Ухвала суду № 25477476, 30.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 року справа №2а/0570/2875/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафторесурс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/2875/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафторесурс» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042310 від 06 січня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаснафторесурс» (Позивач, ТОВ «Донбаснафторесурс») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (Відповідач, Ясинуватська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042310 від 06.01.2012р.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042310 від 06.01.2012 р. у частині збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 538 049 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн. (а.с. 174).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправомірність висновків відповідача, викладених у Акті перевірки №545/23-1/3515134 від 16.12.2011р., зокрема щодо заниження ним валового доходу у зв'язку з не включенням до нього безповоротної фінансової допомоги. Позивачеві не повідомляли про ліквідацію його кредитора - ПП «Баланс Плюс ЛТД», а тому підстав вважати суму кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою після цього, безповоротною фінансовою допомогою у нього не було.

Також позивач вказує, що визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток передбачає встановлення правильності формування не тільки валових доходів, а й валових витрат. До валових витрат позивач в порушення п. 159.1 ст. 159 ПК України не включив суми заборгованості ТОВ «Істок», яка вважається безнадійною заборгованістю. Дані суми мали компенсувати заниження позивачем валових доходів у 1 кварталі 2011 року.

Крім того, зазначає, що після закінчення перевірки позивачем подана відповідна уточнююча декларація за 3 квартали 2011 року, у якій у складі валових витрат відображені суми безнадійної дебіторської заборгованості ТОВ «Істок» у розмірі 2 165 200 грн. і декларація прийнята податковим органом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/2875/2012 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафторесурс» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042310 від 06 січня 2012 року відмовлено у повному обсязі (а.с.230, 231-234).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі (а.с.237-239).

Розгляд справи здійснювався з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України, з огляду на те, що жодна із сторін в судове засідання не з'явилась, хоча були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи. Від сторони позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Позивач - ТОВ «Донбаснафторесурс» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, зареєстрований 18.05.2007р. виконавчим комітетом Донецької міської ради, код ЄДРПОУ 35151354.

Відповідачем - Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.05.2007р по 31.09.2011р., результати якої відображені у акті перевірки №545/23-1/3515134 від 16.12.2011р. (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки відповідачем встановлене завищення та заниження податкових зобов'язань, у тому числі з податку на прибуток підприємств, яке відбулося внаслідок порушення позивачем п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.5.1 п.5.5 ст.5, п. 6.1 ст.6, п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, 138.6 п.п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем 06.01.2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000042310, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 538 049 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 171 грн. (а.с. 8).

Як вбачається з розрахунку податкових зобов'язань та санкцій за спірним повідомленням-рішенням, порушено п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідає нарахування податку на суму 541 315 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн. (а.с. 165).

Зважаючи на наявність у позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування у окремих періодах, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 року №0000042310 у частині збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 538 049 грн. (сума основного платежу за повідомленням-рішенням повністю) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн.

Як вбачається з Акту перевірки (а.с. 13), відповідачем на підставі головної книги, оборотних балансів, накопичувальних відомостей по рахункам 685 «Розрахунки з кредиторами», 301 «Каса в національній валюті», журналів - ордерів №1 «Каса та розрахунковий рахунок», №3 «Розрахунки з дебіторами та кредиторами», №6 «Доходи» первинних документів, виписок банку, договорів безпроцентної цільової позики було встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.6 «Інші доходи, крім визначених у рядках 01.1-01.5» декларації за 1 квартал 2011 року у сумі 2 165 265 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи між позивачем та ПП «Баланс Плюс ЛТД» укладений договір купівлі-продажу №01/09/10 від 01.09.2010р. (а.с. 56-57). За умовами цього договору позивачем впродовж 1-7 вересня 2010 року одержано від вказаного підприємства у власність дизельне пальне, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №3120, 3123 від 01.09.2010р., №4120, 4167 від 02.09.2010р., №6340, 7037 від 03.09.2010р., №7432,08316 від 06.09.2010р., № 9432 від 07.09.2010р. на загальну суму 2 165 265 грн. (без ПДВ). Цю суму включено позивачем до складу скоригованих валових витрат у декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року.

Оплата за одержаний товар позивачем проведена не була, за даними бухгалтерського обліку станом на 30.09.2011 року (Кредит рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») обліковується заборгованість у сумі 2 165 265 грн.

Матеріали справи містять довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №12600038 від 28.12.2011 року, згідно з якою у реєстрі наявні записи: від 29.11.2010 р. про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; від 21.02.2011 р. про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (а.с. 138-139, 187-189).

Виходячи з встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зобов'язання позивача перед ПП «Баланс Плюс ЛТД» припинилися.

Відповідно до підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України цей кодекс застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Тому до спірних відносин щодо оподаткування податком на прибуток застосовуються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з приписами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

При цьому п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 наведеного Закону визначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Припинення юридичної особи - кредитора (ПП «Баланс Плюс ЛТД») унеможливлює його звернення до суду, а тому суд першої інстанції правомірно підтримав висновки Відповідача викладені у Акті перевірки про те, що заборгованість позивача перед вказаною особою набула статус безповоротної фінансової допомоги.

Зважаючи на це, така заборгованість у відповідності до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягає включенню до складу валових доходів у періоді, на який приходиться дата внесення запису про припинення кредитора до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Доводи позивача-апелянта про те, що не віднесення до валового доходу сум незатребуваної ПП «Баланс Плюс ЛТД» кредиторської заборгованості, стало внаслідок не повідомлення його про ліквідацію цього підприємства колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на положення частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", які суд першої інстанції врахував при вирішенні цього питання по суті. Колегія суддів зазначає, що відомості про припинення юридичної особи - ПП «Баланс Плюс ЛТД» були внесені до Єдиного державного реєстру, а тому можуть використовуватися у даному спорі. Необізнаність про них позивача не впливає на його обов'язок з включення відповідних сум до складу валового доходу, оскільки така умова (обізнаність), не міститься у Законі.

Що стосується доводів позивача про наявність у нього сум дебіторської заборгованості перед ТОВ «Істок», яке також визнане банкрутом, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що 20.09.2010 року між позивачем та ТОВ «Фірма «Гранш» укладений договір, за умовами якого останнє передає позивачеві право вимоги у ТОВ «Істок» заборгованості за договором №100215 від 15.02.2010р. у сумі 2 181 200 грн. (а.с. 110). Повідомлення боржника про передачу права вимоги підтверджується підписом та печаткою керівника на тексті вказаного договору.

У подальшому позивач звернувся до Господарського суду Донецької області із заявою про визнання ТОВ «Істок» банкрутом, за якою ухвалою від 29.10.2010 року порушене провадження у справі про банкрутство (а.с. 152).

Постановою від 31.03.2011 року господарський суд Донецької області визнав ТОВ «Істок» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру (а.с.153-154). Станом на 13.04.2012 року ліквідаційна процедура триває, звіт ліквідатора не затверджений, що підтверджується листом господарського суду Донецької області від 13.04.2012 р. №04-13/42-47 (а.с. 151).

Такі обставини, за твердженням позивача з посиланням на п. 159.1 ст. 159 ПК України, є підставою для включення сум заборгованості ТОВ «Істок» до складу валових витрат у 2011 році. Вони мали б компенсувати заниження ним валових доходів у 1 кварталі 2011 року. Крім того, після закінчення перевірки позивачем подана відповідна уточнююча декларація за 3 квартали 2011 року, у якій відображені суми безнадійної дебіторської заборгованості ТОВ «Істок» у розмірі 2 165 200 грн. Декларація прийнята податковим органом.

З такими доводами позивача суд першої інстанції не погодився правомірно, суд апеляційної інстанції також не погоджується з такими доводами апеляційної скарги.

Відповідно до п. 159.1.1. п. 159 ст. 159 ПК України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, зокрема (абз. «а») якщо протягом звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Однак, як вже зазначалося, відповідно до підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України цей кодекс застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Господарські операції з постачання позивачем товару ПП «Фірма «Гранш» здійснювалися у 2010 році, справа про банкрутство ТОВ «Істок» порушена також у 2010 році.

Тобто, застосування до спірних відносин положень Податкового кодексу України в межах спірних правовідносин є неправомірним. Постанова про визнання ТОВ «Істок» банкрутом прийнята 31.03.2011 р., тобто під час дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже посилання позивача на ст. 159 ПК України до уваги не приймаються.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що аналогічний порядок був передбачений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Виходячи з правового змісту підпункту 12.1.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, визначено, що для включення до валових витрат сум вказаної заборгованості, платник податку повинний звернутися до суду з позовом (заявою) про стягнення такої заборгованості або порушенням провадження у справі про банкрутство. Саме у тому періоді, коли має місце таке звернення, платник податку має право збільшити валові витрати.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії заяви від 25.10.2010 р., позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Істок». Втім, заборгованість, несплата якої стало підставою для подання такої заяви, виникла не у зв'язку з відступленням права вимоги ТОВ «Фірма «Гранш», а на підставі опротестованого векселя, тобто інших зобов'язань.

У зв'язку з тим, що подана заява про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ «Істок» не стосується спірної заборгованості, яка виникла на підставі угоди про відступлення права вимоги від 20.09.2010 року та договору постачання від 01.09.2010 року №2010/09/01 з ТОВ «Фірма «Гранш», то суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що її суму позивач не вправі відносити до складу валових витрат.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про визначення самостійної підстави про відмову у задоволенні вимог, як необхідність врахування цієї заборгованості у складі валових витрат, виходячи із положень п.п. 12.1.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», таке врахування є правом, а не обов'язком платника податку. Таке прямо зазначено у вказаній нормі.

Податковий орган не вправі під час перевірки підміняти волевиявлення позивача та на свій розсуд вирішувати питання, які віднесені до повноважень платника податку.

Тому валові витрати позивача за результатами перевірки не підлягають збільшенню на вартість відвантажених товарів при затримці оплати їх вартості.

Не підлягають вони включенню до складу валових витрат і у вигляді безнадійної заборгованості у відповідності до п. 5.2.8. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з вказаною нормою до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Виходячи із аналізу зазначених положень, заборгованість ТОВ «Істок» перед позивачем набуде статусу безнадійної після того, як залишиться непогашеною внаслідок недостатності майна цього підприємства.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі листа Господарського суду Донецької області від 13.04.2012 року №04-13/42-47, пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №14035760 від 13.06.2012 року ТОВ «Істок» не вважається припиненим, ліквідаційний баланс у справі про його банкрутство не затверджений, ухвала про його ліквідацію судом не приймалася.

Таким чином, недостатність майна ТОВ «Істок» та непогашення у зв'язку з цим заборгованості перед позивачем документально не підтверджені, внаслідок чого дана заборгованість не може вважатися безнадійною.

За таких обставин доводи позивача про необхідність віднесення заборгованості ТОВ «Істок» перед ним у сумі 2 181 226,98 грн. до складу валових витрат є передчасними. Висновки суду першої інстанції з цього приводу є обґрунтованими.

Крім того, позивачем не доведено перед судом першої та апеляційної інстанції, що ним під час перевірки надавалися усі документи, на підставі яких можливо було б встановити обставини, на які він посилається. З урахуванням п. 44.6 ст. 4 ПК України (що діяв на час проведення перевірки) таке додатково підтверджує правомірність висновків відповідача про порушення п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження зобов'язань з податку на прибуток на суму 541 315 грн.

Подання після проведення перевірки уточненої декларації з податку на прибуток з відображенням збільшених сум валових витрат не впливає на обґрунтованість Акту перевірки у спірній частині. Відповідно до п. 50.3. ст. 50 ПК України таке може бути лише підставою для проведення наступної позапланової перевірки платника податків за відповідний період та не виключає прийняття спірного повідомлення-рішення.

Доведеність податковим органом висновків викладених у Акті перевірки порушення платником податку вимог податкового законодавства, доводить правомірність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього, прийняття податкового повідомлення - рішення та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем правомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафторесурс» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/2875/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар