Ухвала суду № 25480971, 17.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 р.Справа № 2а-1968/11/1470

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової служби у Миколаївській області - Марянко Н.І. на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області про скасування постанови про скасування наказу про дисциплінарне стягнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Державної податкової адміністрації (далі ДПА) у Миколаївській області про скасування постанови про скасування наказу про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказувала, що в її діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення, а за таких обставин у керівництва податкової служби не було правових підстав для її звільнення.

Відповідач проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію обґрунтував тим, що позивачка, перебуваючи на посаді начальника Арбузинського відділення Южноукраїнської ОДПІ вчинила грубе одноразове порушення трудових обов'язків, а саме прийняла податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Контрол-Ком» та не визнала їх не податковою звітністю.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано накази ДПА у Миколаївській області №49-0 від 01 лютого 2011 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та №61-0 від 07 лютого 2011 року «Про звільнення ОСОБА_2».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника інспекції - начальника Арбузинського відділення Южноукраїнської ОДПІ.

В апеляційній скарзі представника ДПС у Миколаївській області - Марянко Н.І. ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПС у Миколаївській області - Марянко Н.І., перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 з 01 червня 1993 року працювала на різних посадах в органах податкової служби Арбузинського району та м. Южноукраїнська Миколаївської області (а.с.21).

20 серпня 2008 року ОСОБА_2 призначена на посаду заступника начальника інспекції - начальника Арбузинського відділення Южноукраїнської ОДПІ (а.с. 21).

01 лютого 2011 року головою ДПА у Миколаївській області було видано наказ №49-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого було визнано, що ОСОБА_2 підлягає звільненню з посади заступника начальника інспекції - начальника Арбузинського відділення Южноукраїнської ОДПІ за грубе одноразове порушення трудових обов'язків відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України.

Враховуючи, що ОСОБА_2 перебувала на лікарняному фактичне звільнення відбулося 07 лютому 2011 року на підставі наказу ДПА №61-о «Про звільнення ОСОБА_2»

Підставою для звільнення позивачки став Акт про результати службової перевірки організації роботи Арбузинського відділення Южноукраїнської ОДПІ при прийнятті податкової звітності ТОВ «Контрол-Ком» (37075176) за жовтень та листопад 2010 року».

Відповідно до висновків службової перевірки ОСОБА_2 інкримінується відсутність контролю за організацією роботи підпорядкованого відділення щодо відпрацювання наданих ТОВ «Контрол-Ком» декларацій з додатку на додану вартість, а саме прийняття цих декларацій та не прийняття рішення про не визнання декларацій податковою звітністю.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.4.1.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на той час) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Абз.5 п.4.1.2 ст.4 Закону передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, лише за наявності одній з трьох підстав: 1) якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів; 2) її не підписано відповідними посадовими особами; 3) не скріплено печаткою платника податків.

Враховуючи, що податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Контрол-Ком» за жовтень та листопад 2010 року мали всі обов'язкові реквізити, були підписані службовими особами підприємства та скріпленні його печаткою, суд дійшов висновку, що у працівників Арбузинського відділення Южноукраїнської ОДПІ не було підстав не визнавати звітність податковою декларацією.

Суд також керувався п.3.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість,згідно якого декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк,зробивши висновок,що оскільки законодавство дозволяє заповнювати податкову декларацією як від руки так і видрукувану, то неможливо вважати, що комбінований спосіб є недозволений.

Проаналізувавши детально діючи на той момент нормативні акти,які регулюють порядок заповнення податкових декларацій,а також враховуючи те,що позивачка особисто не приймала вказані податкові декларації,а приймав податковий інспектор Черепін Л.М, якого також було звільнено з органів податкової служби.,суд не знайшов в діях позивачки щодо не прийняття рішення про не визнання податкових декларацій ТОВ «Контрол-Ком» будь-якого порушення законодавства, а тому прийшов до висновку,що її дії неможливо кваліфікувати як дисциплінарний проступок.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України, суд задовольнив позовні вимоги про скасування наказу №61-о від 07 лютого 2011року ДПА «Про звільнення ОСОБА_2», а крім того,враховуючи, що правові підстави та висновки про необхідність звільнення позивачки викладенні у попередньому наказі ДПА №49-0 від 01 лютого 2011року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», суд використовуючи повноваження наданні ч.2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту прав позивачки визнав протиправним та скасував і цей наказ,поновивши позивачку на роботі.

