Постанова № 25466903, 31.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2012 № 5011-7/3588-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів:

при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛР ГЛОБУС»

на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012р.

у справі № 5011-7/3588-2012 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карусель»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛР ГЛОБУС»

про усунення перешкод у користуванні орендованим майном

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карусель» (далі - позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛР ГЛОБУС» (далі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні орендованим майном.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі № 5011-7/3588-2012 позов задоволено повністю. Вирішено усунути перешкоди у користуванні орендованою площею шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" чинити дії щодо заборони та перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю "Карусель" у вільному та безперешкодному доступі до орендованої нежилої площі (в секторі А), а саме частини нежилої площі 104, 2 кв. метри (1/2 частини від нежилих приміщень з № І по XXI (групи приміщень № 1) технологічного підвалу, з № 1 по № 7, № 7а, з № 8 по № 26, № 26а, з № 27 по № 35, № 35а, з № 36 по № 139, з № 142 по № 153 (групи приміщень № 1) підвалу з антресоллю загальною площею 9077,20 кв. метрів, що знаходиться в будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, підземний торговий простір № 1, сектор А (відомий як Торгово-виставковий комплекс "Глобус").

Зазначене рішення вмотивовано тим, що відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав. Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує належним чином, а саме не допускає позивача до орендованої площі, шляхом використання приватної охорони, чим перешкоджає позивачу у проведенні його підприємницької діяльності. У зв'язку з цим та з огляду на приписи ст. 396 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі № 5011-7/3588-2012. В апеляційній скарзі скаржником не викладено вимог щодо оскаржуваного рішення, проте він вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Так, скаржник зазначає про невідповідність рішення вимогам матеріального та процесуального законодавства та матеріалам справи. Також, скаржник вказує у апеляційній скарзі, що позивача правомірно було обмежено в доступі до орендованого приміщення, оскільки він не сплачував за оренду, та такі умови були передбачені самим договором, який не визнано недійсним.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, однак в поданих позивачем поясненнях на апеляційну скаргу останній зазначає про необґрунтованість апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.06.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2012р. розгляд справи відкладено на 10.07.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні 10.07.2012р. оголошувалась перерва до 24.07.2012р.

Судове засідання 24.07.2012р. відкладалося до 31.07.2012р. для витребування у відповідача доказів наявності заборгованості з орендної плати за договором № 4/08-Ш від 29.02.2008р. станом на 24.01.2012р.

У судовому засіданні 31.07.2012р. відповідачем на виконання ухвали суду надано письмові пояснення із зазначенням розрахунку орендної плати за 2011р. та січень 2012р., сплачених сум та боргу станом на 24.01.2012р., зокрема, за грудень 2011р. - 73 135,90 грн. та за січень 2012р. - 73 132,14 грн. До пояснень додано довідки банку про оплату позивачем згідно з договором № 4/08-Ш. Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 77 ГПК України для відкладення розгляду справи та вважає, що апеляційний перегляд справи можливо здійснювати за відсутності представника позивача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

29.02.2008р. між ТОВ "Карусель" (Суборендар) та ТОВ "ЛР Глобус" (Орендар) укладено Договір суборенди № 4/08-Ш (далі - Договір, а.с. 9-17).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендар передає, а Суборендар приймає в оперативну суборенду Площу, детальніше описану в пункті 1.2 цього Договору в будівлі, розташованій за адресою: місто Київ, Майдан Незалежності, підземний торговий простір №1, сектор А, Україна (надалі "Будівля"), широко відома, як Торгово-виставковий комплекс "Глобус" ("Торговий Центр"). Орендар користується Приміщенням на підставі Договору оренди нежилого приміщення №2 від 26 лютого 2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЛАЙТ ПЛЮС", Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЛАЙТ СІТІ" (надалі - "Орендодавці") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" (надалі - "Орендар") та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. 26 лютого 2008 року за реєстровим № 627.

