Постанова № 25466564, 31.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2012 № 5011-18/1670-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів:

при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2012р.

у справі № 5011-18/1670-2012 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 327 814,51 грн. основної заборгованості, 3% річних у сумі 20138,86 грн., збитків від знецінення грошових коштів у розмірі 43920,66 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.04.2012р. у справі №5011-18/1670-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 140 280,94 грн., 143 960,77 грн. несплаченої частини загальної вартості майна, 8 459,41 грн. 3% річних з простроченої суми та судові витрати. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони дійшли згоди про розірвання укладеного ними договору фінансового лізингу та відхилив як необґрунтовані посилання відповідача на те, що передане за договором відповідачеві майно не відповідає зразку, опису та потребам відповідача, відсутність відповідної технічної документації на майно. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність вини позивача у тому, що обладнання не було введено в експлуатацію, оскільки відповідач повинен був сам проконтролювати проведення пусконалагоджувальних робіт фахівцями продавця. Також, місцевий господарський суд зазначив, що лізингові платежі згідно графіка мали б сплачуватися на рахунок позивача самостійно відповідачем, без направлення останньому рахунків-фактур, а сама сума збільшення лізингового платежу, відкоригована відповідно до п. 3.4.1 договору, повинна сплачуватися лізингоодержувачем відповідно до рахунку, але на його вимогу, при цьому в матеріалах справи відсутні докази наявності вимог позивача щодо сплати суми збільшення відповідного лізингового платежу. До того ж суд першої інстанції визнав неправомірними нарахування позивачем 3% процентів річних та інфляційних втрат на суму 143 960,77 грн., оскільки вказана сума є санкцією за несвоєчасну сплату лізингових платежів, а не простроченим зобов'язанням.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення частково скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, і прийняти постанову, якою задовольнити позов повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення, в частині відмови в задоволенні позову прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. Крім того, на думку позивача, суд припустився порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідачем також подано апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій він просить рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2012р. у справі №5011-18/1670-2012 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові повністю. Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неповно з'ясував обставини справи та не взяв до уваги докази, наявні у справі, порушив вимоги ст. 83 ГПК України, оскільки вийшов за межі позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому 21.06.2012р., відповідач зазначає про необґрунтованість її доводів і просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу відповідача не подано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012р. апеляційні скарги сторін прийнято та об'єднано в єдине апеляційне провадження. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.06.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2012р. судове засідання відкладено на 10.07.2012р. у зв'язку з неявкою представника позивача.

У судовому засіданні 10.07.2012р. оголошувалася перерва до 24.07.2012р.

У судовому засіданні 24.07.2012р. оголошувалася перерва до 31.07.2012р.

У судовому засіданні 31.07.2012р. представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти скарги відповідача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 77 ГПК України для відкладення розгляду справи та вважає, що апеляційний перегляд справи можливо здійснювати за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

17.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (лізингоодержувач) укладено договір №070917-27/ФЛ-Ф-О фінансового лізингу (а.с.13-17, далі - договір).

За умовами статті 1 договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до специфікації, яка є додатком №2 до договору фінансового лізингу, в лізинг передається печатна машина Hamada, модель H234A, ціна одиниці без ПДВ 354 583,33 грн. Загальна вартість майна на момент укладення договору разом з ПДВ складає 425 500 грн. (а.с.19).

Пунктом 2.1 договору визначено, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 61 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 даного договору, за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що в разі дострокового розірвання цього договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та в інших випадках дострокового повернення майна, лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти майно у лізингоодержувача.

Сторонами складено та підписано додаток № 1 до договору «Графік сплати лізингових платежів» (а.с. 18).

Відповідно до п. 3.1 договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.4.1 - 3.4.5 договору. Лізингові платежі включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна;

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5. договору.

Загальна вартість майна на момент укладення договору складає разом з ПДВ

425 500 грн. (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ -177 796,54 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1 -3.4.5 договору.

У пункті 3.4.1 договору сторони погодили, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Пунктом 3.4.2 договору передбачено, що порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений п. 3.4.1 цього договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким Банківська Установа, по дорученню лізингодавця, фактично здійснила продаж коштів у іноземній валюті, отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. В інших випадках, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі з наступним коригуванням в порядку, передбаченому пунктом 3.4.1 договору, за умови, що розмір курсу гривні до долару США, зазначений у п. 3.4.1 договору прирівнюється до курсу гривні до долару США, за яким банківська установа по дорученню лізингодавця фактично здійснила продаж коштів у іноземній валюті, збільшеному на 1,5%.

Згідно з п. 3.4.5 договору коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1 - 3.4.4 цього договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

Відповідно до п. 3.5 договору лізингоодержувач зобов'язується здійснювати

погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:

- сплата простроченої заборгованості з нарахування винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

- сплата суми поточної заборгованості з нарахування винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

- сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості майна згідно графіку сплати лізингових платежів;

- сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості майна згідно графіку сплати лізингових платежів;

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за даним договором.

У випадку перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором (як чергових лізингових платежів, так і простроченої заборгованості) у порушення вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

За умовами п. 3.6 договору Лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причин виникнення такої перерви.

Лізингоодержувач не має права затримувати платежі за договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна відповідно до п. 3.7 договору.

Пунктом 3.10 договору передбачено випадки збільшення (індексації) розміру лізингової плати.

Відповідно до п. 3.11 договору, у разі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також, на вимогу лізингодавця, підписують акт коригування вартості майна. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості майна, лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю майно протягом 5 (п'яти) діб з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється в наступному порядку: у строк до 27 вересня 2007 року, лізингодавець передає лізингоодержувачу майно за адресою: АДРЕСА_1. Передача майна лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання майна у продавця майна, та лише після надання лізингоодержувачем документів лізингодавцю, що підтверджують виконання лізингоодержувачем пунктів 7.1 та 7.7 цього договору (п. 4.1 договору).

Лізингоодержувач зобов'язаний в присутності лізингодавця перевірити якість, комплектність та відповідність майна умовам договору (в т. ч. відповідність майна встановленим лізингоодержувачем умовам та специфікаціям), що підтверджується в актах приймання-передачі майна. З моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням майном. Підписання лізингоодержувачем акту приймання-передачі майна свідчить та підтверджує, що майно передано йому у належному стані (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору, приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

Відповідно до п. 11.2.1 договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати

лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов'язані з збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), лізингоодержувач у термін 5 (п'яти) банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від лізингодавця.

Пунктом 15.1 договору передбачено, що даний договір може бути змінений та/або доповнений сторонами в період його дії на підставі взаємної згоди.

Відповідно до п. 15.2 договору будь-які зміни і/або доповнення умов даного договору мають силу в тому випадку, якщо вони оформлені письмово, підписані повноважними представниками сторін і скріплені печатками сторін. Договір може бути розірваний за згодою сторін відповідно до п. 16.1 договору.

За умовами договору у випадках розірвання договору за згодою сторін, договір припиняє свою дію через 10 календарних днів із дня, коли сторони дійшли згоди про розірвання укладеного ними цього договору (якщо інше не обумовлено сторонами), що передбачено відповідно до п. 16.4 договору.

Пунктом 16.5 договору визначено, що наслідки розірвання даного договору за згодою сторін, визначаються за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 18.1 договору, даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 18.3 договору лізингоодержувач попереджений та повідомлений лізингодавцем про те, що майно буде здано (може бути здано) лізингодавцем у заставу на весь термін дії цього договору.

20.09.2007р. між сторонами було укладено додаткову угодою №1 до договору фінансового лізингу від 17.09.2007 р. (а.с. 21-24), за умовами якої сторони домовилися п. 3.3. договору викласти в такій редакції: загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ -178 296,54 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору.

Також пункт 4.1 договору викладено в іншій редакції, а саме: передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється в наступному порядку: у строк до 03 жовтня 2007 року, лізингодавець передає лізингоодержувачу майно за адресою: АДРЕСА_1. Передача майна лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання майна у продавця майна, та лише після надання лізингоодержувачем документів лізингодавцю, що підтверджують виконання лізингоодержувачем пунктів 7.1. та 7.7. цього договору. Цією ж додатковою угодою внесено відповідні зміни до графіку сплати лізингових платежів.

15.08.2008р. між сторонами було укладено додаткову угодою №2 до договору фінансового лізингу від 17.09.2007 р. (а.с. 25-27), за умовами якої п. 3.3 договору було викладено в іншій редакції, а саме: загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ -189 301,71 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору. Також, цією додатковою угодою внесено відповідні зміни до графіку сплати лізингових платежів.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що, відповідно до вимог статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 2 ст.806 ЦК України До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Частиною першою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.09.2009р. у справі № 49/206 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 96 113,44 грн. та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про розірвання договору фінансового лізингу №070917-27/ФЛ-Ф-О від 17.09.2007р., стягнення збитків, сплачених платежів на загальну суму 246 644,17 грн., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.01.2010р., встановлено, що позивач на виконання умов договору передав в користування відповідача майно, що є предметом лізингу, а саме: печатну машину Hamada модель Н234А загальною вартістю 425 500 грн. Вказана обставина підтверджується підписаним сторонами договору актом приймання-передачі майна в користування від 08.10.2007р. (а.с.160).

Як вбачається з п.п. 2, 4 зазначеного Акту прийому-передачі Майна в користування за договором фінансового лізингу № 070917-27/ФЛ-Ф-О від 17.09.2007р., зазначено, що передається базова комплектація майна, як описано в специфікації, додатку №2 до договору від 17.09.2007 р., лізингоодержувач підтверджує, що будь-які пошкодження майна відсутні, майно та його комплектація відповідають заявці лізингоодержувача та специфікації до договору. Лізингоодержувач не має жодних претензій до позивача стосовно характеристик, комплектації та якості майна. Будь-які пошкодження та/або недоліки майна відсутні (а.с.28).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням

господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що у вказаній справі у спорі брали участь особи, які є сторонами даного спору, факт передачі майна згідно з згаданим Актом, встановлений у рішенні господарського суду м. Києва від 28.09.2009р. у справі № 49/206, на думку колегії суддів, не підлягає доведенню знову у даній справі на підставі ч.2 ст. 35 ГПК України.

Зазначеним рішенням господарського суду м. Києва від 28.09.2009 р. відмовлено у задоволенні вимоги ФОП ОСОБА_1. про розірвання договору фінансового лізингу №070917-27/ФЛ-Ф-О від 17.09.2007 р.

Відтак, суд першої правомірно відхилив доводи відповідача, на думку якого, майно, передане позивачем відповідачу за договором фінансового лізингу не відповідає зразку, опису та потребам відповідача, а також твердження відповідача про ненадання позивачем відповідачу відповідної технічної документації.

Посилання відповідача на те, що обладнання не було введено в експлуатацію майже пів року з вини позивача, також слід відхилити, оскільки за умовами додаткової угоди №1 до договору №070917-27/ФЛ-Ф-О фінансового лізингу від 17.09.2007 р. сторони домовилися доповнити договір п. 5.6.: для збереження гарантії лізингоодержувач зобов'язаний дотримуватися наступних вимог:

- розкривати і розпаковувати майно у присутності представника продавця;

- проведення пусконалагоджувальних робіт фахівцями продавця;

- дотримуватися наступних умов експлуатації.

У разі порушення вимог гарантійних вимог, всі затрати, пов'язані з цим несе лізингоодержувач. Таким чином, відповідач самостійно мав проконтролювати проведення пусконалагоджувальних робіт фахівцями продавця, а тому, на думку колегії суддів, не може йти мова про вину позивача у тому, що обладнання не було введено в експлуатацію, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Крім того, згідно з умовами п. 3.6 договору, лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причин виникнення такої перерви.

В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначає, що відповідач зобов'язання за договором в частині сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 27.03.2009 р. по 25.05.2010 р. виникла заборгованість у розмірі 327 814,51 грн.

Слід врахувати умови, викладені у п. 3.4.1 договору, відповідно до якого, лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Позивачем надано розрахунок нарахованих до сплати лізингових платежів на суму 327 814,51 грн., яка відповідає наявним у матеріалах справи рахункам-фактурам (а.с.29-43). Також в матеріалах справи є довідки про нарахування платежів ОСОБА_1. за період з 28.03.2009 р. по 28.04.2010 р. (а.с.44-57).

У п. 3.4.1. договору лізингу зазначено, що лізинговий платіж складається з 2 частин: частина, що відшкодовує вартість майна і винагорода позивача. У п. 3.4.5. договору передбачено, що коригування лізингового платежу не повинно збільшувати частину вартості майна.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що в додатку №1 до договору встановлено, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового платежу), при цьому визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті за договором здійснюється з урахуванням положень п. 3.4.1- 3.4.5 цього договору. Отже, договором визначено, що лізингові платежі підлягають коригуванню на зміну курсу гривні до долару США, а п.3.1 договору визначено, що лізинговий платіж складається з платежу по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна, та винагороди (комісії) лізингодавця за отримане у лізинг майно. Враховуючи, що придбання лізингодавцем предмету лізингу було здійснено за рахунок валютного кредиту (тіла кредиту) і вказаний кредит із процентами повертається лізингодавцем у доларах США, а сума фінансування лізингодавця на придбання майна складає вартість предмету лізингу мінус авансовий платіж лізингоодержувача, то частина заборгованості лізингоодержувача по тілу лізингу (з відшкодування вартості майна), яка дорівнює сумі фінансування лізингодавця, а також проценти (винагорода лізингодавця) у складі лізингового платежу прив'язана до курсу долара США, а тому лізинговий платіж підлягає коригуванню на зміну курсу гривні до долару США за правилами п.п. 3.4.1 - 3.4.5 договору фінансового лізингу згідно формули, де використовується черговий лізинговий платіж згідно графіку, а не його окремий елемент (лише винагорода), і результат такого коригування відноситься на винагороду лізингодавця, а тому не збільшує вартість майна.

При цьому в умовах договору відсутній обов'язок лізингодавця (позивача) щодо виставлення рахунків-фактур для сплати відповідачеві та надання довідок про нарахування лізингових платежів.

Суд першої інстанції помилково ототожнив положення п. 3.4.1 щодо виставлення рахунку у разі зміни курсу долара США за період з дати оплати по Графіку до дати фактичної оплати з підставами валютного корегування за встановленою формулою.

Згідно з п. 14.8 договору фінансового лізингу, в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого лізингового платежу за цим договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної вимоги. Сторони дійшли згоди, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої суми лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким, що настав.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №1519 від 20.05.2010р. про сплату всієї несплаченої вартості майна в розмірі 708 866,95 грн. (а.с.58). При цьому, згідно заявлених вимог у даній справі, позивач просить стягнути з відповідача 143 960,77 грн., тобто частину вартості майна, несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги від загальної вартості цього майна.

Водночас, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені повністю, а лише частково з інших підстав, ніж мотивував суд першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 16 цього Закону визначений перелік лізингових платежів, які можуть бути включені до договору фінансового лізингу, а саме:

а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсація відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Узгодження сторонами віднесення до складу лізингових платежів суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, є способом погодження наміру сторін про відчуження лізингодавцем лізингоодержувачу предмету лізингу шляхом купівлі-продажу.

Статтею 7 Закону передбачене право лізингодавця відмовитися від договору лізингу.

Наслідком відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу є вимога повернення предмету лізингу (ст. 7 Закону), що виключає виконання сторонами зобов'язань з оплати купівлі-продажу.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону лізингодавець зобов'язаний відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків.

Тобто, відмовляючись від договору фінансового лізингу, лізингодавець не вправі вимагати суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу.

Проаналізувавши розрахунок стягуваних сум, який зазначено в рахунках-фактурах (а.с.29-43) та довідках про нарахування лізингових платежів по періодам згідно з формулою, визначеною у п. 3.4.1 договору (а.с.44-57), а також 143960,77 грн. відшкодування вартості майна згідно з графіком (а.с.6), колегія суддів дійшла висновку, що несплачені суми платежів, які визначені у структурі лізингових платежів як «Платіж, який відшкодовує (компенсує) частину вартості майна», тобто предмета лізингу, не підлягають стягненню, оскільки їх оплата обумовлена правовідносинами щодо купівлі-продажу лізингоодежувачем предмета лізингу, але договір фінансового лізингу, в тому числі й в частині купівлі-продажу, розірвано сторонами, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується представниками сторін.

Отже, з розрахунку стягуваних сум підлягають вилученню суми відшкодування частини вартості майна, які зазначено в рахунках-фактурах позивача (а.с.29-43), тому сума основного боргу, яка підлягає стягненню як заборгованість становить 125010,23 грн.

Відповідно підлягають перерахунку суми інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих згідно зі ст. 625 ЦК України на суму заборгованості, які за розрахунками суду апеляційної інстанції за допомогою калькулятора пошукової системи «Ліга» складають:

3% річних - 8 814,65 грн. та інфляційні втрати - 20 218,85 грн.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів відхиляє доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі в частині нарахування 3% річних та інфляційних на суму 143 960,77 грн. відшкодування частини вартості майна.

Також колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги відповідача в частині безпідставності позовних вимог у зв'язку з розірванням договору за згодою сторін за вимогою лізингоодержувача від 21.04.2010р. (а.с.82) на підставі ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст.ст. 268, 270 ГК України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що лізингодавець погодився розірвати договір на цих підставах, чи докази розірвання договору в судовому порядку.

Водночас, в матеріалах справи міститься повідомлення № 1533 від 25.05.2010р. (а.с.84) лізингодавця, у якому він повідомляє про розірвання (відмову від договору) та вимагає від лізингоодержувача повернути предмет лізингу, посилаючись на приписи закону та умови договору, які пов'язують розірвання, як наслідок несплати лізингоодержувачем лізингових платежів.

Лізингоодержувач повернув предмет лізингу лізингодавцю 24.06.2010р. (а.с.135) після надання відповіді останньому з посиланням на пп. 10.1-10.2 договору, які регулюють вилучення майна лізингодавцем, зокрема з підстав несплати лізингових платежів. Тобто, лізингоодержувач листом № 23 від 28.05.2010р. (а.с. 85) акцептував пропозицію лізингодавця про розірвання договору з підстав, зазначених у повідомленні (а.с.84).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в загальній сумі 154 043,73 грн. (125 010,23 + 8814,65 + 20218,85). В решті позовних вимог слід відмовити

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 245 873,63 грн. (а.с.199), на думку колегії суддів, не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

У даній справі позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором (грошове зобов'язання), а зустрічні вимоги - про повернення на підставі ст. 1212 ЦК України коштів, сплачених за частину вартості майна. Проте, зобов'язання повернути майно у зв'язку з тим, що підстава (договір лізингу), на якій воно було набуте, згодом відпала, хоча й має грошовий вираз, але не є однорідним за своєю правовою природою з позовними вимогами про стягнення заборгованості за Договором, оскільки зобов'язання, передбачене у ст. 1212 ЦК України, є позадоговірним зобов'язанням про повернення безпідставно набутого майна.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2012р. у справі № 5011-18/1670-2012, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Водночас, мотивувальну частину рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2012р. у справі № 5011-18/1670-2012 слід змінити в редакції даної постанови, а резолютивна частина рішення підлягає зміні в частині стягнення сум основної заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та судових витрат. У зв'язку з цим апеляційні скарги у даній справі підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2012р. у справі № 5011-18/1670-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2012р. у справі № 5011-18/1670-2012 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови, а резолютивну частину в такій редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (код 33880354) 154 043,73 грн., в тому числі основний борг у сумі 125010,23 грн., 3% річних у сумі 8814,65 грн., інфляційні втрати у сумі 20218,85 грн., а також 3080,87 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позову.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (код 33880354) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) 1 386,57 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 5011-18/1670-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст складено та підписано 31.07.2012р.

Головуючий суддя

Судді

02.08.12 (відправлено)