Рішення № 25466282, 26.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/7669-2012 26.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа»

до Фізичної особи-підприємця Мирських Олени Миколаївни

про стягнення 31 300,11 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Дробенко Р.О. - представник за довіреністю № б/н від 30.11.11.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа»(далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мирських Олени Миколаївни (далі - відповідач) про стягнення 30 300,11 грн., а саме: 28 674,25 грн. -основного боргу, 2 196,73 грн. -пені, 429,13 грн. -3% річних. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором по сплаті грошових коштів, внаслідок чого у відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа»виникла заборгованість, що зумовило нарахування останнім відповідачу пені, 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.12. порушено провадження у справі № 5011-30/7669-2012, розгляд справи призначено на 03.07.12.

Представник відповідача в судове засідання 03.07.12. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.12. про порушення провадження у справі № 5011-30/7669-2012 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.07.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.12. в зв'язку з повторним нез'явленням в судове засідання представника відповідача, суд на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 26.07.12.

В судовому засіданні 26.07.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.12. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/7669-2012.

В судовому засіданні 26.07.12. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.11. між позивачем (Орендар) та Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт «Київ»(Жуляни) (Орендодавець) укладено Договір № 240-2011, відповідно до п. 1.1, п. 1.2 якого Орендодавець передав Орендарю в строкове платне користування майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, закріплено за Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт «Київ»(Жуляни) на праві господарського відання, зокрема: комплекс будівель загальною площею 6 222,30 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, серед яких металевий бокс на 20 (двадцять) машин ССТ -позначені літерою С, площею 665,20 кв.м.

Пунктом 5.1.5 Договору № 240-2011 від 18.07.11. встановлено право Орендаря передавати орендоване майно в суборенду шляхом укладення відповідних договорі.

01.09.11. між Орендарем та відповідачем (Суборендарем) укладено попередній Договір суборенди № 71-2011 нерухомого майна (нежилих приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендар передає, а Суборендар приймає в оренду нежиле приміщення загальною площею 60,40 кв.м в металевих боксах ССТ на 20 автомобілів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ С -для виробничої діяльності (далі -об'єкт оренди).

Відповідно до п. 1.2, п. 2.3 Договору, об'єкт оренди знаходиться у володінні та користуванні Орендаря згідно рішення Київської міської ради від 17.02.11. № 28/5415 «Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду на конкурсних засадах»на належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору з додатками передати, а Суборендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди з зазначенням його технічного стану.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору між сторонами 01.09.11. складено та підписано акт приймання-передачі (нерухомого майна, будівель, спору, приміщень), відповідно до умов якого Орендар передав, а Суборендар прийняв об'єкт оренди.

Сторонами в п. 9.1 Договору погоджено, що він вступає в силу з моменту підписання акту приймання-передачі і діє до укладання основного договору суборенди, але не більше ніж до 31.12.11.

Суборендар після припинення дії Договору та у разі відмови у продовженні Договору зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати об'єкт оренди по акту приймання-передачі Орендарю (п. 4.14 Договору).

На виконання умов Договору між позивачем та відповідачем складено та підписано акт від 31.12.11. приймання-передачі (нерухомого майна, будівель, споруд, приміщень), відповідно до якого Орендар прийняв, а суборендар передав об'єкт оренди.

Згідно з п. 3.1, п. 3.2 Договору, за користування об'єктом оренди Суборендар сплачує Орендарю орендну плату, яка на дату підписання Договору складає 2 416,00 грн. на місяць без урахування ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Суборендарем разом з орендною платою (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору Орендна плата сплачується Суборендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендарю.

Зобов'язання Суборендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Суборендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Орендар зараховує авансовий платіж, як орендну плату за два місяці. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики (п. 3.9 Договору).

У відповідності до письмових та усних пояснень позивача та матеріалів справи, відповідачем на сплачено Орендарю авансовий платіж (авансову орендну плату), передбачену п. 3.9 Договору. Вказане відповідачем не спростовано.

Пунктом 4.2 Договору сторонами погоджено, що Суборендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 3.6 Договору, орендна плата сплачується Суборендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Суборендаря щомісячно не пізніше 05 числа поточного місяця на рахунок Орендаря.

Приписами п. 3.8 Договору встановлено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується Суборендарем на підставі Додатку № 4 до Договору та на підставі договорів, укладених Суборендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до п. 4.9 Договору, суборендар зобов'язаний сплачувати вартість фактично спожитих комунальних та інших послуг, що надаються згідно Додатку № 4 до Договору, за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж (за окремими договорами).

В Додатку № 4 до Договору сторонами погоджено, що Суборендар отримує для власних потреб електричну енергію в кількості згідно показників лічильника за ціною, установленою її постачальником та з вартості утримання електричних мереж Орендаря. Орендар надає послуги з вивозу твердих побутових відходів (далі - ТПВ) від господарської діяльності Суборендаря (п. п. 1, 2 Додатку № 4).

Пунктами 3.1-3.4 Додатку № 4 встановлено, що до 1-го числа поточного місяця Суборендар здійснює передплату компенсації вартості електричної енергії, яка буде спожита в поточному місяці, на підставі розрахункового обсягу споживання електроенергії. Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється Суборендарем до 1-го числа місяця, наступного за звітним, за результатами обсягів спожитої електричної енергії у поточному місяці. У такому ж порядку Суборендар здійснює передплату компенсації вартості утримання електричних мереж Орендаря.

Вартість послуг з вивозу твердих побутових відходів (ТПВ) сплачується Суборендарем до 5-го числа місяця, наступного за звітним. Додатково до зазначених платежів нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Суборендарем разом з платежами.

Згідно з Додатком № 4 компенсація вартості електроенергії здійснюється за цінами ПАТ «Київенерго», компенсація вартості утримання електричних мереж становить 0,126 грн. (з ПДВ) за 1 кВт/год, вартість послуг з вивозу ТПВ становить 51,89 грн. (з ПДВ) за 1,0 м кубічний.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 214/12/12-2011 від 12.12.11. та № 164/05/04-2012 від 05.04.12. з проханням погасити існуючу заборгованість.

Відповіді на вказані претензії відповідачем надано не було.

Оскільки грошові кошти відповідачем позивачу за Договором не сплачено та вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором суборенди.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем відповідачу виставлялись рахунки-фактури для сплати останнім орендної плати за вересень-грудень 2011 року: № 170 від 20.09.11., № 488 від 05.10.11., № 953 від 10.11.11., № 1202 від 08.12.11. на загальну суму 11 608,40 грн., які відповідачем не оплачено.

При цьому, у відповідності до наявних в матеріалах справи звітів по енергопостачанню, звітів про вивіз ТПВ, рахунків-фактур, що виставлялись позивачем відповідачу по оплаті вивозу ТПВ та енергопостачання і утримання електричних мереж, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вивозу ТПВ становить 103,76 грн., по оплаті енергопостачання і утримання електричних мереж становить 16 962,09 грн., яка відповідачем станом на день розгляду справи не погашена.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 28 674,25 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28 674,25 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, оплаті вивозу ТПВ, оплаті енергопостачання та утримання електричних мереж.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 196,73 грн. -пені.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну сплату платежів за Договором та додатками до нього Суборендар сплачує на користь Орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням -простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, Постанова № 41/153-07 від 11.10.2007 року).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені й встановлено, що пеня має становити 2 013,53 грн., внаслідок чого з Фізичної особи-підприємця Мирських Олени Миколаївни на користь позивача підлягає стягненню 2 013,53 грн. -пені.

Також, позивач в порядку ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 429,13 грн. -3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 429,13 грн. 3 % річних, розрахунок яких є вірним, внаслідок чого з Фізичної особи-підприємця Мирських Олени Миколаївни на користь позивача підлягає стягненню 429,13 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мирських Олени Миколаївни (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа»(03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 79; код ЄДРПОУ 37053765) 28 674 (двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 25 коп. -основного боргу, 2 013 (дві тисячі тринадцять) грн. 53 коп. -пені, 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 13 коп. -3% річних,, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 08 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.12.

Суддя Т.М. Ващенко