У пункті п. 1.2 Договору сторони погодили опис Площі, що орендується Суборендарем. Нежила площа (в секторі А), а саме: частина нежилої площі 104,2 (сто чотири цілих і дві десятих) квадратних метрів, (1/2 частини від нежилих приміщень з №1 по №ХХІ (групи приміщень №1) технологічного підвалу, з №1 по №7, №7а, з №8 по №26, №26а, з №27 по №35, №35а, з №36 по №139, з №142 по №153 (групи приміщень №1) підвалу з антресоллю загальною площею 9 077,20 (дев'ять тисяч сімдесят сім цілих та дві десятих) квадратних метрів ("Площа, що Орендується") знаходиться в Будівлі, як визначено в Поверховому Плані, доданому до цього Договору у вигляді Додатку А, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Приміщення належать ТОВ "Ділайт Плюс" на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності від 06 червня 2007 р., серія САВ номер 283063, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 06 червня 2007 р.

№ 708-В, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" за № 5445-П від 14 червня 2007 р. Згідно довідки-характеристики, виданої Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 26 грудня 2007 р. за № 1305259, загальна балансова вартість Приміщень, що здаються в оренду, становить 44 434 957 грн. 56 коп.

Згідно з п. 2.2 Договору сторони складають і підписують Акт прийому-передачі Площі, який є невід'ємною частиною цього Договору.

01.04.2008р. сторони склали і підписали Акт прийому-передачі площі, згідно якого Орендар передав, а Суборендар прийняв в суборенду площу 104,2 кв.м за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності ПТП № 1, сектор А (а.с.27).

Згідно п. 2.1 Договору строк суборенди встановлено з 01.04.2008р. по 31.12.2016 р. включно.

Згідно з п. 4.1.3 Договору систематичні затримки Орендних і інших Платежів. У контексті даного Договору термін "систематичні затримки" означає будь-яку затримку більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів або 2 (дві) або більше затримок більше ніж на 10 (десять) календарних днів протягом будь-якого річного періоду.

У разі систематичних затримок будь-яких платежів за даним Договором з боку Суборендаря Орендар додатково до інших прав, передбачених Договором або діючим законодавством, має право: (а) відмовитися допустити Суборендаря до Площі; (б) припинити подачу електроенергії та/або інших комунальних послуг на Площу до повного внесення неустойки (пеня і штраф) за прострочення, обумовлених даним Договором, а також всіх інших сум, що належать до сплати Суборендарем за даним Договором; (в) застосувати скасувальну обставину щодо припинення Договору на умовах, визначених даним Договором. Внаслідок відключення систем забезпечення Орендар не несе відповідальності за будь-які збитки, понесені Суборендарем, втрачену вигоду, випадкове пошкодження або порчу майна Суборендаря , що знаходиться на Площі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі з огляду на таке.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір суборенди є за своєю правовою природою договором оренди (найму).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 24.01.2012р. по 07.03.2012р. службою безпеки ТВК "Глобус" здійснювалось закриття торгівельних площ, та припинення електропостачання на площах, що орендуються ТОВ "Карусель" у ТОВ "ЛР Глобус", за договорами суборенди: № 4/08-Ш від 29.02.2008, № 5/08-Ш від 29.02.2008,

№ 31/08-П від 14.03.2008, № 10/11-Ш від 19.01.2011, що підтверджується підписаними Директором ТОВ "Карусель" та Головним бухгалтером ТОВ "Карусель" Актами про закриття торгівельних площ від 24.01.2012, 25.01.2012, 26.01.2012, 27.01.2012, 28.01.2012, 29.01.2012, 30.01.2012, 31.01.2012, 02.02.2012, 06.02.2012, 13.02.2012, 21.02.2012, 29.02.2012, 07.03.2012 (а.с. 31-44).

