Постанова № 25466940, 27.07.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23»липня 2012 р. Справа №5023/4081/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В.,суддя Потапенко В.І.,суддя Тихий П.В.,

при секретарі Вороні В. С.,

за участю представників сторін:

прокурора -Гончаренко С.В., посв. №152 від 21.08.2009 року,

позивача -Маринушкина Л.В., довіреність від 04.01.2012 року,

відповідача -ОСОБА_6, довіреність від 06.06.2012 року,

1-а третя особа -Хорольська Г.Ю., довіреність від 20.03.2012 року,

2-а третя особа -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, (вх. №1877 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2011 року у справі №5023/4081/11,

за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова, в особі Харківської міської ради, м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6,с. Степанки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Основ'янська МДПІ м. Харкова

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -громадянин ОСОБА_5,

про стягнення коштів у розмірі 141686,69 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року прокурор Червонозаводського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_6, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 141686,69 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2011 року у справі №5023/4081/11 (суддя С.Ч. Жельне) позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 (61003, АДРЕСА_4, код НОМЕР_1) 141686,69 грн. орендної плати. Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 в дохід державного бюджету 1416,87 грн. державного мита, та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2011 року у справі №5023/4081/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Скаржник зазначає, що справу було розглянуто господарським судом за його відсутністю, оскільки не отримував жодних процесуальних документів. Доказом чого є те, що суд не відправляв жодного процесуального документу на юридичну адресу відповідача: АДРЕСА_5, яка була встановлена судом з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.06.2011 року, наданої прокурором під час розгляду справи. Суд направляв процесуальні документи за адресою: АДРЕСА_2, однак, відповідач за цією адресою не мешкає і не веде господарську діяльність.

Також апелянт зазначає, що оскаржуване рішення було прийняте з посиланням на норми Податкового кодексу України від 01.01.2011 року. Оскільки, як вказує позивач, борг у відповідача виник 01.12.2009 року та строк його сплати сплинув 30.11.2010 року, а Податковий кодекс набрав чинності 01.01.2011 року, то його норми, на думку апелянта, не могли регулювати відносини позивача та відповідача.

Крім того, скаржник посилається, на те, що 18.05.2006 року між відповідачем та громадянином ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_6. Зазначені нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці, яка була предметом договору оренди від 01.06.2005 року між ФОП ОСОБА_6 та Харківською міською радою.

Таким чином, на думку апелянта, договір оренди земельної ділянки від 01.06.2005 року припинив свою дію з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 18.05.2006 року. Відтак, скаржник зазначає, що він не використовував земельну ділянку та не був її орендарем під час того, як з відповідача було стягнуто рішенням суду дану суму.

Також апелянт просить суд про застосування строку позовної давності, оскільки нежитлова будівля, розташована на спірній земельній ділянці продана громадянину ОСОБА_5 18.05.2006 року, а прокурор звернувся до суду тільки у 2011 році.

18.07.2012 року від прокурора надійшло клопотання (вх. №5809 від 18.07.2012 року) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, та новий розрахунок суми заборгованості по сплаті орендної плати, відповідно до якого сума боргу по сплаті орендної плати складає 141 686,64 грн.

Від Харківської міської ради до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №5875 від 23.07.2012 року), в якому позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 01.06.2005 року №8890/05, укладений між ФОП ОСОБА_6 та Харківською міською радою, є діючим, що є правовим підґрунтям для стягнення відповідної суми заборгованості. Позивач просить суд апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким стягнути з ФОП ОСОБА_6 на користь Харківської міської ради заборгованість по сплаті орендної плати у сумі 141 686,64 грн.

03.07.2012 року до судового засідання з'явились прокурор, представники позивача та третьої особи, які просили суд апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у сумі 141 686,64 грн. Відповідач у судовому засіданні підтримав вимоги і заперечення викладені в апеляційній скарзі. Третя особа -гр. ОСОБА_5 до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання представник 1-ої третьої особи заявив клопотання про заміну 3-ї особи -ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова її правонаступником Основ'янською МДПІ м. Харкова та надав докази реорганізації підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Колегія суддів, вислухавши думку прокурора та представників сторін, порадившись на місці, ухвалила задовольнити клопотання 3-ї особи та, керуючись ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, здійснити в порядку процесуального правонаступництва заміну 3-ї особи -ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова її правонаступником Основ'янською МДПІ м. Харкова.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням XXVII сесії Харківської міської ради IV скликання від 24.11.2004 року №198/04 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам»Харківською міською радою в особі міського голови Шумілкіна В.А. надано в оренду суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_6 в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, загальною площею 0,1863 га, яка знаходиться у м. Харкові, АДРЕСА_6, про що 01.07.2005 року укладено договір оренди землі №8890/05.

Зазначений договір оренди землі зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»в книзі записів державної реєстрації.

18.05.2006 року між ФОП ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_6. Зазначені нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці, яка була предметом договору оренди від 01.06.2005 року між ФОП ОСОБА_6 та Харківською міською радою.

Відповідно до пункту 40 цього договору купівлі-продажу перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладання договору оренди з новим власником будинків і споруд.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_6 до 01.12.2009 року сплачував орендну плату за договором оренди землі від 01.07.2005 року.

Згідно витягу з рішення 23 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд»від 20.06.2008 року №164/08 було припинено договір оренди землі з ОСОБА_6 з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем -ФОП ОСОБА_5.

Відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 18.06.2008 року №5712/0/27-08 було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 по АДРЕСА_6.

Договір оренди землі між Харківською міською радою та громадянином ОСОБА_5 не укладено.

Прокуратурою Червонозаводського району м. Харкова проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що з 01.12.2009 року ОСОБА_6 має борг з орендної плати за землю у сумі 141 686,64 грн., що виник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання.

Позивач вважає договір оренди від 01.07.2005 року чинним, та як на підставу своїх позовних вимог посилається на ст. 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 38, 59 Податкового кодексу України.

Господарський суд Харківської області, задовольняючи позовні вимоги, керувався положеннями ст. ст. 36, 38, 59 Податкового кодексу України, з огляду на те, що договір оренди від 01.07.2005 року є чинним, а відтак, зобов'язання по даному договору, зокрема, по сплаті орендної плати повинні виконуватись належним чином.

Проте, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, та не згодна з рішенням господарського суду Харківської області, з огляду на наступне.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, право користування земельною ділянкою у ФОП ОСОБА_6 виникло на підставі договору оренди землі від 01.07.2005 року.

18.05.2006 року між ФОП ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, які знаходяться на земельній ділянці, яка була предметом договору оренди від 01.06.2005 року між ФОП ОСОБА_6 та Харківською міською радою. Відповідно до пункту 40 цього договору купівлі-продажу перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладання договору оренди з новим власником будинків і споруд.

За приписами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначених норм, підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднього землекористувача є перехід права власності на житловий будинок, споруду, будівлю до іншої особи.

Пунктом 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 передбачено, що у вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК, статей 116, 123, 124, 126 ЗК.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.

Зважаючи на наявність у відповідача належним чином оформленого права оренди земельної ділянки, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташовано на цій земельній ділянці, право користування (оренди) землею перейшло до нового власника нерухомого майна. Тобто, з моменту укладення договору купівлі-продажу від 18.05.2006 року, договір оренди земельної ділянки від 01.07.2005 року припинив свою дію.

Оскільки, відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки, а договір оренди земельної ділянки, укладений між Харківською міською радою та ФОП ОСОБА_6 від 01.07.2005 року припинив дію, то підстави для стягнення орендної плати за цим договором та задоволення позовних вимог відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував ст. ст. 36, 38, 59 Податкового кодексу України та стягнув заборгованість по орендній платі, оскільки в даному випадку правомірним буде посилання на положення ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в апеляційній скарзі, відповідач також просив суд про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із приписів статті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»від 16.04.1993 року вбачається, що загальний строк позовної давності застосовується за позовами усіх фізичних та юридичних осіб, право яких порушено. Тобто, строк позовної давності застосовується за заявою сторони, якщо наявне порушення її права.

Колегією суддів встановлено, що порушення прав відповідача відсутні, то й відсутня підстава для застосування строків позовної давності.

Таким чином, заява відповідача не підлягає застосуванню, оскільки підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача є саме невідповідність позовних вимог положенням чинного законодавства та не підтвердженість його вимог фактичними обставинами справи.

Із тих самих причин відсутнє правове значення для вирішення даної справи посилання апелянта на неправомірність застосування судом першої інстанції норм Податкового кодексу України, оскільки, як вже зазначалося, підставою для відмови у позові є саме невідповідність позовних вимог положенням чинного законодавства.

Окрім того, з матеріалів справи та оскаржуваного рішення суду вбачається, що відповідач не брав участі у розгляді справи та був відсутній у судовому засіданні 06.07.2011 року.

За доводами відповідача суд не повідомив його про час і місце розгляду справи.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 06.07.2012 року, оскаржуване рішення було ухвалено за відсутності відповідача. В матеріалах справи містяться виклики Харківської міської ради, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, прокурора та ФОП ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2.

В той же час, як вбачається із довідки ЄДРПОУ стосовно ОСОБА_6, який був наданий прокурором під час розгляду справи, адреса відповідача саме АДРЕСА_5 Тобто, на час розгляду справи суду була відома адреса відповідача. Проте, за цією адресою він до суду взагалі не викликався. Зазначені обставини свідчать про те, що справу було розглянуто господарським судом за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Також вбачається порушення п. 3 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, яке полягає в тому, що громадянин ОСОБА_5 не був залучений до участі у справі, в той час, як рішення стосується прав та обов'язків ОСОБА_5 як власника нерухомого майна та фактичного землекористувача спірної земельної ділянки.

Зважаючи на неправильне вирішення судом справи по суті, а також неповідомлення належним чином відповідача про розгляд справи, та незалучення до участі у справі гр. ОСОБА_5 у якості 3-ї особи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2011 року у справі №5023/4081/11 як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняття нового рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись статями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, пунктом 3 частини3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2011 року у справі №5023/4081/11 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 25.07.2012 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Потапенко В. І.

Суддя Тихий П.В.