Рішення № 25479454, 26.07.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2012 р. Справа № 25/069-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Обухівського району

08700, Київська область, м. Обухів, вул. Радянська, 7

в інтересах держави, в особі:

1) Міністерства аграрної політики України,

01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24

2) Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг"

01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромехбуд",

08722, Київська область, с. Трипілля, вул. Дружби, 6

про стягнення 480 399,21 грн.

за участю представників:

прокурор - Бойко І.В. ( посвідчення від 02.11.2006 № 133);

позивача -1) не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином; 2) Гребелюк Л.М. (довіреність від 20.01.2012 № 14/20-9-12);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

Прокурор Обухівського району звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (далі -позивач 1) та Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг" (далі -позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромехбуд" (далі -відповідач) про стягнення 480 399,21 грн.

Позов подано прокурором на підставі статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статті 361 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) осіб у відносинах з державою.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 04.10.2007 №10-07-658 фл.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.07.2012.

12.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №11039 від 12.07.2012) позивач 2 подав документи на вимогу ухвали суду від 27.06.2012.

У судове засідання 12.07.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.06.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 26.07.2012.

26.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №11881 від 26.07.2012) прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, якою у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України просив суд стягнути з відповідача 384 335,09 грн. основного боргу, 33 226,64 грн. пені, 21 043,66 грн. 3% річних, 41 793,82 грн. інфляційних втрат.

Вказані уточнення не змінюють ціни позову, відповідають предмету і підставам позову, що викладені в позовній заяві та у зв'язку з відповідністю статті 22 Господарського процесуального кодексу України прийняті господарським судом.

У судовому засіданні 26.07.2012 представник позивача 2 повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, з огляду на те, що як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 27.06.2012 №14151209 адреса місцезнаходження відповідача відповідає зазначеній в позовній заяві та тій, на яку направлялись ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.07.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг" (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромехбуд" (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 04.10.2007 № 10-07-655 фл (далі -Договір), за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (пункт 1.1. Договору).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 951, у відповідності з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства", назву Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" змінено на Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Пунктом 2.1. Договору фінансового лізингу встановлено, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. № 1904 із змінами та доповненнями „Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу".

Згідно пункту 2.2. Договору фінансового лізингу, строк лізингу відраховується з моменту укладення акта приймання - передачі між сторонами та постачальником (далі - тристоронній акт). А відповідно до пункту 2.3. Договору, передача об'єкту лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

14.12.2007 на підставі акту приймання - передачі сільськогосподарської техніки № 12 (належним чином завірена копія в матеріалах справи) Товариством з обмеженою відповідальністю СУРВП „ДОН - ЛАН" як продавцем за договором купівлі -продажу, укладеним з лізингодавцем, передано, а лізингоодержувачем на умовах договору фінансового лізингу прийнято „Зернозбиральний комбайн „ДОН -1500Б", заводський номер 200716, загальною вартістю 660 000,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що з моменту підписання тристороннього акту одержання передмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу та винагороду в розмірі семи річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Згідно пункту 3.5.3. Договору відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Відповідно до пункту 4.2. Договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється Додатком № 2 до Договору „Графік сплати лізингових платежів".

У позові заявлено до стягнення 384 335,09 грн. заборгованості з лізингових платежів за період користування предметом лізингу з 14.09.2008 по 14.03.2012.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, доказів оплати лізингових платежів на час вирішення спору суду не надав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У відповідності до статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем 2 та відповідачем виникло зобов'язання із договору лізингу, згідно якого та в силу статті 806 Цивільного кодексу України, одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користуванні майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, на певний строк і за встановлену плату (лізинговий платіж).

У відповідності до частини 3 статті 806 Цивільного кодексу України, особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закон України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 12 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Крім того, згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідачем цей порядок в порушення вимог статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та пункту 3.5.3. Договору дотриманий не був, внаслідок чого кошти не сплачено, у зв'язку з чим сума основного боргу станом на 19.03.2012 склала 384 335,09 грн. Розрахунок боргу долучено до матеріалів справи.

Перевіркою достовірності визначення позовної вимоги про стягнення суми основного боргу встановлено, що вказана сума у розмірі 384 335,09 грн. обґрунтована та підтверджується матеріалами справи.

На підтвердження наявності вказаної заборгованості позивачем 2 надано в матеріали справи лист Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»від 20.07.2012 вих. № 06-16/432 з випискою по рахунку позивача 2 у додатку, які з урахуванням того, що вони підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитком її печатки, на підставі статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, судом взято до уваги у якості письмових доказів для визначення сум, які були перераховані відповідачем на рахунок позивача 2 і, відповідно, наявності заборгованості.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 384 335,09 грн. основної заборгованості обґрунтована, підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростована, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі пункту 7.1. Договору заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу у розмірі 33 226,64 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений розрахунок пені в розмірі 33 226,64 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 41 793,82 грн. та 3% річних у розмірі 21 043,66 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність розрахунків інфляційних витрат та 3% річних та встановлено, що вони відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги про стягнення 41 793,82 грн. інфляційних втрат та 21 043,66 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 384 335,09 грн., пені в розмірі 33 226,64 грн., 3% річних у розмірі 21 043,66 грн. та інфляційних втрат у розмірі 41 793,82 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви від 11.06.2012 прокурор Обухівського району просив з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності відповідача. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Між тим, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову нічим не обґрунтована. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх належними доказами, у зв'язку з чим, судом відмовлено в задоволені вимоги про застосування заходів до забезпечення позову.

Судовий збір у розмірі 9 607,98 грн., відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромехбуд" (08722, Київська область, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33646624) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30401456) 384 335 (триста вісімдесят чотири тисячі триста тридцять п'ять) грн. 09 коп. основної заборгованості, 33 226 (тридцять три тисячі двісті двадцять шість) грн. 64 коп. пені, 21 043 (двадцять одна тисяча сорок три) грн. 66 коп. 3% річних та 41 793 (сорок одна тисяча сімсот дев'яносто три) грн. 82 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромехбуд" (08722, Київська область, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33646624) до Державного бюджету України 9 607 (дев'ять тисяч шістсот сім) грн. 98 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 31.07.2012.

Суддя С.О. Саванчук