Ухвала суду № 25476702, 20.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Редько Ж.Є.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2012 року справа №2а-26/09/0513 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Жаботинської С.В., Нікуліна О.А. , Бишова М. В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради Донецької області на постанову Димитровського міського суду Донецької області від 26 січня 2009 року у справі № 2а-26/09/0513 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2004-2008 роки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05.01.2009 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради та просив стягнути з відповідача недоотримані суми на оздоровлення за період з 2004-2008 роки.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказав, що він є інвалідом П групи і знаходиться на обліку в УПСЗН. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі п,яти мінімальних заробітних плат. Так, у 2004 році він мав право на отримання 1185 грн. (237 х 5), у 2005 році - на 1660 грн. (332 х 5), у 2006 році - на 1875 грн. (375 грн. х 5), у 2007 році - на 2300 грн. (460 х 5), у 2008 році - на 2775 грн. (545 х 5). Проте УПЗСЗ виплатило йому за 2004-2008 роки - 507,70 грн , відмовляючи доплатити різницю між зазначеними сумами. Ця різниця становить 9236,30 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 26 січня 2009 року у справі № 2а-26/09/0513 адмінітсратвиний позов ОСОБА_2 задоволений частково.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення щодо призначення та виплати ОСОБА_2 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005, 2007-2008 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Управлінню праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005, 2007-2008 роки у розмірі 6716 (шість тисяч сімсот шістнадцять) грн. 60 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України за КПК 2501250 КЄКВ 1341 з рахунку 35210044001460 ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25953304.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення базуються на розмірах встановлених Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Фінансування витрат, повязаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Апелянт вказує, що всі виплати позивачу проводились згідно діючої на час правовідносин Постанови та у розмірах, передбачених чинним законодавством.

Сторони у судове засідання не зявились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є учасником та постраждалим в результаті ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.10.1997 року.

З 29.01.1999 року на термін безстроково позивачу повторно встановлена П група інвалідності по профзахворюванню, яке пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим він знаходиться на обліку в УПСЗН як отримувач компенсацій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії.

Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав суми компенсації за 2004 рік - 26,70 грн., за 2005 рік - 26,70 грн., за 2006 рік - 120 грн., за 2007 рік - 120 грн., 2008 р. - 120 грн. - такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р., та постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку стосовно неправомірності дій відповідача у виплаті сум на оздоровлення у розмірах менших від чотирьох мінімальних заробітних плат з огляду на наступне.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачується особам, постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, II групи інвалідності в розмірі пяти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Постановою Кабінетна Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів другої групи 26,70 грн., 120,00 грн., що суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким встановлено розмір щорічної допомоги як кратна величина до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на час здійснення виплати.

Оскільки до 1 січня 2006 р. правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", відповідно до якого розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2005 г. становить 262 грн., з 01.04.2005 р.- 290 грн., з 01.07.2005 р.-310 грн., з 01.09.2005 р.- 332 грн., ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою розмір мінімальної заробітної плати, встановлений з 1 січня 2007 року - 400 грн. на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 грн., а не постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого, частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2006 рік зупинено.

Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради Донецької області -залишити без задоволення.

Постанову Димитровського міського суду Донецької області від 26 січня 2009 року у справі № 2а-26/09/0513 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2004-2008 роки -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

О.А. Нікулін

М.В. Бишов