Постанова № 25479771, 31.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р.Справа № 5024/176/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Картере В.І.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання -Підгурський Д.Л.

за участю представників:

від прокуратури - Кущ В.Г.,

від Херсонської обласної ради -Широкова М.В.,

від ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон" -Савчук І.О.,

від Концерну „Титан" - Горбач М.В.,

від Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION" -не з'явився, належним чином повідомлений,

від Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED" - Савчук І.О.,

від ТОВ „Аеропорт „Херсон" -Горбач М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.05.2012р.

по справі №5024/176/2012

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний аеропорт „Херсон"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Концерн „Титан"

Компанія „STYRON TRADING INCORPORATION"

Компанія „AVICOM BRITANIA LIMITED"

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аеропорт „Херсон"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та вилучення майна з незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Міжнародний аеропорт „Херсон" та ТОВ „Аеропорт „Херсон", в якому з урахуванням уточнень, викладених в заяві №05р-5044-09 від 10.02.2012р. (т.1, а.с. 95) просив:

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину від 14.05.2010р. щодо передачі до статутного капіталу ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон" цілісного майнового комплексу Обласного комунального підприємства (далі - ОКП) „Аеропорт „Херсон";

- вилучити з незаконного володіння ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон" майно цілісного майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон" загальною вартістю 4 127 255,00 грн., переданого до статутного капіталу ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон" відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон" №2 від 14.05.2010р. і передати його у володіння Херсонської обласної ради.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на незаконність відчуження з комунальної власності Херсонської обласної ради ОКП „Аеропорт „Херсон", а саме: його відчуження із порушенням ст. 121 Конституції України, ст. ст. 147, 182, 228, 334, 387 та 1212 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України, а також без дотримання вимог Закону України „Про приватизацію державного майна".

28.02.2012р. ТОВ „Аеропорт „Херсон" надало клопотання про виключення його з відповідачів по даній справі, оскільки прокурором не пред'явлено жодних позовних вимог до вказаного товариства.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.02.2012р. ТОВ „Аеропорт „Херсон" виключено з числа відповідачів та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.05.2012р. (суддя Гридасов Ю.В.) позовні вимоги заступника прокурора задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що майно цілісного майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон", яке належить до власності обласної територіальної громади, було передане Херсонською обласною радою у колективну власність ТОВ „Аеропорт „Херсон" з порушенням встановленої законом процедури приватизації та без відповідного рішення обласної ради (про перехід права власності).

Також місцевий господарський суд зазначив, що внесення спірного майна до статутного фонду ТОВ „Аеропорт „Херсон" на підставі установчого договору (установчих зборів) від 17.02.2006р. є правочином, оскільки така дія створює та припиняє право власності (у учасника господарського товариства, який вносить майно у статутний капітал припиняється, а новостворене господарське товариство набуває право власності) і такий правочин, а саме рішення установчих зборів ТОВ „Аеропорт „Херсон" від 17.02.06р., протокол № 1, порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади, а набувач спірного майна (відповідач), в свою чергу, не міг не знати про наявність законодавчих перешкод до вчинення відповідного правочину, що свідчить про недобросовісність такого набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Компанія „AVICOM BRITANIA LIMITED" подала апеляційну скаргу та доповнення до неї від 31.07.2012р., відповідно до яких просить скасувати рішення суду першої інстанції по даній справі, відмовити у задоволенні позову повністю та врахувати, що прийнявши оскаржуване судове рішення від 15.05.2012р., місцевий господарський суд порушив вимоги ст.1 Конвенції та ст.1 Протоколу №1 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Також, обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт стверджує про порушення місцевим господарським судом приписів ст. 9 Закону України „Про режим іноземного інвестування", оскільки на думку апелянта, задовольнивши позовні вимоги заступника прокурора, суд здійснив націоналізацію іноземної інвестиції, що належить Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED", яка за договором купівлі-продажу від 11.05.2011р. придбала у Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION" частку 100 % статутного капіталу ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон" і яка в свою чергу складалась із грошових коштів та окремо предметно визначеного майна, до якого не входило майно цілісного майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон".

Водночас апелянт зазначає, що приймаючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд проігнорував вимоги Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993р. та не прийняв одночасно обов'язкового рішення про негайну та ефективну компенсацію інвестицій, вкладених Компанією „AVICOM BRITANIA LIMITED", а також всупереч зазначеної міжнародної Угоди та Конституції і законів України прийняв рішення на користь місцевого самоврядування не встановивши при цьому тотожність частки Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED" у статутному капіталі ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон" до колишньої частки Херсонської обласної ради у статутному капіталі ТОВ „Аеропорт „Херсон".

Крім того, апелянт стверджує про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а саме слухання та розгляд справи за відсутності представників Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED" та Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION", яка, всупереч приписів Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р. не повідомлялася належним чином про час та місце судових засідань.

Апелянт також вважає, що господарський суд першої інстанції порушив приписи ст. 49 ГПК України, оскільки винним у виникненні спору є Херсонська обласна рада, яка передала майно цілісного майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон" у колективну власність ТОВ „Аеропорт „Херсон" з порушенням встановленої законом процедури приватизації та без відповідного рішення обласної ради, а тому й сплачувати судовий збір, на думку апелянта, повинна Херсонська обласна рада, а не ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", вини якого у виникненні цього спору немає.

ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерн „Титан" та Компанія „STYRON TRADING INCORPORATION" надали відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких просять апеляційну скаргу Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED" задовольнити у повному обсязі, рішення Господарського суду Херсонської області від 15.05.20121р. скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, в обґрунтування своєї позиції зазначені особи стверджують, що наслідки нікчемного правочину були застосовані місцевим господарським судом до добросовісного набувача - ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", яке створено у 2010 році та яке отримало майно у свого єдиного засновника (учасника) і відповідно до ст. 12 ЦК України є правомірним, добросовісним набувачем, щодо якого відсутні докази його вини.

Крім того, ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерн „Титан" та Компанія „STYRON TRADING INCORPORATION" зазначають, що Херсонська обласна рада, як орган місцевого самоврядування, мала законне право створювати 17.02.2006р. ТОВ „Аеропорт „Херсон", а тому публічний порядок порушено не було, тобто майно внесене 01.03.2006р. Херсонською обласною радою до статутного капіталу створеного ним господарського товариства не підлягало приватизації згідно законодавства і законність створення Херсонською обласною радою ТОВ „Аеропорт „Херсон", на думку вказаних осіб, підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. по справі №32/326.

Також, ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерн „Титан" та Компанія „STYRON TRADING INCORPORATION" стверджують, що визнання місцевим господарським судом недійсним (нікчемним) установчого договору ТОВ „Аеропорт „Херсон" не відповідає п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до якого не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, а під час створення 17.02.2006р. ТОВ „Аеропорт „Херсон" жодний установчий договір не укладався, і ніякого внесення майна цілісного майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон" до статутного капіталу ТОВ „Аеропорт „Херсон" не було, а рішення органу державної влади, протокол загальних зборів учасників господарського товариства та акт прийому-передачі майна не є правочинами згідно законодавства.

Посилання місцевого господарського суду на те, що датою підписання протоколу установчих зборів ТОВ „Аеропорт „Херсон" є 17.02.2006р. ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерн „Титан" та Компанія „STYRON TRADING INCORPORATION" вважають безпідставними, оскільки рішення Херсонської обласної ради про створення ТОВ „Аеропорт „Херсон" прийнято 10.12.2005р., державна реєстрація ТОВ „Аеропорт „Херсон" здійснена 01.03.2006р. та спірне майно за актом прийму-передачі передане ТОВ „Аеропорт „Херсон" 01.03.2006р.

ТОВ „Аеропорт „Херсон", ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерн „Титан" та Компанія „STYRON TRADING INCORPORATION" також стверджують про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України (вихід за межі позовних вимог без відповідного клопотання прокурора чи позивача), оскільки прокурор у позові та позивач не заявляли позовних вимог про визнання недійсним (нікчемним) правочину -внесення 17.02.2006р. спірного майна до статутного капіталу ТОВ „Аеропорт „Херсон" та не подавали жодних клопотань з даного питання.

Інші учасники судового процесу відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи.

Зокрема, в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення прокуратурі Херсонської області, Херсонській обласній раді, ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерну „Титан" та представнику Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED" Савчуку І.О. ухвали апеляційного господарського суду від 08.06.2012р. про прийняття апеляційної скарги до провадження (т.4, а.с.3-6), а також копії вказаної ухвали, які повернулись до апеляційного господарського суду від ТОВ „Аеропорт „Херсон" із позначкою пошти „за зазначеною адресою не проживає" та від Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION", яка направлялась останній на ім'я її керівника Льовіна А.І., адресою проживання якого, згідно довідки КП „Печерськжитло" №985 від 16.11.2011р. (т.1, а.с.82) є АДРЕСА_1, і повернулась із позначкою пошти „за закінченням терміну зберігання" (т.4., а.с.7-15).

Також, в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення прокуратурі Херсонської області, Херсонській обласній раді, ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерну „Титан" та представнику Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED" Савчуку І.О. ухвали апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. про відкладення розгляду справи на 31.07.2012р. (т.4, а.с130-133).

Крім того, матеріали справи містять належним чином засвідчену копію телеграми (т.4, а.с.126-128), що направлялась на адресу керівника Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION" Льовіна А.І. з повідомленням про відкладення розгляду справи на 31.07.2012р., однак повернулась на адресу суду із позначкою пошти „за даною адресою такої установи немає" та лист з ухвалою суду від 11.07.2012р. (т.4, а.с.129), що направлявся на електрону адресу Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION" (styron@concern-titan.com), яку зазначено на офіційному бланку Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION" (т.2, а.с.47).

Згідно з п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. №01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

До того ж, в матеріалах справи міститься фіскальний чек пошти (т.4, а.с.125), який свідчить про направлення рекомендованого листа з ухвалою апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. на адресу Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION" в Об'єднаних Арабських Еміратах.

Також слід зазначити, що 31.07.2012р. до апеляційного господарського суду надійшла заява Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION", підписана її керівником -Льовіним А.І. та представником за дорученням від 20.09.2011р. (т.5, а.с.12) Савчуком І.О., який був присутнім у судовому засіданні апеляційного господарського суду 31.07.2012р., однак не представляв інтереси компанії на підставі вказаного доручення.

24.07.2012р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання за підписом представника ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", відповідно до якого останній просив у випадку залишення в силі оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, відповідно до ст. 90 ГПК України, направити повідомлення органам прокуратури про виявлення в діяльності службових осіб Херсонської обласної ради ознак дій, переслідуваних у кримінальному процесі.

Зокрема заявник посилається на те, що протизаконні злочинні дії службових осіб Херсонської області підтверджуються висновком місцевого господарського суду про нікчемність правочину по внесенню до статутного капіталу ТОВ „Аеропорт „Херсон" комунального майна Херсонської обласної ради.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відмовила у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача з огляду на таке:

Частиною 4 ст. 90 УПК України встановлено, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Пунктом 5.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що на відміну від окремої ухвали повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку.

Апеляційний господарський суд виходить з того, що висновок про наявність таких обставин повинний бути підтверджений наявними в матеріалах допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на домислах та припущеннях.

Втім, матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів наявності порушень законну у діяльності службових осіб Херсонської обласної ради, які б містили ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку, а відтак правові підстави для надіслання повідомлення в порядку, передбаченому ч.4 ст.90 ГПК України в даному випадку відсутні.

У відповідності до приписів ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.01.2002 р. № 3-р „Про передачу цілісних майнових комплексів аеропортів цивільної авіації з державної у комунальну власність" у спільну власність територіальних громад Херсонської області передано майновий комплекс „Аеропорту „Херсон" (м. Херсон) (п. 4 Додатку до зазначеного розпорядження).

10.12.2005р. Херсонською обласною радою прийняте рішення № 517 „Про інвестування обласного комунального підприємства „Аеропорт „Херсон" (т.1, а.с.23), відповідно до якого:

- пропозицію концерну „Титан" (м. Київ), що запропонував найбільш сприятливі умови інвестування підприємства, а саме створення Товариства з обмеженою відповідальністю „Аеропорт „Херсон", визнано найкращою (пункт 1 рішення);

- припинено діяльність ОКП Аеропорт „Херсон" шляхом його ліквідації (пункт 2 рішення);

- голові обласної ради доручено підписати установчі документи ТОВ "Аеропорт "Херсон" з дотриманням істотних умов його заснування, а саме:

- доля територіальних громад області в статутному фонді такого підприємства не повинна бути меншою ніж 50 відсотків;

- в установчих документах повинно бути зазначено, що відчуження у статутному фонді товариства долі, що є спільною власністю територіальних громад області, можливе лише в порядку і на умовах, передбачених законодавством України про приватизацію, і будь-які зміни статутного фонду товариства, що тягнуть зменшення долі територіальних громад області у статутному фонді підприємства, здійснюються за погодженням з обласною радою (пункт 4.2 рішення);

- у разі виходу підприємства із складу засновників товариства, майно, що є власністю територіальних громад області, повертається у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 4.3 рішення).

Рішенням установчих зборів засновників (учасників) ТОВ „Аеропорт „Херсон", оформленим протоколом №1 від 17.02.2006р. (т.1, а.с.24), створено ТОВ „Аеропорт „Херсон" та затверджено статут товариства. Учасниками (засновниками) товариства стали Концерн „Титан" та Херсонська обласна рада, з частками у статутному фонді по 50 відсотків кожний, що в грошовому еквіваленті становило по 799 653,73 грн.

Концерн „Титан", в рахунок своєї частки, вніс грошові кошти в розмірі 799 653, 73 грн., а Херсонською обласною радою в натурі передано цілісний майновий комплекс Обласного комунального підприємства „Аеропорт „Херсон" вартістю 4 127 255,27 грн., за вирахуванням 3 327 601,27 грн. кредиторської заборгованості.

01.03.2006р. складено та затверджено відповідний акт приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон" (т.1, а.с.28), відповідно до якого Херсонська обласна рада передала, а ТОВ „Аеропорт „Херсон" прийняло цілісний майновий комплекс ОКП „Аеропорт „Херсон" на загальну суму 4 127 255,00 грн., що підтверджується актом оцінки майна ОКП „Аеропорт „Херсон" від 14.02.2006.

07.12.2006р. ТОВ „Аеропорт „Херсон" отримало свідоцтво про право приватної власності на будівлі та споруди, що входять до складу цілісного майнового комплексу обласного комунального підприємства „Аеропорт „Херсон" (т.1, а.с.75).

28.11.2008р. Херсонською обласною радою прийнято рішення №777 про вихід зі складу засновників ТОВ „Аеропорт „Херсон" та повернення до спільної власності територіальних громад області внеску до статутного фонду товариства у натуральній формі -у вигляді цілісного майнового комплексу.

12.01.2009р. ТОВ „Аеропорт „Херсон" проведено позачергові загальні збори товариства за участю одного учасника - концерну „Титан", за результатами якого прийнято рішення, оформлене протоколом № 5 (т.1, а.с.26), про включення до складу учасників ТОВ „Аеропорт „Херсон" ТОВ „Укрлайф" та про перерозподіл статутного капіталу ТОВ „Аеропорт „Херсон", за яким концерну „Титан" належить частка у розмірі 95 відсотків, а ТОВ „Укрлайф" - частка у розмірі 5 відсотків.

Вказане рішення позачергових загальних зборів в подальшому, разом із статутом ТОВ „Аеропорт „Херсон" в редакції від 12.01.2009р. були визнані недійсними рішенням Господарського суду м. Києва від 17.11.2010р. по справі № 50/503-32/380, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2011 (т.1, а.с.45-59).

Рішенням чергових загальних зборів учасників ТОВ „Аеропорт „Херсон" від 27.02.2009р. Херсонській обласній раді відмовлено у поверненні її внеску із статутного капіталу товариства в натуральній формі.

В подальшому, між ТОВ „Аеропорт „Херсон" та Компанією „STAYRON TRADING INCORPORATION" укладено мирову угоду в рамках справи № 51/335 за позовом Компанії „STAYRON TRADING INCORPORATION" до ТОВ „Аеропорт „Херсон" про стягнення 2 935 603,76 грн., яка була затверджена ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2009р. (т.1, а.с.60).

Згідно з умовами мирової угоди цілісний майновий комплекс ОКП „Аеропорт „Херсон", який був внеском територіальної громади області у статутний фонд товариства, передано Компанії „STAYRON TRADING INCORPORATION", яка в подальшому передала його до статутного капіталу ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", 100% статутного капіталу якого в подальшому продано Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED".

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про нікчемність правочину щодо зміни форми власності цілісного майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон", з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Такі права й обов'язки реалізуються в межах цивільного правовідношення і вони є відповідно його складовими елементами.

Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди) притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Вольова спрямованість правочину характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи, що реалізується через відповідну об'єктивно виражену форму виявлення (складання заповіту, прийняття спадщини, складання довіреності, підписання договору тощо). У правочині зовнішнє волевиявлення має бути адекватним внутрішній волі особи. Воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку.

Враховуючи те, що передача Херсонською обласною радою ТОВ „Аеропорт „Херсон" цілісного майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон" створює та припиняє право власності (у учасника господарського товариства, який вносить майно у статутний капітал припиняється, а новостворене господарське товариство набуває право власності) місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що внесення спірного майна до статутного фонду ТОВ „Аеропорт „Херсон" є правочином.

При цьому, господарський суд першої інстанції цілком правомірно зазначив, що вказаний правочин порушує публічний порядок, оскільки внаслідок такого правочину відбулася незаконна приватизація майна територіальної громади.

Так, пунктами 4.2 - 4.3 рішення Херсонської обласної ради №517 від 10.12.2005р. „Про інвестування обласного комунального підприємства „Аеропорт „Херсон" встановлено, що установчі документи про створення ТОВ „Аеропорт „Херсон" повинні містити приписи про те, що відчуження у статутному фонді товариства долі, що є спільною власністю територіальних громад області, можливе лише в порядку і на умовах, передбачених законодавством України про приватизацію, і будь-які зміни статутного фонду товариства, що тягнуть зменшення долі територіальних громад області у статутному фонді підприємства, здійснюються за погодженням з обласною радою, а у разі виходу підприємства із складу засновників товариства, майно, що є власністю територіальних громад області, повертається у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Отже, з рішення Херсонської обласної ради №517 від 10.12.2005р. „Про інвестування обласного комунального підприємства „Аеропорт „Херсон" випливає, що цілісний майновий комплекс ОКП „Аеропорт „Херсон", який є власністю територіальних громад області, повинен був бути переданим ТОВ „Аеропорт „Херсон" у користування, без зміни форми власності на нього.

Однак, всупереч зазначеного рішення Херсонської обласної ради №517 від 10.12.2005р. „Про інвестування обласного комунального підприємства „Аеропорт „Херсон" передача цілісного майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон" до ТОВ „Аеропорт „Херсон" відбулась із зміною форми власності, а саме: з комунальної на приватну.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними": "реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК (435-15) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Останній набувач спірного майна (відповідач по справі) не міг не знати про наявність законодавчих перешкод до вчинення відповідного правочину, оскільки повинен був бути обізнаним щодо:

- змісту рішення Херсонської обласної ради №517 від 10.12.2005р. „Про інвестування обласного комунального підприємства „Аеропорт „Херсон", пунктами 4.2 - 4.3 якого було встановлено, що установчі документи про створення ТОВ „Аеропорт „Херсон" повинні містити приписи про те, що відчуження у статутному фонді товариства долі, що є спільною власністю територіальних громад області, можливе лише в порядку і на умовах, передбачених законодавством України про приватизацію, і будь-які зміни статутного фонду товариства, що тягнуть зменшення долі територіальних громад області у статутному фонді підприємства, здійснюються за погодженням з обласною радою, а у разі виходу підприємства із складу засновників товариства, майно, що є власністю територіальних громад області, повертається у порядку, передбаченому чинним законодавством;

- наявності рішення Господарського суду м. Києва від 17.11.2010р. по справі № 50/503-32/380, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2011р., яким рішення позачергових загальних зборів ТОВ „Аеропорт „Херсон" від 12.01.2009р. про включення до складу учасників ТОВ „Аеропорт „Херсон" ТОВ „Укрлайф" та про перерозподіл статутного капіталу ТОВ „Аеропорт „Херсон", а також статут в редакції, затвердженій на позачергових загальних зборів ТОВ „Аеропорт „Херсон" від 12.01.2009р., були визнані недійсними.

Вказані обставини спростовують ствердження ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерну „Титан" та Компанія „STYRON TRADING INCORPORATION" про те, що ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон" є добросовісним набувачем.

Частинами першою та другою ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора правомірно задоволені місцевим господарським судом.

При цьому, апеляційний господарський суд відхиляє доводи ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерну „Титан" та Компанія „STYRON TRADING INCORPORATION" про те, що визнання місцевим господарським судом недійсним (нікчемним) установчого договору ТОВ „Аеропорт „Херсон" не відповідає п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до якого не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1-2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підписання протоколу установчих зборів засновників (учасників) ТОВ „Аеропорт „Херсон" від 17.02.2006р. про створення ТОВ „Аеропорт „Херсон", визначення його місцезнаходження, формування його статутного капіталу, затвердження статуту, призначення генерального директора та державну реєстрацію, а також складання та затвердження 01.03.2006р. відповідного акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон" (т.1, а.с.28), відповідно до якого Херсонська обласна рада передала, а ТОВ „Аеропорт „Херсон" прийняло цілісний майновий комплекс ОКП „Аеропорт „Херсон" на загальну суму 4 127 255,00 грн., засвідчує волю як Херсонської обласної ради, так і ТОВ „Аеропорт „Херсон" до настання відповідних правових наслідків, зокрема щодо зміни форми власності на майно цілісного майнового комплексу. При цьому, неналежне оформлення правочину по передачі майна, не свідчить про відсутність факту вчинення правочину взагалі.

Ствердження ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерну „Титан" та Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION" у відзивах на апеляційну скаргу про те, що Херсонська обласна рада, як орган місцевого самоврядування, мала законне право створювати 17.02.2006р. ТОВ „Аеропорт „Херсон", а тому публічний порядок порушено не було, що на їх думку підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. по справі №32/326 не спростовують висновків про те, що при створенні ТОВ „Аеропорт „Херсон" передача майна територіальної громади у колективну власність товариства відбулася всупереч рішення органу місцевого самоврядування та вимог чинного законодавства і законність або незаконність такої зміни власності не була предметом розгляду у господарській справі на яку послалися ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерн „Титан" та Компанія „STYRON TRADING INCORPORATION".

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом приписів ст. 9 Закону України „Про режим іноземного інвестування" відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на таке:

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України „Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестори -це суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України;

Згідно з п. 2 ст. 1 Закону України „Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції -це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

- іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

- валюти України - відповідно до законодавства України;

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

- акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

- грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- інших цінностей відповідно до законодавства України (ст. 2 Закону України „Про режим іноземного інвестування").

Відповідно до ст. Закону України „Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

- часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

- придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

- придбання інших майнових прав;

- господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

- в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України „Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій.

Однак, в даному випадку, спірний об'єкт нерухомості - цілісний майнового комплекс ОКП „Аеропорт „Херсон" є майном територіальної громади області, яке було створено державою Україна та в подальшому, всупереч чинного законодавства, внаслідок нікчемних угод перейшло у володіння ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", власником 100% статутного капіталу якого стала Компанія „AVICOM BRITANIA LIMITED", а отже вказане майно не набуло в законному порядку статусу іноземної інвестиції у розумінні п. 2 ст. 1 Закону України „Про режим іноземного інвестування".

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що згідно з чинним законодавством незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених Законом України „Про режим іноземного інвестування" (ч.2 ст. 13 закону).

Державна реєстрація іноземної інвестиції здійснюється відповідно до вимог цього закону та Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996р. № 928.

Однак, будь-яких доказів державної реєстрації іноземної інвестиції, вкладеної на думку апелянта у ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон" у вигляді цілісного майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон" в матеріалах справи немає, а тому ствердження апелянта про порушення господарським судом приписів Закону України „Про режим іноземного інвестування", в даному випадку, є помилковими.

З наведених підстав апеляційний господарський суд відхиляє й доводи апелянта щодо ігнорування місцевим господарським судом вимог Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993р.

Доводи апелянта про не встановлення місцевим господарським судом тотожності частки Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED" у статутному капіталі ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон" до колишньої частки Херсонської обласної ради у статутному капіталі ТОВ „Аеропорт „Херсон" жодним чином не спростовують висновків про нікчемність правочину щодо передачі майнового комплексу ОКП „Аеропорт „Херсон" та наявність правових підстав для витребування вказаного нерухомого майна з незаконного володіння.

Посилання апелянта на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а саме слухання та розгляд справи за відсутності представників Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED" та Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION", які всупереч приписів Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р. не повідомлялась належним чином про час та місце судових засідань, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, з огляду на таке:

Дійсно, ч. 1 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах (Гаага, 1965р.) (набула чинності для України з 01.12.2001р.) встановлено, що судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави, документ був дійсно доставлений відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений Конвенцією, вручення і доставка здійснені у належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Гаазької Конвенції вона набуває чинності для кожної Держави, що підписала і в подальшому ратифікувала її.

Однак, Об'єднані Арабські Емірати (UAE), які є місцем реєстрації Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION", не є Державою-учасницею, яка підписала і в подальшому ратифікувала Гаазьку Конвенцію, а тому дія її приписів щодо обов'язковості вручення судових документів, у даному випадку, не розповсюджується.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія ухвали суду про порушення справи від 07.02.2012р., яка направлялась на домашню адресу керівника Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION" Льовіна А.І., зазначену у довідці КП „Печерськжитло" №985 від 16.11.2011р. та повернулась із позначкою пошти „за зазначеною адресою не проживає" (т.2, а.с.72-76); супровідний лист Господарського суду Одеської області від 07.03.2012р. та ухвали суду від 07.02.2012р. і від 28.02.2012р. (т.2, а.с.82-92), перекладені на англійську мову і направлені на адресу реєстрації Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION", що повернулись до суду із позначкою пошти „unclaimed", що в перекладі на українську мову означає „незатребуваний", російською -„невостребованный".

Враховуючи те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „за зазначеною адресою не проживає" та „незатребуваний" є належними доказами виконання місцевим господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. №01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Щодо повідомлення Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED" про час та місце судового розгляду справи, то слід зазначити наступне:

В матеріалах справи наявне поштове повідомлення від 09.02.2012р. (т.1, а.с.86) про вручення 14.02.2012р. представнику Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED" Савчуку І.О. ухвали місцевого господарського суду про порушення справи від 07.02.2012р., супровідний лист Господарського суду Одеської області від 07.03.2012р. та ухвали суду від 07.02.2012р. і від 28.02.2012р. (т.2, а.с.82-92), перекладені на англійську мову та вручені представнику Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED", про що свідчить поштове повідомлення про вручення (т.2, а.с.133), а також доручення про вручення документів від 13.04.2012р. та ухвала суду від 10.04.2012р. (т.2, а.с.123-129) про відкладення розгляду справи на 15.05.2012р., перекладені на англійську мову та направлені компетентному органу Великобританії для вручення Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED".

Отже, ствердження апелянта про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а саме слухання та розгляд справи за відсутності представників третіх осіб, не повідомлених належним чином про час та місце судових засідань є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Доводи апелянта щодо порушення господарським судом першої інстанції приписів ст. 49 ГПК України відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на таке:

Частиною другою ст. 49 ГПК України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Однак, вказана норма застосовується лише у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів та у спорах, що виникають при виконанні договорів і є винятком із правила, викладеного в ч. 1 вказаної статті, якою встановлено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що предметом даного спору є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та вилучення майна з незаконного володіння, місцевий господарський суд цілком правомірно у даному випадку застосував приписи ч.3 ст. 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Посилання ТОВ „Аеропорт „Херсон", ТОВ „Міжнародний аеропорт „Херсон", Концерну „Титан" та Компанії „STYRON TRADING INCORPORATION" у відзиві на апеляційну скаргу на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України (вихід за межі позовних вимог без відповідного клопотання прокурора чи позивача), оскільки прокурор у позові та позивач не заявляли позовних вимог про визнання недійсним (нікчемним) правочину щодо внесення 17.02.2006р. спірного майна до статутного капіталу ТОВ „Аеропорт „Херсон" та не подавали жодних клопотань з даного питання відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки резолютивна частина оскаржуваного судового рішення містить лише висновок про задоволення позову по заявленим позивачем вимогам, і крім того, ч. 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається. Водночас, господарський суд зобов'язаний встановлювати наявність або відсутність всіх ознак нікчемного правочину в спорі про витребування з чужого незаконного володіння майна, що за ствердженням позивача вибуло з його володіння саме внаслідок такого правочину.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 15.05.2012р. по справі № 5024/176/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Компанії „AVICOM BRITANIA LIMITED" - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 01.08.2012р.

Головуючий суддя : В.І. Картере

Судді: Л.В. Лавриненко

В.Т. Пироговський