Рішення № 25479385, 23.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/7582-2012 23.07.12

За позовомКомунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. КиєвадоФізичної особи-підприємця Слуквіна Юрія Петровичапростягнення 4 869,51 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Вербовецька Я.І.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва (надалі -«Дирекція») звернулось до Фізичної особи-підприємця Слуквіна Юрія Петровича (надалі - «Підприємець») про стягнення 5 067,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва №733 від 01.10.2010 р. відповідачем, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 4 607,93 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 351,49 грн., 3% річних у розмірі 78,36 грн. та інфляційних у розмірі 29,35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2012 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено до 23.07.2012 р.

В судове засідання 23.07.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, надав письмові пояснення, за змістом яких зменшує розмір пені до 153,87 грн.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 23.07.2012 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02068, АДРЕСА_1, на яку було відправлено ухвали суду від 12.06.2012 р. та 25.06.2012 р. підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14019924 від 12.06.2012 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 р. між Дирекцією (орендодавець) та Підприємцем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва №733 (надалі -«Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації №565 від 09.09.2010 р. передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади Дарницького у місті Києві району за адресою: АДРЕСА_2, під ремонт годинників.

Згідно п. 2.1 Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 20,2 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 20,2 кв.м.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

01.10.2010 на виконання умов Договору позивач на підставі акту прийому-передачі орендованого приміщення передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 20,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, під ремонт годинників.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Крім орендної плати відшкодовує орендодавцю плату за землю, яка припадає пропорційно на час орендованої площі.

Згідно із п. 4.1 Договору орендодавець зобов'язаний протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

Із змісту п. 4.2 Договору вбачається, що орендар зобов'язаний вносити орендні та інші передбачені договором платежі своєчасно і в повному обсязі.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

16.06.2011 р. та 15.07.2011 р. орендодавець звернувся до відповідача із претензією №485 від 16.06.2011 та №575 від 15.07.2011 р. відповідно про сплату заборгованості по орендній платі, на які останній відповіді не направив та грошові кошти за зобов'язанням не перерахував.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування за відповідачем заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 4 607,93 грн. у період з березня 2011 р. по 19.04.2012 р.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщень в оренду 01.10.2010 р. та користування ним відповідачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. у справі №48/527 за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду «Дарницького району м. Києва»до Фізичної особи-підприємця Слуквіна Юрія Петровича про розірвання договору та виселення, договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва №733 від 01.10.2010 р. розірвано, а Підприємця виселено з орендованого приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З урахуванням дати підписання повного тексту (19.01.2012 р.) вказане рішення набрало законної сили 31.01.2012 р., а тому Договір є розірваним з 31.01.2012 р.

Позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити орендну плату за період користування майном з 01.03.2011 р. по 19.04.2012 р., тобто як до припинення дії Договору (до 31.01.2012 р.) так і після припинення дії Договору (з 31.01.2012 р.).

За системним аналізом ст. ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата за договором найму сплачується за час дії відповідного договору, проте сторони не позбавлені можливості відступити від цього правила.

Частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто, з урахуванням викладеного сторони не позбавлені можливості передбачити в договорі найму положення щодо обов'язку наймача сплачувати наймодавцю орендну плату після припинення дії договору найму до дня фактичного повернення майна за актом.

Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України оскільки передбачає продовження обов'язку внесення плати за користування майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, будь-який рівнозначний пункт щодо обов'язку сплати орендних платежів після припинення дії договору найму до дня фактичного повернення майна в розумінні ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов'язання наймача по сплаті орендної плати на користь наймодавця, який буде припинено в момент фактичного повернення майна.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 08.12.2011 р. у справі №37/121 та від 22.10.2009 р. у справі №26/399.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Таким чином, сторонами погоджено, що обов'язок наймача сплачувати орендну плату та інші платежі не припиняється із припиненням Договору, а триває до фактичного повернення майна наймодавцю. Доказів визнання пункту 3.6 Договору недійсним сторонами не надано.

19.04.2012 р. державним виконавцем Коваль Л.І. складено акт про виселення на підставі рішення суду.

Тобто, позивачем правомірно нараховано оренду плату по 19.04.2012 р. за час фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписи пункту 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату та інші платежі щомісячно до 15-го числа поточного місяця.

Відповідач свого обов'язку у встановлений Договором строк не виконав, доказів погашення заборгованості у розмірі у розмірі 4 607,93 грн. не надав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 4 607,93 грн. за період користування спірним приміщенням з 01.03.2011 р. по 19.04.2012 р. на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов'язання. В той же час, відповідачем не надано доказів на спростування наявності заборгованості чи доказів її погашення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємець обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Дирекції про стягнення з Підприємця заборгованості у розмірі 4 607,93 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, нарахованої по кожному платежу окремо у період 16.03.2011 р. по 26.01.2012 р. у розмірі 153,87 грн., інфляційних у розмірі 29,35 грн. та 3% річних у розмірі 78,36 грн., нараховані у загальний період з 16.03.2012 р. по 19.04.2012 р. по кожному платежу окремо.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, за змістом п. 3.6 Договору останнім днем виконання грошового зобов'язання відповідачем по сплаті орендних платежів є 15 число поточного місяця, а тому правомірним є нарахування пені з 16 числа кожного місяця, якщо інше не передбачено вимогами ч. 5 ст. 251 Цивільного кодексу України. При цьому позивач звиви вимогу про стягнення пені з 18 числа у квітні та липні 2011 року.

По-друге, у суду відсутні підстави для нарахування пені за 16.10.2011 р., оскільки останній день виконання грошового зобов'язання є 15.04.2011 р., відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 16.04.2011 р., а тому з урахуванням ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України правомірним є нарахування пені до 15.10.2011 р.

За перерахунком суду з огляду на викладене розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, складає 153,58 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 0,29 грн. необхідно відмовити з наведених підстав.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 29,35 грн. та 3% річних у розмірі 78,36 грн., нарахованих у загальний період з 16.03.2011 р. по 19.04.2012 р., за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати у період з 01.03.2012 р. по 19.04.2012 р.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок 3% річних з урахуванням положення ч. 5 ст. 251 Цивільного кодексу України, останній день внесення орендної плати за травень, жовтень 2011 року, січень, квітень 2012 року припадає на вихідний, а тому переноситься на понеділок.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 78,25 грн.

В іншій частині заявлених 3% річних у розмірі 0,11 грн. необхідно відмовити.

Суд здійснює перерахунок інфляційних з урахуванням обставин, викладених при перерахунку 3% річних.

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за травень та червень 2011 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 26,64 грн.

В іншій частині заявлених інфляційних у розмірі 2,71 грн. необхідно відмовити.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємця на користь Дирекції заборгованості у розмірі 4 607,93 грн., пені у розмірі 153,58 грн., інфляційних у розмірі 26,64 грн. та 3% річних у розмірі 78,25 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Слуквіна Юрія Петровича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32; ідентифікаційний код 35660296) заборгованість у розмірі 4 607 (чотири тисячі шістсот сім) грн. 93 коп., пеню у розмірі 153 (сто п'ятдесят три) грн. 58 коп., інфляційних у розмірі 26 (двадцять шість) грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 78 (сімдесят вісім) грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 1 608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 47 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -27.07.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко