Постанова № 25466962, 24.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р.Справа № 5017/709/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.І. Бойко, Т.А. Величко

секретар судового засідання: Г.М. Альошина

за участю представників сторін:

від позивача - О.І. Асташенкова

від відповідачів - Д.А. Яковенко (Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна")

від третьої особи - Н.В. Орєшкова

від прокуратури - В.К. Дондов

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Одеси

на рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2012 р.

у справі № 5017/709/2012

за позовом Заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до 1) Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілан"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

про визнання недійсними договору купівлі-продажу, свідоцтва про право власності та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 р. Заступник прокурора м. Одеси звернувся до господарського суду з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" про:

- визнання недійсним договору від 28.02.2002 р. № 9 купівлі-продажу об'єкту нерухомості, укладеного між ТОВ "Ілан" та Підприємством з іноземними інвестиціями "Контролінг" (правонаступником якого є Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна") щодо продажу об'єкту нерухомості - АЗС, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Приморська (кут Військового спуску);

- визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.03.2004 р., виданого Підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" на АЗС, розташовану за адресою: м. Одеса, Військовий спуск, 16А;

- зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, Військовий спуск, 16А.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Одеська міська рада не приймала рішення щодо відведення ТОВ "Ілан" земельної ділянки для будівництва та обслуговування АЗС, в зв'язку з чим таке будівництво відбулось з порушенням норм Земельного та Водного кодексів України; право власності на АЗС за забудовником зареєстровано не було. Крім того, спірний договір купівлі-продажу АЗС в порушення діючого законодавства також не було зареєстровано Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості". Такі дії відповідача призвели до порушення інтересів позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2012 р. залучено до участі у справі Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.05.2012 р. (суддя Цісельський О.В.), оформленим відповідно до ст. 84 ГПК України 25.05.2012 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що товариством "Ілан" у встановленому законом порядку розроблено та погоджено з відповідними службами та установами проектну документацію по будівництву АЗС, отримано дозвіл на будівництво, введено АЗС в експлуатацію, отримано свідоцтво на право власності на АЗС та право власності зареєстровано у КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості". При цьому, ні прокурором, ні позивачем не надано суду в порядку ст. ст. 33-34 ГПК України доказів порушення відповідачем приписів законодавства при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу, недійсності свідоцтва на право власності на АЗС, а також не доведено факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.

Не погодившись з даним рішенням, Заступник прокурора м. Одеси звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. Зокрема, прокурор послався на те, що рішення щодо відведення ТОВ "Ілан" земельної ділянки для будівництва та обслуговування АЗС не приймалось органом місцевого самоврядування, що є порушенням чинного законодавства. Крім того, вказане товариство не набуло право власності на АЗС, що є підставою для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу.

Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.07.2012 р. представник Одеської міської ради підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позов прокурора задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілан", але згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 28.09.2005 р. проведено державну реєстрацію припинення даної юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією.

Заслухавши доводи представників сторін, третьої особи та прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

Рішенням Виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 06.05.1996 р. № 173 Одеському морському торговельному порту надано земельну ділянку, площею 0,316 га по вул. Приморській, із земель міськземфонду, для проектування та будівництва естакадного в'їзду на територію порту з Військового спуску, в тому числі: 0,1605 га -у тимчасове користування на умовах оренди, строком на 2 роки, з передачею у постійне користування після закінчення та здачі об'єкта в експлуатацію; 0,1555 га - у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди, строком на 2 роки, для організації будівельних робіт та виконання комплексного благоустрою.

На підставі вказаного рішення 24.09.1996 р. складено акт відведення в натурі земельної ділянки загальною площею 0,3160 га, розташованої по вул. Приморській у користування порту. Межі земельної ділянки закріплені в натурі геодезичними знаками.

16.08.1997 р. рішенням Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 502 Одеському морському торговельному порту надано фактично займану територію загальною площею 109,1821 га у постійне користування.

На підставі зазначеного рішення 04.09.1998 р. порту видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 000174 із додатками №№ 1-4.

25.12.1998 р. рішенням Виконкому Одеської міськради № 1071 вищевказане рішення № 502 скасовано та анульовано відповідний Державний акт на право постійного користування землею.

Рішенням Виконкому Одеської міської ради від 04.02.1999 р. № 37 Одеському морському торговельному порту надано земельну ділянку загальною площею 6,3021 га у постійне користування: для експлуатації будівель адміністративного і виробничого призначення земельну ділянку з пологими схилами, площею 2,8685 га та для озеленення і підтримки санітарного стану земельну ділянку із крутими схилами, площею 2,3129 га, за адресою: Митна площа, 1 (Південний район), розташованих на схилах парку Шевченка; для експлуатації автобази, земельну ділянку площею 1,1207 га за адресою: Газовий провулок, 2.

На підставі зазначеного рішення порту видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 004038, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 58.

15.11.2000 р. між Одеським морським торговельним портом (орендодавець) та Виробничо-торгівельною фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Ілан" (орендар) укладено договір № КД-765, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування ділянку території порту загальною площею 450 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, яка знаходиться на балансі орендодавця, з метою використання для розміщення міні АЗС. Строк дії договору - 25 років (п. 10.1. договору).

Рішенням Виконкому Одеської міськради від 26.12.2000 р. № 764 ВТФ "Ілан" у вигляді ТОВ з іноземними інвестиціями дозволено проектування та будівництво АЗС на 150 заправок на добу по вул. Приморській в районі естакадного в'їзду в порт. Зазначеним рішенням також фірму зобов'язано, зокрема, оформити в інспекції ДАБК дозвіл на виконання робіт до початку будівництва.

15.01.2001 р. товариством в інспекції ДАБК отримано Дозвіл № 07/01 на виконання підготовчих робіт для будівництва АЗС по вул. Приморській ріг Військового спуску.

22.05.2001 р. актом Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта пред'явлена до приймання АЗС на 150 автозаправок на добу по вул. Приморській (кут Військовий спуск) прийнята до експлуатації. Даний акт затверджено розпорядженням Жовтневої райадміністрації Виконкому Одеської міськради від 22.05.2001 р. № 497.

Виконкомом Одеської міськради 19.11.2001 р. ВТФ "Ілан" у вигляді ТОВ з іноземними інвестиціями видано свідоцтво про право власності на АЗС № 014460, яке 22.03.2002 р. було зареєстровано КП "ОМБТІ та РОН" у інвентарній справі № 1394, стор. 35, кн. 17 неж.

28.02.2002 р. між Виробничо-торгівельною фірмою "Ілан" у вигляді ТОВ з іноземними інвестиціями (продавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями "Контроллінг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вартість автозаправочної станції та майна, закріпленого за нею, що розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Приморська (кут Військовий спуск), площею 18,6 кв.м, яка складається з будівель та іншого закріпленого за АЗС майна, перелік якого наведено в Акті прийому-передачі (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору.

Зазначений договір зареєстровано "КП ОМБТІ та РОН" 22.08.2002 р. під № 1394, стор. 63, кн. 20 неж.

У п. 1.3. договору зазначено, що АЗС розміщена на земельній ділянці площею 450 кв.м. Земельна ділянка належить продавцю на праві користування відповідно до договору № КД-765 від 15.11.2000 р. з Одеським морським торговельним портом на право тимчасового користування землею на умовах оренди.

Пунктом 1.6. договору визначено, що при переході права власності на АЗС до покупця переходить право користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому ст. 120 Земельного кодексу України.

25.02.2003 р. між ДП "Одеський морський торговельний порт" (орендодавець) та ПІІ "Контроллінг" (орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна № КД-3610, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частку території Воєнного молу, площею 679,85 кв.м, територіально розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 16, що знаходиться на балансі орендодавця, з метою використання для розміщення АЗС. Строк дії договору - до 31.12.2005 р. (п. 10.1. договору).

Згідно п. 10.5. договору він може бути продовжений за взаємним письмовим погодженням сторін.

Відповідно до статуту Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", зареєстрованого у новій редакції Шевченківською райдержадміністрацією у м. Києві 26.05.2003 р. за № 15084 зі змінами та доповненнями, зареєстрованими Шевченківською райдержадміністрацією у м. Києві 21.01.2004 р. за № 15084, дане підприємство є правонаступником майна, прав та обов'язків ПІІ "Контроллінг".

26.01.2004 р. між ДП "Одеський морський торговельний порт" (орендодавець) та ПІІ "Лукойл-Україна" (орендар), яке є правонаступником майна, прав та обов'язків ПІІ "Контроллінг", укладено угоду № 1 до вищеназваного договору оренди державного нерухомого майна № КД-3610, відповідно до п. 2. якої орендар зобов'язаний здійснювати всі права і обов'язки ПІІ "Контроллінг".

Розпорядженням Приморської райадміністрації ОМР від 15.03.2004 р. № 648 автозаправочній станції, яка розташована на перехресті вул. Приморська та Військового спуску, присвоєно поштову адресу: м. Одеса, Військовий спуск, 16А.

24.03.2004 р. Виконкомом Одеської міської ради ПІІ "Лукойл-Україна", замість договору кіпівлі-продажу від 28.02.2002 р. № 9, видано свідоцтво про право власності за № 031567 на вищевказану АЗС, яке 25.03.2004 р. зареєстровано КП "ОМБТІ та РОН" за реєстровим № 1394, стор. 94, кн. № 31 неж.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК УРСР, чинного на час укладення спірного договору, цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством (ст. 42 ЦК УРСР).

Статтею 44 даного Кодексу передбачено, що угоди повинні укладатись у письмовій формі:

1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР;

2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР;

3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Частина 1 ст. 47 ЦК УРСР визначає, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Стаття 224 вказаного Кодексу встановлює, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно (ст. 225 ЦК УРСР).

За приписами ст. 4 Водного кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно ст. 9 ЗК України, в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції, що діяла на час отримання ПІІ "Лукойл-Україна" свідоцтва на права власності на АЗС, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Частиною 2 Перехідних положень Земельного кодексу України в останній редакції встановлено, що клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.

Розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи, а саме: рішенням Виконкому Одеської міськради від 26.12.2000 р. № 764; актом державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 22.05.2001 р.; розпорядженням Жовтневої райадміністрації Виконкому Одеської міськради від 22.05.2001 р. № 497 про затвердження акта приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 22.05.2001 р.; свідоцтвом на право власності ВТФ "Ілан" у вигляді ТОВ на АЗС за № 014460 від 19.11.2001 р., яке 22.03.2002 р. зареєстровано КП "ОМБТІ та РОН" тощо, підтверджується законність набуття ВТФ "Ілан" у вигляді ТОВ права власності на АЗС.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що на час укладення оспорюваного договору ВТФ "Ілан" у вигляді ТОВ з іноземними інвестиціями було позбавлено даного права.

За договором купівлі-продажу об'єкту нерухомості № 9 від 28.02.2002 р. даною фірмою передано у власність ПІІ "Контроллінг" АЗС та закріплене за нею майно.

Підставою визнання оспорюваного договору недійсним прокурор, зокрема, вважає те, що Одеська міська рада в межах своїх повноважень щодо регулювання земельних правовідносин не надавала у встановленому законом порядку земельну ділянку під будівництво АЗС, посилаючись при цьому на приписи Земельного кодексу України, прийнятого 25.10.2001 р.

Проте, господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що предметом договору є купівля-продаж АЗС, а не земельної ділянки, на якій вона розташована. Крім того, погодження будівництва, саме будівництво та введення в експлуатацію АЗС здійснювалося у період до прийняття чинного Земельного кодексу України, тобто до 25.10.2001 р., тому для врегулювання спірних правовідносин слід застосовувати норми Земельного кодексу України, прийнятого 18.12.1990 р. в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно до останнього відповідач мав право на оформлення відповідних правовстановлювальних документів, а тому дана земельна ділянка не є самовільно зайнятою.

З урахуванням наведеного, судом також обґрунтовано не прийнято до уваги посилання на вищезгаданий договір № КД-765, відповідно до якого портом передано ВТФ у вигляді ТОВ "Ілан" з іноземними інвестиціями у користування ділянку території з метою використання для розміщення міні АЗС, а також на лист Одеського обласного головного управління земельних ресурсів № ІІ 9-05-329 від 06.05.2004 р. як на докази того, що земельна ділянка, на якій розташована АЗС, є штучно створеною та відноситься до земель водного фонду, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Як встановлено судом, будівництво АЗС здійснювалося на земельній ділянці, яка відноситься до земель міста, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: вищезгаданим рішенням Виконкому Одеської міськради народних депутатів № 173 від 06.05.1996 р.; актом від 24.09.1996 р. відведення в натурі земельної ділянки загальною площею 0,3160 га, розташованої по вул. Приморській, у користування порту; планом відводу земельної ділянки, з якого вбачається, що спірне будівництво АЗС здійснювалося на земельній ділянці площею 0,1555 га, наданої порту у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди, строком на 2 роки, для організації будівельних робіт та виконання комплексного благоустрою. Саме з цих підстав судом підставно не прийнято до уваги посилання прокурора на приписи ст. 88, 89 Водного кодексу України.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ПІІ "Лукойл-Україна" у встановленому законом порядку набуло право власності на АЗС, як правонаступник ПІІ "Контроллінг", та підстав для визнання оскарженого договору недійсним немає.

Враховуючи те, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним свідоцтва від 24.03.2004 р. про право власності ПІІ "Лукойл-Україна" на АЗС є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору № 9 купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 28.02.2002 р., зазначена позовна вимога також задоволенню не підлягає.

Також, місцевий господарський суд вірно зазначив, що прокурором та позивачем не наведено належних доказів самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених вимог, а тому у задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради - відмовив.

Апеляційна інстанція погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2012 р. у справі № 5017/709/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 30.07.2012 р.

Головуючий суддя Л.І. Бандура

Суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко