Постанова № 25479713, 31.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р.Справа № 5017/1021/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є. О.

за участю представників :

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -ОСОБА_2( за дорученням),

Комунальної установи „Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання" -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2012 р. по справі №5017/1021/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунальної установи „Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання" про стягнення 5230, 97 грн.

ВСТАНОВИЛА:

02.04.2012р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -позивач ) до господарського суду Одеської області подано позовну заяву про стягнення з Комунальної установи „Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання" (далі - відповідач) 5198 грн. 70 коп. заборгованості за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за домовленістю сторін ним поставлено відповідачу за період з 05.01.2009 р. по 30.03.2009р. товар за накладними, за який останній не розрахувався, що зумовило звернення з відповідним позовом.

Заявою від 07.05.2012р. позивач уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 5797 грн. 68 коп. ( в т.ч. 5198,70 грн. заборгованості та нарахованих на неї пеню розмірі 202,80 грн., штрафу у розмірі 363,91 грн.; втрат від інфляції в розмірі 15,60грн. та 3% річних в розмірі 16,67грн.) та судові витрати. (а.с.41-43).

07.05.2012 р. відповідач звернулось до господарського суду з заявою про застосування до позовних вимог строку позовної давності. (а.с.48).

Заявою від 28.05.2012р. позивач повторно уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 5230грн. 97 коп. (в т.ч. т.ч. 5198,70 грн. заборгованості та нарахованих на неї втрат від інфляції в розмірі 15,60 грн. та 3% річних в розмірі16,67грн.) ( а.с.65-66)

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2012р. (підписаним суддею Панченко О. Л. 11.06.2012р.) відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішення суду вмотивоване тим, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки договір поставки товару був укладений між сторонами в усній формі та строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого відповідачем товару не був встановлений, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Відповідач отримав від позивача товар згідно з накладними, а тому перебіг строку позовної давності розпочався з моменту відпуску товару відповідачу за накладними і на час звернення позивач до суду з цією вимогою він сплив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що коли строк виконання зобов'язання не встановлено, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому діючим законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги виконання обов'язку боржником і лист від 22.03.2012 р. є саме заходом досудового врегулювання спору, а тому перебіг строку позовної давності слід відлічувати від цієї дати.

Одночасно скаржником в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку її подання, яке колегією суддів задоволено, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.07.2012 р. о 10:00, про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином і колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Представник позивача підтримав скаргу і просив задовольнити її в повному обсягу.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника скаржника, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи позивач за накладними від 05.01.2009р. № 05; від 08.01.2009р. № 08; від 10.01.2009р. № 10; від 14.01.2009р.; від 17.01.2009р. № 17; від 20.01.2009р. № 20; від 23.01.2009р. № 23; від 24.01.2009р. № 24; від 28.01.2009р. № 28, від 30.01.2009р. № 30, від 01.02.2009р. № 01, від 04.02.2009р. № 04, від 06.02.2009р. № 06, від 09.02.2009р. № 09, від 11.02.2009р. № 11, від 14.02.2009р. № 14, від 17.02.2009р. № 17, від 19.02.2009р. № 19, від 21.02.2009р. № 21, від 25.02.2009р. № 25, від 28.02.2009р. № 28, від 12.03.2009р. № 05, від 13.03.2009р., від 14.03.2009р. № 7, від 17.03.2009р. № 8, від 19.03.2009р. № 9, від 21.03.2009р. № 10, від 25.03.2009р. № 11, від 27.03.2009р., від 30.03.2009р. (а.с. 16-31) поставив відповідачу продукти харчування (хліб обідній) на загальну суму 5198,70 грн.

З цих накладних також вбачається, що зазначений товар прийнято відповідачем (про що свідчить підпис і відбиток штемпелю), однак, в самих накладних строк оплати не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами справи між позивачем та відповідачем у простій усній формі укладено договір поставки на виконання якого позивач поставив відповідачу продукцію по зазначеним вище накладним і відповідач не заперечує факту здійснення поставки.

З викладеного слідує висновок, що між сторонами існували правовідносини з приводу поставки товару, здійснювалась і приймалась така поставка, однак, строк оплати за поставлену продукцію встановлено не було.

Згідно приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До договорів купівлі продажу, а відповідно до приписів ст.712 ЦК України і до договорів поставки, при вирішенні питання щодо строків оплати товару, якщо такий строк не визначено та не погоджено сторонами, слід обов'язково застосовувати приписи ст. 692 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (поставки), починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій йдеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Слід зазначити, що вказаної правової позиції притримується Вищій Господарський суд України ( див. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 та постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

За таких обставин посилання скаржника у скарзі на те, що місцевий суд не врахував пред'явлення ним до відповідача вимоги в порядку ст.530 ЦК України і необхідність розраховувати початок перебігу строку позовної давності з дати цієї вимоги, не можуть прийматись до уваги, оскільки така позиція є хибною і суперечить приписам вищезазначених матеріальних норм.

Враховуючи викладене, а також приписи ст.252 ЦК України зобов'язання по оплаті товару у відповідача по вищезазначеним накладним виникло у таки строки:

за накладною від 05.01.2009р. № 05 -06.01.2009р.;

за накладною від 08.01.2009р. № 08 09.01.2009р.;

за накладною від 10.01.2009р. № 10 -11.01.2099р;

за накладною від 14.01.2009р. -15.01.2009р.;

за накладною від 17.01.2009р. № 17 -18.01.2009р.;

за накладною від 20.01.2009р. № 20 -21.01.2009р.;

за накладною від 23.01.2009р. № 23- 24.01.2009р.;

за накладною від 24.01.2009р. № 24- 25.01.2009р.;

за накладною від 28.01.2009р. № 28 -29.01.2009р.;

за накладною від 30.01.2009р. № 30 -31.01.2009р.;

за накладною від 01.02.2009р. № 01 -02.02.2009р.;

за накладною від 04.02.2009р. № 04- 05.02.2009р.;

за накладною від 06.02.2009р. № 06 -07.02.2009р.;

за накладною від 09.02.2009р. № 09 -10.02.2009р.;

за накладною від 11.02.2009р. № 11 -12.02.2009р.;

за накладною від 14.02.2009р. № 14- 14.02.2009р.;

за накладною від 17.02.2009р. № 17 -18.02.2009р.;

за накладною від 19.02.2009р. № 19-20.02.2009р.;

за накладною від 21.02.2009р. № 21-22.02.2009р.;

за накладною від 25.02.2009р. № 25 -26.02.2009р.;

за накладною від 28.02.2009р. № 28 -01.03.2009р.;

за накладною від 12.03.2009р. № 05 -13.03.2009р.;

за накладною від 13.03.2009р.- 14.03.2009р.;

за накладною від 14.03.2009р. № 7 -15.03.2009р.;

за накладною від 17.03.2009р. № 8 -18.03.2009р.;

за накладною від 19.03.2009р. № 9 -20.03.2009р.;

за накладною від 21.03.2009р. № 10 -22.03.2009р.;

за накладною , від 25.03.2009р. № 11 -26.03.2009р.;

за накладною від 27.03.2009р. -28.03.2009р.;

за накладною від 30.03.2009р. -31.03.2009р.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по вказаним вище поставкам 02.04.2012р., тобто пропустивши встановлений для такого виду вимог трьохрічних строк позовної давності .

Згідно статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідач надав місцевому суду заяву про застосування позовної давності по вказаній вимозі, а позивач не навів поважних причин пропущення позовної давності, оскільки вважає цей строк не пропущеним, місцевий суд, з урахуванням вищевказаної матеріальної норми, на переконання колегії суддів, обґрунтовано відмовив в задоволенні цієї позовної вимоги.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Наведені позивачем у апеляційній скарзі доводи як зазначалось вище є хибними і відповідно не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,

101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2012 р. у справі №5017/1021/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 31.07.2012р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В. В.