Ухвала суду № 25476617, 11.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року справа №2а/0570/23067/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Нікуліна О.А.

при секретарі Іллінові О.Є.

з участю представника позивача Каледи А.В.

представника відповідача Кононенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Горлівське» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/23067/2011 за позовом Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Приватного акціонерного товариства «Горлівське» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012р. задоволений позов Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Приватного акціонерного товариства «Горлівське», внаслідок чого

Приватне акціонерне товариство «Горлівське» не погодилося з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.

Апеляційна скарга ПАТ «Горлівське» мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику. Доказів надіслання відповідачу податкових вимог на підставі норм Податкового Кодексу України у матеріалах справи не має. Також апелянт вважає, що податковим органом було безпідставно збільшено пеню за сумою основного боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив суд задовольнити її у повному обсязі та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Горлівське» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 26.01.2004р., включене до ЄДРПОУ за номером 32804702, перебуває на податковому обліку у Горлівській ОДПІ з 02.02.2004р. (а.с.7-8).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Згідно із пунктом 287.3 ст. 287 Кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідачем до податкового органу було подано податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №136 на 2010 рік, в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 375113,76 грн (з урахуванням уточнюючого розрахунку №14646), №264 від 31.01.2011р. на 2011 рік, в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 375117,35 грн (а.с.17-24).

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із п. 58.3 ст. 58 цього Кодексу, повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податковим органом (позивачем у справі) прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011р. № 0001381540, яким визначено суму штрафної санкції за платежем: орендна плата з юридичних осіб в сумі 11580,05 грн, яке вручене відповідачу, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні (а.с.25, 26). В адміністративному або судовому порядку вказане повідомлення-рішення не оскаржене.

Відповідачу також нарахована пеня в сумі 11742,81 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції частково погодився з сумою боргу в частині заборгованості зі сплати штрафних санкцій в сумі 11580,05 грн. (а.с.49).

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом були направлені перша від 03.03.2009р. № 75/24 та друга від 03.04.2009р. № 2/22 податкові вимоги, які отримані відповідачем (а.с.13). Відповідно до пп.6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III, який був чинний на момент надіслання вимог, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

В обґрунтування своєї позиції відповідачем до матеріалів справи надано платіжні доручення, в яких вказано призначення платежу «Орендна плата за землю» за період з червня по жовтень 2011р., як підтвердження своєчасної сплати податкових зобов'язань по декларації від 31.01.2011р. №246 (а.с.44-48).

Пунктом 1.1 ст. 1 Податкового Кодексу визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

При цьому, пункт 87.9 ст. 87 Кодексу визначає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Внаслідок несплати податкових зобов'язань за наведеними податковими деклараціями, податковим повідомленням-рішенням та пені утворилась заборгованість з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб у розмірі 135589,64 грн, яка підтверджується зворотним боком облікової картки платника податків (а.с.27-32, 50-56, 78-80), розрахунком пені по орендній платі з юридичних осіб, довідкою про суми податкового боргу від 10.04.2012р.

Таким чином, наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

Право податкового органу зарахувати кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків передбачено пунктом 87.9 ст.87 Податкового Кодексу, який в теперішній час є чинним.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає їх безпідставними.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Горлівське» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/23067/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/23067/2011- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 16 липня 2012 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

О.А. Нікулін