,що виконання ТОВ «Агро ПАК ЛТД» робіт підтверджується договорами підряду, довідками про вартість підрядних робіт, актами прийому-передачі виконаних підрядних робіт, кошторисами, платіжними дорученнями,податковими накладними.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, враховуючи вимоги вищевикладених норм підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку па прибуток па суму вартості придбаного товару, є факт реального придбання товару та безпосередній зв'язок витрат на оплату вартості товару з господарською діяльністю платника податків,

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про те, що віднесення позивачем згаданих витрат до валових витрат нічим не підтверджена - не доведені відповідачем.

Ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В акті перевірки не вказується, що на момент перевірки були відсутності документи, які підтверджують виконання укладених з ТОВ "Агро Пак ЛТД" правочинів , податковою інспекцією не перевірялось фактичне виконання цих робіт, в акті не наведено ніяких претензій до правильності складання первинних бухгалтерських та податкових документів позивача.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що акт перевірки відповідача не є належним доказом, оскільки зі змісту акту перевірки невідомо, що саме слугувало підставою для висновків про відсутність у ТОВ "Агро Пак ЛТД" можливостей для здійснення господарської діяльності, дані податкової звітності по податку на прибуток, ПДВ, податку з доходів фізичних осіб, комунальному податку в акті перевірки не наведені.

Судова колегія не приймає доводів апеляційної скарги стовно нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "Агро Пак ЛТД" з огляду на наступне.

Згідно ч. 1. та ч. 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Отже до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини,спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини. що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Ст. 207 ГК України передбачає, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення.

Крім того, позивач та його контрагент були на момент вчинення поставок юридичними особами, платниками податків. На день розгляду даної справи суду не надано доказів скасування реєстрації ТОВ "Агро Пак ЛТД" або визнання недійсними установчих або реєстраційних документів. Податковим органом не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Розрахунки за виконані роботи позивач здійснював не тільки в грошовому виді, а й шляхом заліку зустрічних вимог.

Актом про взаємозалік від 31 липня 2010 року підтверджується,що позивач передав ТОВ "Агро Пак ЛТД" гранітно-щебеневу продукцію на загальну суму 870 170 грн. за договором від 01 липня 2010 року №13/10, останній не розрахувався за поставку, тому заборгованість була погашена шляхом взаємозаліку зустрічних грошових зобов'язань.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Агро ПАК ЛТД» ",оскільки позиція ДПІ про те, що угоди укладені з вищевказаним постачальником є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, не підтверджена ніякими доказами.

Вирішуючи спірні правовідносини, які стосуються списання кредиторської заборгованості на суму 1 810 480 грн.. у т.ч. по підприємствах ПП «Дім послуг Центуріон» на суму 1 005 000 грн., ТОВ «Камбио» - на суму 805 480 грн., суд виходив з того, що вимоги податкової інспекції щодо необхідності корегування валових витрат є необґрунтованими.

Так, вартість товарів була віднесена до валових витрат по першій події - оприбуткування товарів. У зв'язку із закінченням терміну позовної давності щодо сплати цієї кредиторської заборгованості або набрання заборгованості статусу безнадійної позивач збільшує валовий дохід, що відображається в податкових деклараціях по податку па прибуток. Дану обставину податкова інспекція не заперечує, але вважає, що одночасно вартість зазначених товарів товариство повинно було виключити з валових витрат, оскільки вони надані безоплатно, позивач відповідні корегування валових витрат не здійснював. Внаслідок того, що платником податків не здійснена компенсація вартості отриманих товарів (робіт, послуг), на переконання податкового органу, підстав для віднесення вартості цих товарів (робіт, послуг) до валових витрат не має. В акті перевірки викладено висновок ДПІ про те, що сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншим підприємством, яка залишилася нестягнутою в зв'язку з тим, що минув строк позовної давності, або внаслідок ліквідації продавця, включається до складу валових доходів та одночасно зменшує валові витрати підприємства на суму оприбуткованого товару (робіт. послуг), оскільки фактично не понесені витрати, відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону про оподаткування прибутку.

В апеляційній скарзі стосовно цього висновку суду вказується, що позивачем фактично не понесені витрати, які відповідають вимогам п.5.2.1Закону №334/94-ВР, тому безпідставно не проведено корегування валових витрат по сумам списаної безнадійної кредиторської заборгованості.

Колегія суддів не може прийняти ці доводи апелянта, з таких підстав.

Позивачем були придбані товари, продукцію, вартість яких була віднесена позивачем до валових витрат за першою подією - оприбуткування товарів. Згідно Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», якщо сума кредиторської заборгованості перед іншою юридичною або фізичною особою залишилась нестягнутою до закінченню строку позовної давності, вона підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги. На підставі пп. 4.1.6 ст. 4 вказаного Закону така сума включається до складу валових доходів. Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 Закону до такого доходу відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді. Як передбачено п. 1.23 ст. 1 Закону, безоплатно надані товари, це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і матеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод. Таким чином, законодавець чітко визначив підстави віднесення товарів до категорії безоплатно наданих і цей перелік є вичерпним.

Згідно п.1.25 ст.1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» сума кредиторської заборгованості за товари, по якій сплинув строк позовної давності позивачем у відповідних періодах була віднесена до валового доходу як безнадійна заборгованість, тобто заборгованість по зобов'язаннях, за якими минув строк позовної давності.

Позивач не порушив порядку податкового обліку безнадійної заборгованості, передбаченого ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач одержував товари за оплатними цивільно-правовими угодами, у зв'язку з чим відносити ці товари до безоплатно наданих не має підстав.

Згідно п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є не лише сплачені витрати, а й нараховані платником податку суми вартості товарів, що придбаваються.

Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що вимоги податкової інспекції про виключення з валових витрат отриманих товарів, які залишились неоплаченими, є безпідставними.

Діюче законодавство України не передбачає коригування витрат, коли сума кредиторської заборгованості по закінченню строків позовної давності залишилась не стягнутою.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що збільшення валового доходу на списані суми кредиторської заборгованості з одночасним коригуванням валових витрат на ці же суми являють собою подвійне оподаткування.

Вирішуючи спірні правовідносини, які стосуються списання підприємством у бухгалтерському обліку суму 1 313 400 грн., суд встановив наступне.

Податкова інспекція посилається на додаток № 3 до довідки про загальну інформацію попередньої перевірки, відповідно до якої залишки готової продукції станом на 01 липня 2009 року становили 2 400 300 грн., тому податкова прийшла до висновку про списання в бухгалтерському обліку вартості готової продукції на загальну суму 1 313 400 грн. (2 400 300 грн. - 1 086 900 грн.), при цьому не проведено коригування валових витрат на суму 1 313 400 грн. з вартості списаної готової продукції, що призвело до заниження показника по рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» за три квартали 2009 року на суму 1 313 400грн.

Додаток № 3 відповідач суду не надав.

Позивач заперечує викладені в акті перевірки обставини.

Бухгалтерські записи, щодо списання вказаної суми по залишкам готової продукції або проведених операцій з продажу перевіркою не встановлено, підприємством відповідних документальних доказів не надано.

Згідно з поясненнями свідка - головного бухгалтера ОСОБА_1, (документально підтвердженого), по рахунку 26 "залишки готової продукції" відображена не сума 2 400 300 грн., як вказано в акті перевірки, а 1 086 900 грн.

На думку головного бухгалтера, можливо, що сума 2 400 300 грн. складається з суми 1 086 900 грн. (рах. 26 «готова продукція») та 780 533 грн. (рах. 281 товари на складі). ДПІ для розрахунку вартості готової продукції повинно було відмітити лише сальдо по рахунку 26 в сумі 1 086 900 грн.

Суд виходив з того, що висновок податкової інспекції про списання заборгованості повинен ґрунтуватись на конкретних документах, а не на розбіжностях двох перевірок.

В акті не відображено по яким господарським операціям та з якими постачальниками вчинено таке списання.

Виходячи з наведеного, суд вважав недоведеним факт саме списання кредиторської заборгованості на суму 1 313 400 грн.

В апеляційній скарзі стосовно цього висновку суду вказується, що позивачем безпідставно занижено показник по рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» за 3 квартали 2009 року на суму 1 313 400 грн.,

Судова колегія не приймає вказані доводи апелянта.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Актом перевірки на підставі наданих декларацій та первинних документів встановлено, що ТОВ «Георесурси» списано у бухгалтерському обліку суму 1 313 400 грн. Згідно досліджених під час перевірки зворотно-сальдових відомостей по рахунку 26 «готова продукція» за період з 01 липня 2009 року встановлено, що загальне сальдо по дебету рахунку 26 станом на 01 липня 2009 року становить 1 086 900 грн.

Податкова інспекція посилалась на додаток №3 до довідки про загальну інформацію попередньої перевірки (який суду не надала суду першої інстанції,а також під час розгляду апеляційної скарги), відповідно до якої залишки готової продукції станом на 01 липня 2009 року становили 2 400 300 грн., у зв'язку з чим податкова прийшла до висновку про списання в бухгалтерському обліку вартості готової продукції на загальну сум) 1 313 400 грн. (2 400 300 грн. - 1 086 900 грн.),але не провівши при цьому коригування валових витрат на суму 1 313 400 грн. з вартості списаної готової продукції. Вказане призвело до заниження показника по рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» за три квартали 2009 року на суму 1 313 400 грн.

Бухгалтерського запису щодо списання вказаної суми по залишкам готової продукції або проведених операцій з продажу перевіркою не встановлено, підприємством відповідних документальних доказів не надано.

Згідно пояснень в судовому засіданні свідка - головного бухгалтера ОСОБА_1 по рахунку 26 «залишки готової продукції» відображена не сума 2 400 300 гри., як вказано в акті перевірки, а 1 086 900 грн., свідком також висловлено припущення щодо того, що сума 2 400 300 грн. складається з суми 1 086 900 грн. (рах. 26 «готова продукція») та 780533 грн. (рах. 281 товари на складі). Таким чином податкова інспекція для розрахунку вартості готової продукції повинна була відмітити лише сальдо по рахунку 26 в сумі 1 086 900 грн.

Крім розбіжностей двох перевірок,податкова інспекція в акті перевірки,повинна була зазначити первинні документи,або вказати інші докази, які підтверджують її висновок про списання заборгованості.

Отже, з урахуванням вище вказаних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковою інспекцією порушені правила проведення перевірки та вимоги до викладення в акті перевірки встановлених порушень,у зв'язку з чим суд вважав недоведеним факт саме списання кредиторської заборгованості на суму 1 313 400 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, які стосуються встановленого актом перевірки завищення податкового кредиту на суму 473 736 грн. через включення до складу податкового кредиту суми 331 668 грн. за податковими накладними ТОВ «Агро Пак ЛТД», та ТОВ «Тіса інвест», на суму 73 335,6 грн., суд виходив з того, що факт недійсності податкових накладних ТОВ «Агро Пак ЛТД» не знайшов свого підтвердження при розгляді справи з підстав, які описані судом при дослідженні складу валових витрат.

Так, взаємовідносини з ТОВ «Тіса інвест» склались на підставі договорів на виконання послуг, роботи виконувались у лютому-квітні 2011 року, суду надані первинні бухгалтерські та податкові документи, правильність складання яких податкова інспекція не заперечує.

В апеляційній скарзі стосовно цього висновку суду вказується, що укладені між ТОВ «Георесурси» та ТОВ «Агро ПАК ЛТД» договори на виконання послуг відповідно до пп.1.2 ст.215, п .п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих,що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того апелянт вважав, що неможливо включити до складу податкового кредиту суму 73 335,6 грн., за податковими накладними ТОВ «Тіса інвест», у зв'язку з тим, що останній не задекларував свої податкові зобов'язання за податковими накладними листопад 2010 року і лютий 2011 року.

Судова колегія не приймає ці доводи апелянта, з таких підстав.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Вище вказані норми Податкового Кодексу України повністю кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з позивачем (ТОВ «Агро Пак ЛТД», та ТОВ «Тіса інвест», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Перевіркою не встановлено та не доведено суду, що укладені між позивачем та ТОВ «Агро Пак ЛТД» угоди спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади,незаконне заволодіння ним.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору між позивачем та ТОВ «Агро Пак ЛТД» оскільки позиція ДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Тіса -інвест» складались на підставі договорів на виконання послуг,роботи по яким виконувались у лютому-квітні 2011року. Крім того реальність вказаних господарських взаємовідносин підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, стосовно правильності складання яких зі сторони податкової інспекції заперечень не було.

В акті перевірки вказується, що в інформаційній системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «Тіса-інвест» не задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в деклараціях , і не сплатило податок до бюджету.

Але ж з наданих відповідачем копій декларації ТОВ «Тіса-інвест» неможливо без додатку 5 визначитись про наявність позивача в переліку покупців. З наданих позивачем копій декларацій даного постачальника за лютий 2011 року, грудень 2010 року з додатками, ТОВ «Георесурси» зазначено як покупець.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за відсутністю інших доказів стосовно вказаного постачальника, висновок податкової інспекції, викладений в акті перевірки,є лише припущенням, а не доведеним фактом.

Колегія суддів зазначає, що законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги стосовно завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Тіса-інвест» вважає необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Державної податкової інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Херсоні ХО ДПС) не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2011 року:

№0004352301 яким збільшено податок на прибуток в сумі 2 230 686 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 503 775 грн.,

№0004362301 яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість (далі ПДВ) в розмірі 473 736 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 100 101 грн., а тому вони підлягають скасуванню.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу - без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріально та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: підпис

Суддя: підпис

Суддя:підпис