У відповідності до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України,враховуючи ,що загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_2 склала 304 робочих дні,а середній заробіток позивачці згідно довідки, наданої Южноукраїнською ОДПІ складав 205,6 грн. суд прийняв рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відрахувавши кошти отримані ОСОБА_2 в якості допомоги по безробіттю 21 022,83 грн. та заробітну плату у ВАТ «Теплоенергомонтаж» 2 444,63 грн., та прийшов до висновку,що підлягає стягненню 38 870,78 грн.

В якості відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1КЗпП України суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 1 700 грн.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.1 ст.41,ст. ст.235, 237-1 Кодексу законів про працю України.

В апеляційній скарзі ДПС у Миколаївській області - Марянко Н.І. вказується, судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок, про те,що факти стосовно ігнорування Арбузінським відділенням, в тому числі і позивачкою,Наказів ДПА України (№266 від 18 квітня 2008 року, №827 від 31 грудня 2008 року), щодо процедури прийняття та відпрацювання декларацій, не потягнули і не могли потягнути будь-яких негативних наслідків.

Крім того апелянт зазначав, що позивачка не виконавши свої функціональні обов'язки, передбачені п.5 Положення про Арбузінське відділення Южноукраїнської ОДПІ, не прийняла заходи по належному відпрацюванню наданих ТОВ Контрол-Ком» декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року ,що призвело до порушення вказаних нормативних актів, і до порушення економічних інтересів держави.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно з п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених ст.40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обовязків керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організацій, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання,службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Розірвання трудового договору за п.1ч.1 ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, тому обов'язковою умовою при його накладенні є додержання порядку та строків накладення дисциплінарного стягнення, передбачених ст. ст.147, 148 КЗпП України.

Відповідно до п.п.22,27 Постанови Пленуму Верховного суду від 06 листопада 1992 року (зі змінами), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст. 40, п.1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженими ними органом передбачені ст. ст. 147, 148, 149 КзпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не закінчився встановлений для строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалось при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Вирішуючи питання про те, чи є порушення грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду

При визначенні виду і міри дисциплінарного стягнення беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби і рівень кваліфікації.

З матеріалів справи вбачається,що 01 лютого 2011 року головою ДПА у Миколаївській області було видано наказ №49-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого було визнано, що ОСОБА_2 підлягає звільненню з посади заступника начальника інспекції-начальника Арбузинського відділення Южноукраїнської ОДПІ за грубе одноразове порушення трудових обов'язків відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно наказу №61-о від 07 грудня 2011 року позивачку було звільнено з посади заступника начальника інспекції-начальника Арбузинського відділення Южноукраїнської ОДПІ відповідно до ч.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Будь-яких конкретних порушень трудових обов'язків позивачкою в наказі не наведено, що позбавляє можливості зробити висновок про наявність порушення, та кваліфікувати його як одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

З податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Контрол-Ком» за жовтень та листопад 2010 року вбачається, що виправлень як таких, про які зазначав відповідач в деклараціях не має, крім запису у одній графі, зроблений кульковою ручкою, який ідентичне сумі вказаної у попередній графі декларації та не змінює її.

За даними атестаційного листа від 23 листопада 2010 року позивачка за підсумками голосування атестаційної комісії відповідає займаній посаді. Згідно службової характеристики від 15 листопада 2010 року за місцем роботи характеризується виключно позитивно, а крім того «за час роботи в ОДПІ зарекомендувала себе як знаючий, висококваліфікований та відповідальний фахівець, що на високому рівні виконує покладені на неї обов'язки»

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те,що факти,викладені у акті службової перевірки, пов'язані з прийняттям позивачкою і не визнанням податковою звітністю вищевказаних декларацій, є дрібними і несуттєвими,такими що не потягли і не могли потягнути будь-яких негативних наслідків, які можна вважати одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової служби у Миколаївській області - Марянко Н.І. залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: підпис

Суддя: підпис

Суддя: підпис