Також, матеріали справи свідчать, що листами № 2 від 24.01.2012р. та № 7 від 27.01.2012р. позивач звертався до відповідача з вимогою про допуск до орендованого приміщення, проте вищевказані листи залишилися без відповіді (а.с.29-30).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч вимогам закону та умов Договору відповідач, не висуваючи до позивача офіційних претензій, починаючи з 24.01.2012р. не допускає позивача до орендованого приміщення та належного позивачу майна, яке знаходиться на орендованій площі, чим перешкоджає у його користуванні та здійсненні позивачем підприємницької діяльності.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки вказує на те, що умовами Договору передбачено право відмови орендаря від допуску до орендованої площі у разі наявності боргу по платежам за Договором, а тому, з огляду на принцип свободи договору відповідач вважає позов необґрунтованим.

Колегія суддів погоджєуться з доводами відповідача про те, що підписавши Договір, позивач погодився виконувати передбачені цим Договором умови, в тому числі прийняв обов'язок щодо сплати орендних та комунальних платежів, а також положення Договору щодо застосування відповідальності за їх несплату, передбачені п. 4.1.3 Договору і зокрема, право відмови орендаря допустити суборендаря до орендованої площі.

За приписами статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо неправомірної відмови у односторонньому порядку відповідача виконувати умови договору в частині надання приміщення та незаконності відмови в доступі до орендованого приміщення, а також твердження позивача щодо відсутності будь-яких претензій (вимог) відповідача щодо сплати заборгованості, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях закону щодо права застосування учасником господарських відносин, якими є сторони даного спору, оперативно-господарських санкцій, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Статтею 236 ГК України визначено у господарських договорах сторони можуть передбачати використання зокрема таких видів оперативно-господарських санкцій: одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони.

При цьому, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

За приписами ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

У зв'язку з тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи не досліджувались обставини щодо наявності у позивача заборгованості перед відповідачем за Договором оренди, судом апеляційної інстанції було витребувано у відповідача відповідні докази наявності заборгованості за орендними платежами за Договором №4/08-Ш станом на 24.01.2012р., тобто на час, коли відповідач відмовив у доступі позивачу до орендованого приміщення.

На підтвердження наявності заборгованості позивача перед відповідачем з орендних платежів відповідачем надано суду письмові пояснення із зазначенням розрахунку орендної плати за 2011р. та січень 2012р., сплачених сум та боргу станом на 2.01.2012р., зокрема, за грудень 2011р. - 73 135,90 грн. та за січень 2012р. - 73 132,14 грн. До пояснень додано довідки банку про оплату позивачем згідно з договором № 4/08-Ш, які залучено до матеріалів справи. Як вбачається з наданих документів станом на 24.01.2012р. позивач мав перед відповідачем систематичні затримки орендних платежів, що давало відповідачу право згідно з п.4.1.3 Договору відмовитися допустити Суборендаря (позивача) до Площі.

Доказів скасування зазначеної вище санкції у вигляді відмови відповідача у доступі до орендованої площі, позивачем суду не надано і матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що застосування зазначених у п. 4.1.3 Договору оперативно-господарських санкцій у вигляді відмови орендаря допустити суборендаря до площі, у разі систематичних затримок будь-яких платежів за даним Договором з боку суборендаря, кореспондуються з приписами вказаних норм закону, а тому з урахуванням наявної у позивача перед відповідачем заборгованості, яка до того ж не заперечується позивачем, є правомірним.

За таких обставин, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні орендованим майном є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом повністю.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, дійшовши помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позову, суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що, відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі № 5011-7/3588-2012 та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв'язку з цим доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі є обґрунтованими, і тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід розподілити у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛР ГЛОБУС» на рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі № 5011-7/3588-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі № 5011-7/3588-2012 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Карусель» в задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карусель» (код 31731780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛР ГЛОБУС» (код 35234901) 536,50 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 5011-7/3588-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст складено та підписано 31.07.2012р.

Головуючий суддя

Судді

02.08.12 (відправлено)