Постанова № 25475681, 06.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2012 року справа №2а/1270/904/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участі представника позивача Кононенко О.А.,

представника відповідача Королько Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі №2а/1270/904/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств № 0000032301 від 18.01.2012 року та податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість № 0000042301 від 18.01.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 25.01.2012 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств № 0000032301 від 18.01.2012 року та податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість № 0000042301 від 18.01.2012 року

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року та складено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 311/2301/32441307 від 30.12.2011 року. За результатами перевірки винесені податкові повідомлення - рішення № 0000032301 від 18.01.2012 року та № 0000042301 від 18.01.2012 року. З вказаними рішеннями позивач не згоден, оскільки відповідачем в акті перевірки зроблені безпідставні висновки щодо проведення фінансових операцій, які не мають реального товарного характеру.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» є юридичною особою, зареєстровано 26.05.2004 року Лутугинською районною державною адміністрацією Луганської області, знаходиться на обліку в ДПІ у Лутугинському районі Луганської області з 03.06.2004 року (а.с. 9, 10 т. 1).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Лутугинському районі Луганської області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ ГЗФ «Луганська» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 30.12.2011 року № 311/2301/32441307, яким встановлено заниження задекларованих у IV кварталі 2010 році сум валового доходу підприємства на 515115,66 грн., завищення задекларованих у III, IV кварталах 2010 року та І, II кварталах 2011 року сум валових витрат на загальну суму 210236,50 грн. та, як наслідок заниження сум податку на прибуток за перевіряємий період на 180757 грн. та порушення пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме: підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 48375,99 грн. в тому числі по періодам: за липень 2010 року у сумі 45,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 8446,29 грн., за вересень 2010 року у сумі 3620,85 грн., за жовтень 2010 року у сумі 7071,24 грн., за листопад 2010 року 13074,78 грн., за січень 2011 року у сумі 98,85 грн., за лютий 2011 року у сумі 543,51 грн., за березень 2011 року у сумі 9467,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 137,01 грн., за травень 2011 року у сумі 878,50 грн., за червень 2011 року у сумі 1792,96 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 18.01.2012 року № 0000032301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 221073 грн. 50 коп., де основне зобов'язання 180757,00 грн., штрафні санкції - 40316,50 грн.;

- від 18.01.2012 року № 0000042301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 56211 грн. 25 коп., де основне - зобов'язання 48152,00 грн., штрафні санкції - 8059,25 грн..

Щодо податкового повідомлення - рішення від 18.01.2012 року № 0000032301 колегією суддів встановлено наступне.

Податковим органом визначено, що сума прибутку, яка підлягає оподаткуванню складається:

- 515115,66 грн. - сума простроченої кредиторської заборгованості перед ДВАТ «ГЗФ «Луганська» відповідно до угод постачання товарів, по якій сплинув строк позовної давності;

- 16666,67 грн. - зайво (подвоєна) включена сума витрат на оплату послуг ВАТ «Луганськшахтостроймонтаж» за ремонт баків;

- 2213,33 грн. - сума витрачених на відрядження коштів без належних підтверджуючих документів;

- 191356,49 грн. - сума витрат по безтоварним операціям з контрагентами ТОВ «Транс агентство сервіс», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «ЕТК «Победит», ПП «ВКФ «Юпітер».

Позивачем будь-яких доводів щодо неправомірності включення податковим органом суми витрат на оплату послуг ВАТ «Луганськшахтостроймонтаж» за ремонт баків у сумі 16666,67 грн. та сум, витрачених на відрядження коштів без належних підтверджуючих документів у розмірі 2213,33 грн. до прибутку, який підлягає оподаткуванню не надано, та взагалі не оспорювалось, а тому судом першої інстанції в цій частині вірно зроблений висновок щодо правомірності висновків податкового органу, з чим погоджується колегія суддів.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334) валовий доход визначено як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами . Зокрема п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334 вказує на те, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді : сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, .вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Підпункт 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону № 334 до безповоротної фінансової допомоги відносить також і суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

В пункті 1.25 статті 1 Закону № 334 визначене поняття «безнадійна заборгованість», зокрема до якої відноситься заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Так як договір купівлі-продажу передбачає передачу прав власності на товари за грошову або іншу компенсацію, то товари, отримані відповідно до такого договору, не вважаються безоплатно наданими згідно з пунктом 1.23 ст. 1 Закону № 334.

Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами необхідно вважати безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334.

Тобто, заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що включення податковим органом до валового доходу суми кредиторської заборгованості позивача, по якій минув строк позовної давності у розмірі 515115,66 грн. є правомірним, оскільки в порушення п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334 підприємством ПАТ «ГЗФ «Луганська» не віднесено до валового доходу суму простроченої кредиторської заборгованості в зазначеному розмірі, по якій в порядку ст. 257 Цивільного кодексу України сплинув трирічний строк позовної давності.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України, якою передбачається переривання перебігу позовної давності у разі вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, оскільки переривання перебігу позовної давності з підстав, встановлених вказаною нормою, є лише правом особи щодо захисту своїх цивільних прав шляхом звернення до суду та ніяким чином не стосується застосуванню до норм податкового законодавства.

Крім того, податковим органом в акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334, тобто підприємством завищено валові витрати всього в сумі 180757 грн.., а також зазначено порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.3007 року № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон № 168), тобто підприємством збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56211,25 грн..

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що у підприємств ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «Транс агентство Сервіс», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «ЕТК «Победит» відсутні кваліфікований персонал здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, приміщення для зберігання товарів, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки.

Тобто, виявлені порушення податковий орган обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угоди між позивачем та вказаними контрагентами.

На час включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум ПДВ нормативно-правовим актом, який визначав платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» № 168.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платникохм податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (далі по тексту - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 стаггі 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до акту перевірки, відповідач зробив висновок щодо відсутності реального товарного характеру у вчинених правочинах між позивачем та переліченими вище контрагентами, перерахування позивачем коштів без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Позивачем порушено порядок формування валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Відповідач зазначає про нікчемність вчинених правочинів з огляду на порушення порядку заповнення накладних, відсутність прізвищ та посад осіб, відповідальних за здачу та прийняття товару, на видаткових накладних, що надані до перевірки. З точки зору відповідача таки накладні не мають статусу первинних документів. Доказами нікчемності правочину, на погляд відповідача, є відсутність документів на перевезення, не ведення позивачем карток складського обліку, недостатність працівників на підприємстві.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Колегією суддів встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках.

Колегія суддів зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Колегія суддів вважає, що видаткові та податкові накладні, які видані позивачу контрагентами, фіксують факт здійснення господарських операцій, а саме факт придбання позивачем товарів, та порядок їх заповнення особами, які передали та прийняли товар з боку підприємств - сторін правочину, не позбавляє їх статусу первинних документів, тобто документів, які засвідчують факт здійснення господарської операції, не посвідчує порушення позивачем правил податкового обліку, та головне, не свідчить про відсутність товару та відповідно нікчемність правочину. Суд також зазначає, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено, що, за відсутності одного з обов'язкових реквізитів, документ не є первинним і не є підставою для його обліку.

Згідно пп. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару, тобто видатковою накладною.

Підстави для виключення витрат із складу валових у вигляді висновку податкового органу про нікчемність правочину вищезазначеному законі не існує.

Колегія суддів зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договори, видаткові та податкові накладні, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з

використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, колегія суддів вважає, що їх наявність чи відсутність взагалі не впливає на формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за здійсненими господарськими операціями з огляду на те, що наявність цих документів, не пов'язана з датою виникнення права платника податків на податковий кредит, встановленої підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168, та датою збільшення валових витрат, встановленої підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334, про порушення позивачем даних норм відповідач не зазначає, хоча й зазначає в акті перевірки про порушення позивачем правил формування валових витрат та податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні копії передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинних документів (рахунки-фактури, накладні, договори та т.і.), які посвідчують здійснення позивачем господарської діяльності, що спростовує висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях між позивачем та його контрагентами.

Крім того, колегією суддів встановлено, що контрагенти позивача ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «Транс агентство Сервіс», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «ЕТК «Победит» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операції були юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, знаходились на податковому обліку в податкових органах за місцем знаходження та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний під час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджує висновок суду першої інстанції про відмову задоволенні позову в частини позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000032301 від 18.01.2012 року в частині нарахування податку на прибуток в розмірі 47258,08 грн. та фінансових санкцій в розмірі 7012,50 грн. та податкового повідомлення - рішення № 0000042301 від 18.01.2012 року про нарахування податку на додану вартість в розмірі 38035, 33 грн. та фінансових санкцій в розмірі 7801,58 грн..

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції частково порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановою нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 184, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі №2а/1270/904/2012 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі №2а/1270/904/2012 скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області № 0000032301 від 18.01.2012 року в частині основного зобов'язання в розмірі 47258,08 грн. (сорок сім тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 08 копійок), штрафних санкцій в розмірі 7012,50 грн. (сім тисяч дванадцять гривень 50 копійок).

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області № 0000042301 від 18.01.2012 року в частині основного зобов'язання в розмірі 38035,33 грн. (тридцять вісім тисяч тридцять п'ять гривень 33 копійки), штрафних санкцій в розмірі 7801,58 грн. (сім тисяч вісімсот одна гривня 58 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови у повному обсязі.

У повному обсязі постанову складено 11 липня 2012 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін