Постанова № 25478580, 25.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 5019/2789/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу ВП "Рівненська атомна електрична станція" ДП НАЕК "Енергоатом" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 рокуу справі за позовомВП "Рівненська атомна електрична станція" ДП НАЕК "Енергоатом"доКузнецовського міського комунального підприємства простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2011 року ВП "Рівненська атомна електрична станція" ДП НАЕК "Енергоатом" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Кузнецовського міського комунального підприємства 829 978,08 грн. заборгованості за надані, у період липня-вересня 2011 року послуги з водопостачання, відповідно до договору № 1 від 01.10.2002 року, 27 152,21 грн. пені, 268,90 грн. на відшкодування інфляційних втрат та 5 255,22 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.02.2012 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 25 771,99 грн. пені, 268,90 грн. інфляційних втрат, 4 999,11 грн. річних, а в решті позову відмовлено. Провадження у справі щодо стягнення 765 909,36 грн. боргу припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 16.07.2012 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення в частині відмови у стягненні 64 068,72 грн. заборгованості скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 1 від 01.10.2002 року, за умовами якого Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" зобов'язалось надавати Кузнецовському міському комунальному підприємству послуги з постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 2880000 м3/рік, 240000 м3/місяць, 7890,4м3/добу, з максимальною подачею 420,0 м3/годину, а останній в обумовленні строки оплачувати ці послуги.

Пунктом 4.1 зазначеного договору встановлено, що розрахунки за використану воду здійснюються відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача до 20-го числа наступним за звітним місяцем.

За несвоєчасне здійснення розрахунків за водопостачання абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення від суми невиконаних зобов'язань(п. 4 цього договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 06.07.2010 року).

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань за договором судами обох інстанцій встановлено, що за поставлену позивачем у період липень-вересень 2011 року питну воду відповідач вчасно та в повному обсязі не розрахувався, і це підтверджується належними доказами та останнім не оспорюється.

За таких обставин, коли відповідач належним чином не виконав умови договору щодо своєчасної оплати вартості послуг з водопостачання, погасивши 765 909,36 грн. боргу, за фактично поставлену йому в спірний період питну воду лише під час розгляду цієї справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позивач вправі вимагати застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України та договором, обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши з останнього на користь позивача 25 771,99 грн. пені, 268,90 грн. інфляційних втрат, 4 999,11 грн. 3 % річних, припинивши провадження у справі в частині стягнення 765 909,36 грн. заборгованості та правомірно відмовив у решті вимог за недоведеності постачання води у зазначених ним обсягах, і підстав для скасування чи зміни судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року -без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко