Постанова № 25479561, 31.07.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року Справа № 5023/1285/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., суддя Білецька А.М., суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача -Рибченко Н.М., довіреність б/н від 04.01.2011 року

відповідача -Шахової С.В., довіреність № 12 від 01.03.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс», м. Харків (вх. № 2078 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від «23»травня 2012 року по справі №5023/1285/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ Данко Декор», смт. Нова Водолага

про стягнення 14822,51 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ Данко Декор», смт. Нова Водолага

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс», м. Харків

про стягнення 7012,28 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Данко Декор" про стягнення коштів у сумі 14822,51 грн., посилаючись на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором - заявкою на транспортування вантажу автомобільним транспортом № 178 від 18 листопада 2011 року, а також просив стягнути судові витрати по справі.

Згідно наданої до суду заяви від 23.05.2012 р., позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення 800,00 грн. штрафу за одну добу простою, 7,00 грн. інфляційних та 15,51 грн. 3 % річних.

25.04.2012 р. відповідач - ТОВ "ПФ" Данко Декор" звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою про стягнення з ТОВ "Васт-Транс" 7012,28 грн. шкоди, яка ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2012 року була прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 травня 2012 року по справі № 5023/1285/12 (суддя Жиляєв Є.М.) позовну заяву ТОВ "Васт-Транс" до ТОВ "ПФ Данко Декор" про стягнення коштів у сумі 14000,00 грн. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ПФ "Данко Декор" на користь ТОВ "Васт-Транс" 7000,00 грн. боргу, 804,75 грн. судового збору. В частині стягнення штрафу в сумі 7000,00 грн. - відмовлено. Зустрічний позов ТОВ "ПФ Данко Декор" до ТОВ "Вас-Транс" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Васт-Транс" на користь ТОВ "ПФ "Данко Декор" 7012,28 грн. шкоди, 1609,50 грн. судового збору.

Позивач за первісним позовом - ТОВ "Вас-Транс" з рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, а також надав додатків пояснення по справі. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив матеріали справи та неправильно застосував норми матеріального права та процесуального права. При цьому посилається на те, що судом в порушення ст. 60 ГПК України, після початку розгляду справи по суті, прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "ПФ "Данко Декор". Також зазначає, що суд не взяв до уваги наявність відмітки в графі 18 CMR щодо спеціальних застережень перевізника, а також положення ст..ст. 4, 17, 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, положення Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»та ст. 52 Статуту автомобільного транспорту України, з урахуванням яких перевізник не може нести відповідальність за доставку вантажу в пошкодженій тарі; вважає, що суд дійшов невірного висновку про те, що перевізник має перевіряти належність пакування вантажу. ТОВ "Вас-Транс" вказує на те, що вся кількість доставленого вантажу, що зазначена в CMR від 24.11.2011 р. була доставлена вантажоодержувачеві; вважає, що судом першої інстанції не була встановлена вина особи у пошкоджені тари вантажу, а наданий ТОВ "ПФ "Данко Декор" акт прийомки-передачі від 29.11.2011 р. не відповідає вимогам «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості»та не містить інформації про причини пошкодження. Також, посилається на невідповідність висновку суду першої інстанції щодо відсутності укладання між сторонами письмової угоди про можливість застосування штрафних санкцій. Просить скасувати рішення господарського суду від 23.05.2012 року по справі № 5023/1285/12 в частині відмови в стягненні штрафу з ТОВ "ПФ "Данко Декор". Прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "ПФ "Данко Декор" у прийнятті зустрічної позовної заяви та задовольнити первісний позов, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ "ПФ "Данко Декор" надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких спростовує наведені позивачем доводи, вважає висновки, викладені в рішенні господарського суду законними та обґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 18 листопада 2011 року між первісним позивачем - ТОВ "Васт-Транс" (перевізник) та первісним відповідачем - ТОВ "ПФ "Данко Декор" (замовник) було укладено договір-заявку за № 178 на транспортування вантажу автомобільним транспортом, відповідно до умов якого, первісний позивач зобов'язався доставити довірений йому замовником (первісним відповідачем) вантаж (фарби) до пункту призначення (за маршрутом: Росія (м. Москва) - Україна (м. Харків)), а замовник (первісний відповідач) в свою чергу зобов'язався сплатити за транспортування вантажу встановлену плату.

Перевезення здійснювалось транспортним засобом первісного позивача (державний номер АДРЕСА_1 (водій ОСОБА_3) на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної № б/н від 24.11.2011 року (СМR).

Сума фрахту (узгоджена вартість послуг) згідно умов вищевказаного договору-заявки від 18.11.11р. склала 7000,00 грн. (п. 9).

Відповідно до п. 10 договору-заявки від 18.11.11р., оплата наданих послуг відбувається "протягом доби з моменту прибуття транспортного засобу з постачаємим вантажем в місце розвантаження (склад замовника)".

Звертаючись до господарського суду, ТОВ "Васт-Транс" послався на те , що на виконання умов вищевказаного договору-заявки № 178 від 18.11.11 р. ним було надано первісному відповідачу послуги з транспортування вантажу автомобільним транспортом, проте ТОВ "ПФ" Данко Декор" не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, за надані послуги в строк, передбачені п. 9 договору-заявки не розрахувався, внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість в розмірі 14000,00 грн., що складається з заборгованості за послуги з перевезення в розмірі 7000,00 грн. та 7000,00 грн. штрафу за порушення п. 18 договору-заявки. На підставі вищенаведеного первісний позивач просив суд стягнути з ТОВ "ПФ" Данко Декор" 14000,00 грн. та понесені судові витрати.

У зв'язку з тим, що перевізник (первісний позивач) виконав зобов'язання узгоджені сторонами в договорі-заявці № 178 від 18.11.2012 року, доставив вантаж одержувачу (первісному відповідачу), суд визнав позовні вимоги первісного позивача в частині стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 7000,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи даний господарський спір судом першої інстанції взято до уваги заперечення відповідача стосовно факту неузгодження сторонами договору-заявки № 178 від 18.11.11 р. в редакції позивача та надана ТОВ "ПФ" Данко Декор" редакція вказаного договору, яка не містить посилань на штрафні санкції.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що вищезазначений договір-заявка від 18.11.11р. було укладено за реквізитами: "Договір-заявка № 178 від 18.11.11 р. на транспортування вантажу автомобільним транспортом", також сторони погоджують, що ними визначено вартість транспортних послуг, яка склала 7000,00 грн., досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, проте належним чином у письмовій формі договір укладено не було, тому сторони розходяться щодо остаточної редакції договору-заявки, а саме: в наданому до суду первісним позивачем примірнику копії договору-заявки № 178 від 18.11.2012р. мають місце пункти: 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, тоді, як у примірнику згаданого договору-заявки первісного відповідача вони відсутні.

З урахуванням викладеного, на підставі наданих ТОВ "ПФ" Данко Декор" доказів, встановивши факт відсутності укладення письмової угоди про можливість застосування відповідальності у вигляді сплати штрафу, суд першої інстанції визнав недоведеним посилання первісного позивача на домовленість сторін щодо нарахування будь-яких штрафних санкцій за невиконання умов договору-заявки № 178 від 18.11.11 року, в зв'язку з чим у задоволенні первісних позовних вимог щодо стягнення з первісного відповідача штрафу у розмірі 7000,00 грн. відмовив.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог, їх документальне та матеріальне обґрунтування; доводи наведені в оскаржуваному рішенні, колегія суддів визнає неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови позивачу у заявленої ним до стягнення суми штрафу в розмірі 7000,00 грн., оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд не з'ясував дійсні обставини справи в їх сукупності, не надав належної оцінки позиції позивача, його доводам та юридичну оцінку доказам на підтвердження правомірності первісних позовних вимог, а також не врахував положення ст..ст. 4, 17, 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, положення Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»та ст. 52 Статуту автомобільного транспорту України, в зв'язку з чим невірно застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

В даному випадку зобов'язання сторін виникають із договору - заявки № 178 від 18.11.2011 року на транспортування вантажу автомобільним транспортом, укладання якої сторонами не заперечується.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю суттю між сторонами виникли відносини з договору перевезення, та вказаним договором сторони домовились, що перевезення здійснюється згідно з умовами Конвенції про Договір міжнародного автомобільного транспорту.

Первісний відповідач проти позову заперечує, вважає його безпідставним з огляду на те, що узгоджений сторонами договір-заявка № 178 від 18.11.11 р. не містить посилань на штрафні санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Як свідчать матеріали справи, договір - заявка № 178 від 18.11.2011 року укладений між сторонами по справі у спрощений спосіб шляхом обміну факсограмами.

Так, з наданого позивачем примірнику договору вбачається, що проект договору було направлено позивачем за первісним позовом відповідачу по факсу 22.11.2011 р. о 14.29 год. На вказаному примірнику міститься відмітка про дату приймання факсу 22.11.2011 р. о 18.47 год.

Колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення справи в господарському суді відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.04.2012 р. заперечував існування наданої позивачем факсокопії договору - заявки № 178 від 18.11.2011 року. При цьому відповідач зазначив, що належним чином завіреного договору перевезення чи заявки з позивачем також не має, тому не може надати її до суду у якості доказу.

В той же час, лише 18.05.2012 року ТОВ "ПФ" Данко Декор" надало до суду свій примірник факсокопії договору - заявки № 178 від 18.11.2011 року, який відрізняється від примірника позивача за первісним позовом та не містить пп. 12-20.

Колегія суддів приймає до уваги надані ТОВ "Васт-Транс" під час розгляду справи пояснення про те, що для проведення митного оформлення вантажу відповідач за первісним позовом зобов'язаний був надати митному органу докази понесення транспортних витрат, для чого долучається примірник договору, засвідчений печаткою ТОВ "ПФ" Данко Декор" та перевірений митним органом.

Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Колегія суддів констатує, що на вантажній митній декларації № 807070001/2011/132534 від 28.11.2011 р. в опису на аркуші 3 ВМД у графі 44 під кодом 4301 дійсно міститься посилання на договір - заявку № 178 від 18.11.2011 року.

Наведені позивачем доводи відповідачем належними доказами не спростовані.

Отже, на час звернення ТОВ "Васт-Транс" з позовом до суду, а саме 14.03.2012р. відповідач повинен був мати копію договору - заявки № 178 від 18.11.2011 року, але надав її лише 18.05.2012 р. Також, з наданої відповідачем копії факсограми неможливо встановити коли і кому було направлено цю копію договору.

На дану обставину суд першої інстанції не звернув уваги, та надав перевагу доказам, наданим відповідачем.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів не може визнати надану ТОВ "ПФ" Данко Декор" копію договору - заявки № 178 від 18.11.2011 року належним доказом, тому вважає договір укладеним саме в редакції позивача.

Крім того, посилання відповідача на те, що виключно директор ТОВ "Васт-Транс" має право на підпис заявок про надання послуг перевезення, а також на те, що договір завірено не печаткою ТОВ "ПФ" Данко Декор", яка використовується для договорів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідач не заперечував і факт отримання ним від позивача послуг з перевезення за договором - заявкою № 178 від 18.11.2011 року та отримання вантажу від контрагента, що підтверджується діями відповідача по отриманню вантажу за міжнародними товарно-транспортними накладними та розмитненню вантажу. Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтовані документально заперечення відповідача стосовно того, що заявки з боку замовника підписані не уповноваженою на це особою.

Отже, договір-заявка № 178 від 18.11.2011 р. укладений у встановлений законом спосіб і містить 20 пунктів.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.11.2011 р. вантаж було доставлено у митницю призначення, що підтверджується відміткою митниці у CMR.

Відповідач закінчив розвантаження 29.11.2011 р., що підтверджується відміткою на зворотному боці CMR та у посвідченні про відрядження № 1040 від 18.11.2011 р., що видано водію ОСОБА_3.

Строк оплати та порядок розрахунків визначений п. 10 договору - протягом доби з моменту прибуття транспортного засобу з постачаємим вантажем в місце розвантаження (склад замовника).

Отже, термін оплати наступив 30.11.2011 р.

Однак, ТОВ "ПФ" Данко Декор" оплату обумовленої договором вартості перевезення в розмірі 7000,00 грн. не здійснив.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 18 договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежів сторони за даним договором зобов'язані сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі суми вартості перевезення.

Таким чином, нарахування позивачем за первісним позовом відповідачу штрафу в розмірі 7000,00 грн. відповідає умовам договору, є правомірним, в зв'язку з чим первісні позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ПФ" Данко Декор" звернулося до господарського суду з зустрічними позовними вимогами про стягнення з ТОВ "Васт-Транс" шкоди в розмірі 7012,28 грн., які обґрунтовані тим, що вантаж позивачем було доставлено із пошкодженням тари, що призвело до зменшення кількості поставленого товару, у зв'язку з чим підприємство відповідача зазнало збитків.

При цьому позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що 29 листопада 2011 року відповідачем було доставлено вказаний у договорі-заявці №178 від 18.11.2011 року вантаж. Згідно акту приймання-передачі від 29 листопада 2011 року, складеного в присутності уповноважених представників ТОВ "ПФ "Данко Декор" (замовника) та водія ОСОБА_3, що здійснював перевезення, було зафіксовано, що фактично тара у якій транспортувався товар пошкоджена в результаті чого відбулося витікання рідини, що призвело до зменшення поставленого товару на 13,3 кг. лаку "Епоглас" та на 22 кг. затверджувача "Епоглас".

Згідно рахунку-фактури № 2 від 10.11.2011р. (арк. справи 84), вартість 1 кг. глянцевого лаку "Епоглас" складає 11,57 Євро, вартість 1 кг. затверджувача для лаку "Епоглас" складає 14,47 Євро.

З урахуванням викладених обставин справи, а також з посиланням на ст..ст. 8, 9, 17, 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст. 924 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції визнав зустрічні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду в зазначеній частині та зазначає наступне.

Звертаючись до господарського суду ТОВ "ПФ" Данко Декор" зазначив, що в результаті дій ТОВ "Васт-Транс" йому заподіяно шкоду, через що мають бути застосовані наслідки п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України -стягнуто збитки у розмірі 7012,28 грн. Отже, предметом зустрічного позову є матеріально-правова вимога ТОВ "ПФ " Данко Декор" про стягнення з ТОВ "Васт-Транс" збитків відповідно до ст. 22 ЦК України.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України під збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно діючого законодавства (ст.ст. 614, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 226 Господарського кодексу України) для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами справи підтверджено, що під час одержання вантажу ТОВ "ПФ "Данко Декор" зробило відмітку в міжнародній товарно-транспортній накладній про те, що вантаж прибув з пошкодженням, про що було складено акт приймання передачі від 29.11.2011 р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договором сторони не врегулювали порядку прийняття наданого для перевезення товару за кількістю, а ТОВ "ПФ "Данко Декор" вантаж приймався всупереч приписам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (Постанова Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6).

Відповідно до пункту 9 Інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю" приймання продукції, яка поступила без тари, у відкритій тарі, - здійснюється в момент отримання її від постачальника чи зі складу органу транспорту, чи в момент відкриття опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних засобів, але не пізніше термінів, встановлених для їх розвантаження.

За приписами пункту 6 Інструкції П-6 приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі, а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, проводиться: на складі одержувача - при доставці продукції постачальником; на складі постачальника - при вивозі продукції одержувачем; у місці відкриття опломбованих або в місці розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів або на складі органу транспорту - при доставці і видачі продукції органом залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту. Терміни приймання продукції встановлені пунктом 9 Інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", за умовами якого, приймання продукції, що поступила без тари, у відкритій тарі і в пошкодженій тарі, здійснюється у момент отримання її від постачальника або зі складу органу транспорту або у момент відкриття опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів, але не пізніше термінів, встановлених для розвантаження. Приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за строге дотримання правил приймання продукції (пункт 11 Інструкції П-6).

Приписами пункту 18 вказаної Інструкції, при нез'явленні представника відправника (виготовлювача) по виклику одержувача, а також у випадках, коли виклик представника іногороднього відправника (виготовлювача) не є обов'язковим, приймання продукції по кількості і складання акту про недостачу проводитися: за участю представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або за участю представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених вирішенням заводського, фабричного або місцевого комітету профспілки цього підприємства.

Вказані вимоги Інструкції при прийманні вантажу "ПФ "Данко Декор" не додержані.

При цьому представники ТОВ "Васт-Транс" у встановленому порядку не викликались для проведення прийняття товару, прийняття товару було закінчене в той самий день, акт складено за участі водія перевізника, претензій до якого отримувач не мав. Також, даний акт не містить інформації про причини пошкодження.

Крім того, посилання відповідача за первісним позовом на невідповідну кількість доставленого вантажу перевізником, про що зазначено в акті прийомки-передачі від 29.11.2011р., спростовується записом у СМR. від 24.11.2011р., а саме: у графі 6 - кількість вантажних місць - 3 піддони. Вся кількість - 3 піддони - була доставлена вантажоодержувачеві.

Таким чином, наданий ТОВ "ПФ "Данко Декор" акт приймання-передачі від 29.11.2011 р. не може вважатися безперечним доказом на підтвердження вини ТОВ "Васт-Транс" в пошкодженні вантажу.

Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст.17 КДПВ перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до ч. 4 ст.18 КДПВ перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин, в тому числі у зв'язку з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню.

Перевезення небезпечних вантажів регулюється також положеннями Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів». Згідно ст.7 даного Закону до зобов'язань відправника у сфері перевезення небезпечних вантажів входить забезпечувати підготовку вантажу до відправлення, подавати перевізнику небезпечний вантаж у відповідному пакуванні (тарі, крупногабаритній тарі, контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнері, цистерні та засобі пакування.

Статтею 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР передбачено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника. В цьому випадку автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Відповідно до п. 9.9 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Наказ Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.; надалі "Правила") водій, який виконує обов'язки експедитора, приймаючи вантаж в опломбованому автомобілі, напівпричепі, їх частинах або в контейнері, зобов'язаний переконатися в правильності навішування пломби, відсутності пошкоджень на ній та вільного пересування її вздовж пломбувального дроту, а також чіткості контрольних і літерних знаків на пломбі. При цьому згідно п.10.15 Правил перевізник може вимагати додаткової перевірки кількості вантажу. Тобто, водій не зобов'язаний перевіряти кількість вантажу, який пломбувався.

Колегія суддів звертає увагу, що графа 18 CMR містить відмітку про те, що «погрузка контролируется отправителем. Транспортировщик не несет ответственности за повреждения, связанные с неправильной загрузкой или ненадлежащей упаковкой товара».

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ "ПФ "Данко Декор" в порушення норм ст.ст. 32 34 ГПК України не надано доказів, які свідчать про протиправність дій ТОВ "Васт-Транс". Матеріалами справи не підтверджено, а ТОВ "ПФ "Данко Декор" не доведено належними та допустимими доказами наявність вини ТОВ "Васт-Транс" у пошкодженні тари.

ТОВ "ПФ "Данко Декор" також не доведено ні порушення зобов'язання з боку ТОВ "Васт-Транс", ні його вини у пошкодженні вантажу, що означає неможливість наявності причинного зв'язку між відсутнім порушенням зобов'язання з боку ТОВ "Васт-Транс" та збитками ТОВ "ПФ "Данко Декор", тому відсутні правові підстави для настання цивільно-правової відповідальності у ТОВ "Васт-Транс" та підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду щодо задоволення зустрічних позовних вимог є помилковими та не ґрунтуються на наявних у справі доказах та нормах чинного законодавства, що в свою чергу підтверджується вищевказаним. В зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року по справі № 5023/1285/12 в зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1, 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс», с.Петрушки, Київської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 травня 2012 року по справі № 5023/1285/12 в частині відмови в стягненні штрафу в сумі 7000,00 грн. та у задоволенні зустрічного позову скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов в частині стягнення 7000,00 грн. штрафу задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Данко Декор" (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 35777106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»(08113, Київська область, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, р/р 26008301001585 в ВАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767 30367782) 7000,00 грн. штрафу, 804,75 грн. судового збору за подачу позову та 1609,50 грн. витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 30 липня 2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Білецька А.М.

суддя Гетьман Р.А.