Рішення № 25466682, 01.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2012 р. Справа № 5023/582/12

вх. № 582/12

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Яковенко К.І.

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С.О., дов. №01-62юр/4621 від 14.06.11р.

відповідача - Кравченко Ю.О., дов. №721 від 13.02.12р.

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків

про стягнення 106900,95грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 106900,95грн. заборгованотсі, в тому числі: 79221,67грн. заборгованості з ПДВ на 3% річних та 27679,28грн. ПДВ на індекс інфляції за договором № 1.01 про постачання електричної енергії від 03.01.2008р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати використаної електроенергії, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на позов та судовому засіданні проти позову заперечує в повному обсязі. Заявив клопотання про заміну відповідача по справі - КП КГ "Харківкомуночиствод" на його правонаступника - Комунальне підприємство "Харківводоканал" у зв*язку зі змінами, внесеними у статут підприємства 26.01.2012р.

Суд, розглянувши заявлене відповідачем клопотання, та враховуючи, що згідно до ст. 25 ГПК України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу, вважає за можливе клопотання відповідача про заміну сторони правонаступником задовольнити, та залучити до участі у справі в якості відповідача Комунальне підприємство "Харківводоканал".

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, якими зазначено, що до суду подано усі необхідні докази, встановив наступне.

03.01.2008 року між АК "Харківобленерго" та КП "ВТП "Вода" (правонаступником якого є відповідач) був укладений Договір № 1.01 про постачання електричної енергії (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008р. позивач зобов'язався постачати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача) в обсягах, визначених відповідно до додатків до цього Договору, а відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами договору, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою.

Відповідно до п.1 Додатку № 2 до Договору розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

30.11.2011р. АК "Харківобленерго", КП "ВТП "Вода" та КП КГ "Харківкомуночиствод" уклали додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008р., відповідно до якої КП КГ "Харківкомуночиствод" прийняв на себе всі зобов*язання КП "ВТП "Вода", що передбачені Договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008р., укладеним між АК "Харківобленерго" та КП "ВТП "Вода".

Згідно заявлених позовних вимог, у зв*язку з несвоєчасною сплатою використаної електроенергії, за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. по Договору № 1.01 від 01.03.2008р. виникла заборгованість в розмірі 106900,95грн., у тому числі 79221,67грн. заборгованості з ПДВ на 3% річних, та 27679,28грн. - ПДВ на індекс інфляції, які позивач просить стягнути з відповідача.

Дослідивши правомірність здійснених позивачем нарахувань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: "податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг)".

З урахуванням вищевикладеного інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 106900,95грн., у тому числі 79221,67грн. заборгованості з ПДВ на 3% річних та 27679,28грн. - ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст. 625 ЦК України, статтями 1, 12, 25, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про заміну відповідача по справі на його правонаступника задовольнити. Залучити до участі у справі в якості відповідача Комунальне підприємство "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ 03361715).

В задоволенні позову відмовити.

Суддя Савченко А.А.

Повне рішення складено 02.03.2012 року.