Постанова № 25476818, 11.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Безрук Т.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року справа №2а-63/12/0535

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бишова М.В.,

суддів Шальєвої В.А., Нікуліна О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Новоазовському районі Донецької області на постанову Новоазовського районнного суду Донецької області від 13 квітня 2012 року по справі №2а-63/12/0535 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Новоазовського районного управління юстиції Донецької області про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

УПФУ у Новоазовському районі Донецької області звернулося до суду з позовом до ВДВС Новоазовського районного управління юстиції про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 січня 2012 року ВП №30935369. В обґрунтування зазначає, що виконавчим листом Новоазовського районного суду Донецької області №2а-1402/2010, виданим 12 січня 2012 року, зобов'язано позивача призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 18.12.2009р. Відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 січня 2012 року ВП №30935369 за зазначеним виконавчим листом. Проте, відповідачем порушено підвідомчість, встановлену ч.2 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження», тому відповідач повинен був надіслати виконавчий лист Новоазовського районного суду на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції Донецької області, оскільки УПФУ в Новоазовському районі Донецької області є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади.

Постановою Новоазовського районного суду Донецької області від 13 квітня 2012 року в задоволенні позову управління Пенсійного фонду України у Новоазовському районі Донецької області до відділу державної виконавчої служби Новоазовського районного управління юстиції Донецької області відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою задовольнити позов.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому, за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою від 18.01.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоазовського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №30935369 на підставі виконавчого листа Новоазовського районного суду Донецької області №2а-1402/2010, виданого 12.01.2012 року про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Новоазовському районі призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 18.12.2009р.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2012 року позивачем було отримано 23.02.2012 року.

Відповідно до ч.1, 2 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або діяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхня права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Спірним питанням цієї справи є встановлення наявності порушень підвідомчості виконавчих проваджень з боку відділу державної виконавчої служби Новоазовського районного управління юстиції, встановленої статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІУ у редакції, яка діє з 09 березня 2011 року примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно пункту 1.5. Інструкції про порядок проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 25 грудня 1999 року (далі за текстом Інструкції), заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до пункту 4.19.1 Інструкції, якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.

Відповідно до пункту 5.1.1. Інструкції про порядок проведення виконавчих дій та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця.

У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Згідно із вимогами частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно із частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, постановою від 27.01.2012 року було відкрито виконавче провадження, отже, строк виконання цього виконавчого документу не збіг.

Статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження» встановлена підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень.

Частиною 2 статті 21 цього Закону передбачено, що на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими:

1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011р. територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Згідно зі пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Відповідно до пункту 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. №8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. №5-5) затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Згідно із підпунктом 1.1 цього Положення управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено наявність у позивача статусу територіального підрозділу центральних органів виконавчої влади та порушення з боку відповідача підвідомчості виконавчих проваджень, встановленої статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає їх обґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволення вимог позивача.

Згідно з ст.202 ч.1 п.4 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне постанову суду першої інстанції про відмову у позові скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Новоазовському районі Донецької області на постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 13 квітня 2012 року по справі №2а-63/12/0535 - задовольнити.

Постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 13 квітня 2012 року по справі №2а-63/12/0535 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Новоазовського районного управління юстиції Донецької області про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Новоазовського районного управління юстиції Донецької області щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Новоазовського районного суду Донецької області №2а-1402/2010, виданого 12 січня 2012 року - протиправними.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Новоазовського районного управління юстиції Донецької області про відкриття виконавчого провадження від 18 січня 2012р. ВП №30935369 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Новоазовському районі призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 18.12.2009р.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

О.А. Нікулін