Рішення № 25479411, 23.07.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2012 р. Справа № 4/059-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до Підприємства релігійної організації "Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври", с. Вороньків

про стягнення 194 943, 85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -предст., дов. від 21.05.2012 р.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Підприємства релігійної організації "Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги № 18/07-08 від 18.07.2008 р. у розмірі 130 000,00 грн., а також нараховані 23 700,00 грн. інфляційні втрати, 10 546, 03 грн. 3% річних, 30 697, 81 грн. відсотків за користування чужими коштами, а також судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повернення позики.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2012р. було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 18.06.2012р.

Ухвалою суду 18.06.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також поданого ним клопотання щодо неможливості забезпечити явку повноважного представника для участі у справі, розгляд справи було відкладено на 09.07.2012р.

09.07.2012р. через канцелярію суду позивачем було подано письмові пояснення щодо нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами. Вказані пояснення прийняті судом до розгляду.

Від відповідача по справі на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. номер 10785 від 09.07.2012р.), яке мотивоване тим, що Підприємством релігійної організації "Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври" було подано до господарського суду міста Києва позов про визнання недійсним Договору безвідсоткової фінансової допомоги № 18/07-08 від 18.07.2008р.

Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, має бути в провадженні даного суду. А тому, враховуючи те, що відповідачем не подано доказів, які підтверджують прийняття до розгляду господарським судом міста Києва позову про визнання недійсним Договору безвідсоткової фінансової допомоги № 18/07-08 від 18.07.2008р., суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.

09.07.2012р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.07.2012р., про що сторони повідомлені під розписку в бланку оголошення перерви від 09.07.2012р.

20.07.2012р. від відповідача по справі надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що укладений між сторонами договір є недійсним. До того ж, за словами відповідача, заявлені до стягнення позивачем 30 697, 81 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами є неправомірним, оскільки їх нарахування суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору. Вказані заперечення прийняті судом до розгляду.

Крім того, 20.07.2012р. від відповідача по справі надійшло клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 23.07.2012р., у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).

Зважаючи на те, що представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в клопотанні обставини (ухвала іншого суду про розгляд справи), та стосовно того, що Стручаєв Д.О. є єдиним можливим законним представником відповідача, за відсутності якого справа не може бути розглянута, зважаючи на приписи ст. 69 ГПК України, а також на достатність доказів, наявних в матеріалах справи, суд відмовляє в поданому відповідачем клопотанні.

Присутній в судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові.

В судовому засіданні 09.07.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

18 липня 2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позикодавець) та Підприємством релігійної організації "Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври" (позичальник) було укладено Договір № 18/07-08 про надання безвідсоткової позики, відповідно до умов якого позикодавець у порядку й на умовах, передбачених цим договором, надає позичальнику безвідсоткову зворотню фінансову допомогу в розмірі 130 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути безвідсоткову зворотню фінансову допомогу в установлений цим договором строк.

Відповідно до п. 2.1 договору, строк надання фінансової допомоги становить 1 рік, з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу на загальну суму 130 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.07.2008 р., яку відповідач був зобов'язаний повернути в строк до 18.07.2009р.

Згідно п. 3.2 договору, зворотня безвідсоткова фінансова допомога повертається в безготівковому порядку платіжними дорученнями, шляхом переводу коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом встановленого в п. 2.1 строку.

Пунктом 5.1 договору визначено, що цей договір набуває чинні з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання.

Однак, за словами позивача, відповідач умови договору не виконав, у зв'язку з чим на адресу останнього була направлена претензія з вимогою повернути суму позики разом з нарахованими інфляційними втратами, 3% річних та відсотками на протязі 3 календарних днів. Факт відправлення претензії підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.04.2012р.

Проте, вказана претензія залишена без відповіді та належного реагування.

У відзиві на позов, відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що грошові зобов'язання перед позивачем відсутні, оскільки договір, укладений між сторонами, є недійсним, оскільки укладений з порушенням норм чинного законодавства, зокрема ч. 1 статті 215 ЦК України, ст. 232 ЦК України.

Однак, вказані заперечення судом не беруться до уваги, оскільки з огляду на вищевикладені норми чинного законодавства, вбачається, що недійсність правочину може бути встановлена лише судом. Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували викладені в поясненнях обставини стосовно визнання укладеного між сторонами правочину недійсним, суд приходить до висновку про безпідставність викладених у відзиві заперечень, які не ґрунтуються на жодних поданих доказах.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Умовами договору, зокрема, п. 2.1, було встановлено строк повернення суми позики, яка становить 1 рік (до 18.07.2009р. включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на те, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором щодо повернення суми позики та доказів повернення суду не надано, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача суми неповернутої позики в розмірі 130 000,00 грн., яка підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 23 700,00 грн. інфляційних втрат та 10 546,03 грн. 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що поданий позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 10546,00 грн. та 23700,00 грн. інфляційних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлені до стягнення 30 697,81 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих у відповідності до положень ст. 536 ЦК України.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що сторони узгодили предмет договору щодо надання та повернення саме безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, нарахування позивачем відсотків на суму неповернутої позики є неправомірним, суперечить нормам ст. 1048 ЦК України та умовам договору, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні стягнення 30 697,81 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та з Підприємства релігійної організації "Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври" підлягає стягненню 130000 грн. неповернутої суми позики, 23700,00 грн. інфляційних втрат, 10546 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44,49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства релігійної організації "Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври" (08352, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вороньків, вул. Українська, 127а, код ЄДРПОУ 34162297) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) -130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00коп. неповернутої суми позики, 23 700 (двадцять три тисячі сімсот) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 10 546 (десять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 00 коп. 3% річних, 3 284 (три тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 93 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 27.07.2012р.

Суддя О.В. Щоткін