Постанова № 25465975, 23.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. Справа № 5020-1922/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Іванов П.О.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р.

у справі № 5020-1922/2011 Господарського суду міста Севастополя

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Севтеплоенерго"

про стягнення 50 693 868 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" про стягнення заборгованості по договору за поставлений природний газ у розмірі 49 569 137,19 грн., у тому числі 44 379 850,55 грн. -основний борг, 3 504 153,76 грн. -пеня, 999 585,92 грн. -інфляційне відшкодування, 685 546,96грн. -3% річних (з урахуванням зменшених позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.01.2012р.(суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. (судді: Рибіна С.А., Балюкова К.Г., Черткова І.В.), позов задоволений частково, стягнуто з Комунального підприємства „Севтеплоенерго" на користь позивача основну заборгованість у розмірі 44379850,55 грн., пеню у розмірі 3504153,76 грн., інфляційне збільшення у розмірі 267424,92 грн., три відсотка річних у розмірі 685546,96 грн., судовий збір у розмір 56460 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні вимог позову про стягнення решти суми інфляційних втрат та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправомірно збільшений період нарахування інфляційного відшкодування, що, на думку заявника є виходом за межі позовних вимог.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

20.12.2010 між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Покупець, відповідач) укладений договір №06/10-2594-ТЕ-40 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі -Договір), згідно з яким позивач зобов`язується поставити відповідачеві імпортований природний газ, а відповідач -прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 Договору. Газ, що постачається за Договором, використовується відповідачем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Додатковою угодою №1 від 28.01.2011 була змінена назва Договору на договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Умови поставки газу, його обсяг, вартість та порядок оплати газу встановлені у розділах 3-5 Договору.

Відповідно до пункту 10.1 Договору та пункту 7 Додаткової угоди №1 від 28.01.2011 Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представника сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01.01.2011 по 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення.

Згідно з Додатковою угодою №5 від 03.10.2011 Договір є припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011.

Пунктом 4.1 Договору № 06/10-2594 ТЕ-40 від 20.12.2012 встановлений строк виконання покупцем зобов'язання щодо оплати отриманого товару (газу), згідно з яким остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, остання поставка газу (вересень 2011 року) мала бути оплачена відповідачем в строк до 21.10.2011.

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 9.3 Договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, тобто сторони визначили інший порядок нарахування пені, що відповідає положенням частини 6 статті 231 Господарського кодексу України.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу у період з січня по вересень 2011 року природний газ на загальну суму 70 612 439,08 грн., за який відповідач, в порушення умов договору, розрахувався лише частково, в результаті чого утворився борг в розмірі 44 379 850,55 грн.

На вказану суму боргу позивачем нараховано 3 504 153,76 грн. -пені, 999 585,92 грн. -інфляційних втрат, 685 546,96грн. -3% річних.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки -штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи щодо наявності боргу відповідача перед позивачем за поставлений природний газ та умов договору щодо строків оплати, а також передбаченої договором відповідальності за порушення господарського зобов'язання у вигляді пені, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов в частині стягнення з відповідача сум основного боргу та пені. При цьому господарські суди визнали правильним розрахунок розміру пені, який зроблений позивачем.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З приписи цієї статті Кодексу встановлюють право кредитора вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами, саме за увесь період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіряючи правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, господарські суди встановили, що Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" при нарахуванні зазначених сум для розрахунку інфляційного відшкодування визначила період з березня по червень 2011 року, а період нарахування 3% річних - з 21.02.2011 по 30.09.201, тобто 3% річних у сумі 685546,96 грн. розраховані правильно (за увесь час прострочення відповідачем платежів), а період нарахування інфляційних втрат не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, оскільки неправомірно є скороченим з метою штучного завищення розміру інфляційних втрат. За розрахунком судів попередніх інстанцій розмір інфляційних втрат становить 267424,92 грн. При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно враховували індекс інфляції за кожний місяць періоду прострочення платежу, в тому числі і від'ємний (дефляцію). А відтак, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних втрат лише в розмірі 267424,92 грн., відмовивши в решті цієї суми.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального к?одексу України, Вищий господа?рський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. у справі № 5020-1922/2011 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я.Суддя Жаботина Г.В. Суддя Ковтонюк Л.В.