Рішення № 25465906, 18.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5323-2012 18.07.12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

До: 1) Публічного акціонерного товариства «Овруцький гірничо-збагачувальний

комбінат «Кварцит»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Констракшн Матіріалз»

Про стягнення 1 037 344,48 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Просалова О.Є. -дов. № б/н від 12.10.11 р.

Букова Ю.В. -дов. № б/н від 12.04.12 р.

Брус О.М. -дов. № б/н від 10.05.12 р.

від відповідачів: 1) Радкевич В.В. - дов. № 01/юр-2 від 12.04.12 р.

2) Бандур С.О. -дов. № б/н від 12.05.12 р.

Чуприн Ю.І. -дов. № б/н від 12.05.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Констракшн Матіріалз»про стягнення солідарно 837 562,99 грн. основного боргу, 135 802,15 грн. інфляційних втрат та 63 979,34 грн. 3 % річних за договором фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/5323-2012, призначено справу до розгляду на 28.05.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представники позивача та відповідача -ТОВ «Данко Констракшн Матіріалз»у судовому засіданні 28.05.12 р. надали господарському суду документи на виконання вимог ухвали суду від 26.04.12 р.; позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити; відповідач-2 просив у їх задоволенні до нього відмовити.

Представник відповідача -ПАТ «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит»у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 27.04.12 р., згідно з яким відповідач-1 отримав 03.05.12 р. ухвалу про порушення провадження у даній справі.

Приймаючи до уваги неявку представника відповідача-1 та невиконання ним вимог ухвали суду, господарський суд ухвалою від 28.05.12 р. відклав розгляд даної справи на 13.06.12 р. та повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 26.04.12 р. № 5011-37/5323-2012.

У судовому засіданні 13.06.12 р. представник відповідача-1 на виконання вимог ухвал суду в даній справі надав суду документи, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.06.12 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Також у даному судовому засіданні представники відповідачів проти позову заперечили, пояснили, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 13.06.12 р. до 09.07.12 р. о 11:20 год. для витребування у позивача бухгалтерської довідки про стан розрахунків станом на день розгляду справи в суді, у відповідача -банківської виписки, належним чином засвідченої установою банку.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача-1 надійшли документи у справі, які було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.07.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні 09.07.12 р. проти позову заперечили, пояснили, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву в судовому засіданні 09.07.12 р. до 16.07.12 р. о 11:20 год. для витребування у відповідача детального та обґрунтованого розрахунку позовних вимог.

16.07.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача-1 надійшла заява про застосування строку позовної давності; від позивача надійшли письмові пояснення у справі, які було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.12 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні 16.07.12 р. повторно проти позову заперечили, пояснили суду, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд оголосив перерву в судовому засіданні 16.07.12 р. до 18.07.12 р. о 10:00 год. для повторного витребування у позивача детального та обґрунтованого розрахунку позовних вимог.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 17.07.12 р. від позивача надійшли письмові пояснення, які було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.12 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні 18.07.12 р. повторно проти позову заперечили, пояснили суду, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.12.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредид Лізинг»(лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит», яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит», (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 41-LD, відповідно до умов якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в договорі фінансового лізингу, зокрема, у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

У відповідності до п. 1.1. даного договору, ціна предмета лізингу становить еквівалент 269 000,00 доларів США без ПДВ (ціна предмету лізингу).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором лізингу.

У відповідності до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Фінансовий лізинг означає операцію з купівлі предмета лізингу лізингодавцем безпосередньо у продавця/лізингоодержувача, та подальша передача предмета лізингу лізингоодержувачу в користування на строк (який у будь-якому випадку не повинен бути менше 1 (одного) календарного року) та на умовах, погоджених в договорі фінансового лізингу, з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу у власність згідно з цим або окремо укладеним сторонами договором купівлі-продажу, якщо це необхідно, після закінчення строку лізингу та після виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Згідно з п. 1.3. договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р., строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до даного договору, якщо інакше не передбачено умовами договору фінансового лізингу; лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати договір фінансового лізингу до закінчення строку лізингу.

Відповідно до п. 3.1. вищевказаного договору, загальні умови поставки зазначені в додатку № 1 до договору фінансового лізингу.

Згідно з п. 4.9. договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р., з дати передачі предмету лізингу лізингоодержувач визнає і бере на себе всі ризики, пов'язані з пошкодженням або втратою, викраденням або передчасним зносом предмета лізингу або будь-якої його частини, незалежно від причин таких подій (за винятком нормального зносу і амортизації предмета лізингу в процесі його експлуатації), відповідно до умов цього договору.

Пунктом 5.1. договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р., лізингодавець на строк лізингу укладає та підтримує чинним договір страхування предмета лізингу (договір страхування) зі страховою компанією (страховиком) на умовах та від ризиків, прийнятних для лізингодавця; договір страхування має бути чинним з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта лізингу.

Розділом 7 договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р. визначено умови лізингових платежів.

У відповідності до п. 7.1. вищевказаного договору, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору фінансового лізингу; порядок розрахунку лізингових платежів та їх склад визначаються відповідно до наступного порядку.

Згідно з п. 7.1.1. договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р., перший лізинговий платіж складається із комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу (комісія за організацію) та відшкодування ціни предмета лізингу (відшкодування).

Відповідно до п. 7.1.2. договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р., другий лізинговий платіж складаються із: комісійних за користування предметом лізингу лізингоодержувач за період з дати передачі до останнього числа місяця, в якому відбулася передача предмета лізингу та наступних змінних складових; ПДВ на суму нарахованих до сплати комісій, згідно з підпунктами а) пункту 7.1.2., що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких комісій за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмета лізингу. ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується та сплачується у відповідності зі статтею 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість» або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

Згідно з п. 7.1.3. договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р., періодичні лізингові платежі -третій та кожен наступний лізинговий платіж складається із: відшкодування; лізингових відсотків, нарахованих на ціну предмета лізингу за вирахуванням відшкодування; дата платежу за вирахуванням відшкодування, дата платежу за яким настала за орендною ставкою відсотка 11,7 % річних; відсотки нараховуються на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів, починаючи з 1-го числа місяця наступного за тим, в якому відбулась передача предмета лізингу до дати фактичної сплати лізингоодержувачем ціни предмета лізингу, або до останнього дня строку лізингу, за відповідним рішенням лізингодавця, згідно з умовами цього договору; та наступних складових: ПДВ на суму нарахованих до сплати відсотків згідно з підпунктом b) пункту 7.1.3., що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмета лізингу. ПДВ згідно з цим пунктом розраховується та сплачується у відповідності до статті 3.2.2. ЗУ «Про податок на додану вартість»або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

Відповідно до п. 7.1.4. договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р., змінні складові лізингових платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем, згідно з пунктами 7.1.2. та 7.1.3. цього договору, розраховуються на кожну дату платежу та сплачуються лізингоодержувачем в складі лізингових платежів.

Пунктами 7.2. та 7.3. договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р. визначено, що комісія за організацію, комісійні за користування предметом лізингу. Відсотки, передбачені цим розділом є винагородою лізингодавцю за отримане лізингоодержувачем у лізинг майно за цим договором та компенсацією відсотків за кредит; в цілях податкового обліку датою нарахування лізингових платежів, за винятком відшкодування, вважається дата платежу.

У відповідності до п. 7.5. договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р., лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дат платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 15 договору, сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Додатками № 2 до договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р. були встановлені графіки сплати лізингових платежів.

Позивач пояснив суду, що ним були виконані умови договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р. в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.04.07 р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Однак відповідач - ПАТ «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит»свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р. виконував неналежним чином, у зв'язку з чим у нього станом на день подачі позову виникла заборгованість у розмірі 837 562,99 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит»за договором фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р. було укладено договір поруки № 41-2 від 07.12.10 р. між ТОВ «Данко Констракшн Матіріаліз»(поручитель), ТОВ «УніКредит Лізинг»(кредитор) та ПАТ «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит»(боржник).

Відповідно до умов цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.2006 р. з усіма змінами, доповненнями та додатками до нього (договір фінан сового лізингу), укладеного між кредитором (як лізингодавцем) та боржником (як лізингоодер- жувачем), у частині сплати боржником лізингових платежів (а саме виключно у частині сплати основного боргу та нарахованих на нього процентів) за період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2011 року (основне зобов'язання).

Згідно з п. 1.2. договору поруки № 41-2 від 07.12.10 р., поручитель відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником. поручитель як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно спла тити кредитору за його першою вимогою вищезазначені платежі за договором фінансового лізин гу загальною сумою, що не перевищує 110 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. вищевказаного договору поруки, загальний обсяг відповідальності поручителя перед кредитором відповідно до цьо го договору обмежується сумою 110 000,00 грн. Поручи тель не відповідає за несплату боржником будь-яких платежів за основним зобов'язанням понад зазначену суму, а також не відповідає за відшкодування кредиторові збитків та сплату будь-яких штрафних санкцій за основним договором.

Пунктом 1.4. договору поруки № 41-2 від 07.12.10 р. обумовлено, що поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 цього договору, з урахуванням обмежень передбачених пунктом 1.2. цього договору, якщо йому надіслана креди тором письмова вимога з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання (вимога), - протягом 5-ти робочих днів з дати отримання такої вимоги без будь-яких заперечень, переві рок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки кредитора, які вказані у цьому договорі.

Згідно з п. 1.5. договору поруки ; 41-2 від 07.12.10 р., відповідальність поручителя перед кредитором за боржника включає повернення лізингових платежів виключно у частині сплати частини основного боргу та нарахованих на нього процентів за вищезазначений період, виходячи з суми, що вказана у п. 1.3 цього договору.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Констракшн Матіріалз»про стягнення солідарно 837 562,99 грн. основного боргу, 135 802,15 грн. інфляційних втрат та 63 979,34 грн. 3 % річних у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень предмету лізингу від відповідача не надходило, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконав неналежним чином.

Відповідач-1 16.07.12 р. надав суду заяву про застосування термінів позовної давності при вирішенні спору у даній справі та в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних відмовити, посилаючись на те, що починаючи з першого півріччя 2009 року письмові повідомлення (рахунки), на підставі яких відповідач-1 повинен здійснювати оплату, позивачем не направлялись, у зв'язку з чим сторони не в змозі підтвердити документально суму заборгованості.

Доводи відповідача-1 щодо письмових повідомлень суд не бере до уваги, оскільки позивач надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідачу-1 направлялись повідомлення про лізингові платежі факсимільним зв'язком у відповідності до п. 13.4 договору. Крім того, виходячи зі змісту пунктів 7.4. та 7.5. договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р., відповідач-1 зобов'язаний був відповідно до умов даного договору сплачувати самостійно обчислені суми лізингових платежів на дату платежу, вказану в графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору), із застосуванням офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на вказану в графіку лізингових платежів дату платежу та оприлюдненого на офіційному сайті НБУ.

Суд бере до уваги заяву відповідача-1 про застосування позовної давності до даних спірних відносин.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи вимоги вищенаведених норм чинного законодавства України та умов договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.06 р., вимога сплатити заборгованість позивачем могла бути пред'явлена за період з квітня 2009 р., оскільки позивач подав позов до суду 24.04.12 р.

При цьому поважних причин пропущення зазначених строків позовної давності позивачем не наведено.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дані факти пропуску строку позовної давності визнані відповідачем-1 та не спростовані позивачем.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Зважаючи на викладене, враховуючи тривалість часу, протягом якого позивачу було відомо про заборгованість, оскільки позивач не навів поважних причин пропущення строків позовної давності щодо стягнення боргу, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних у справі № 5011-37/5323-2012, то господарський суд застосовує загальну позовну давність при вирішенні спору у даній справі.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення в межах строку позовної давності 744 527,24 грн. основного боргу, 118 374,33 грн. інфляційних втрат та 55 328,12 грн. трьох відсотків річних за період з квітня 2009 р. до квітня 2010 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит» 744 527,24 грн. основного боргу, 118 374,33 грн. інфляційних втрат та 55 328,12 грн. трьох відсотків річних за період з квітня 2009 р. до квітня 2010 р., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.2006 р. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог ТОВ «УніКредит Лізинг»щодо солідарної відповідальності за позовом у даній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Констракшн Матіаріалз», то дослідивши матеріали справи та оцінивши всі надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених до відповідача-2 вимог з огляду на наступне.

Відповідно до умов договору поруки № 41-2 від 07.12.10 р. поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.2006 р. з усіма змінами, доповненнями та додатками до нього (договір фінан сового лізингу), укладеного між кредитором (як лізингодавцем) та боржником (як лізингоодержувачем), у частині сплати боржником лізингових платежів (а саме виключно у частині сплати основного боргу та нарахованих на нього процентів) за період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2011 року (основне зобов'язання).

Згідно з п. 1.2. договору поруки № 41-2 від 07.12.10 р., поручитель відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником. поручитель як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно спла тити кредитору за його першою вимогою вищезазначені платежі за договором фінансового лізин гу загальною сумою, що не перевищує 110 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. вищевказаного договору поруки, загальний обсяг відповідальності поручителя перед кредитором відповідно до цьо го договору обмежується сумою 110 000,00 грн. Поручи тель не відповідає за несплату боржником будь-яких платежів за основним зобов'язанням понад зазначену суму, а також не відповідає за відшкодування кредиторові збитків та сплату будь-яких штрафних санкцій за основним договором.

Пунктом 1.4. договору поруки № 41-2 від 07.12.10 р. обумовлено, що поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 цього договору, з урахуванням обмежень передбачених пунктом 1.2. цього договору, якщо йому надіслана креди тором письмова вимога з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання (вимога), - протягом 5-ти робочих днів з дати отримання такої вимоги без будь-яких заперечень, переві рок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки кредитора, які вказані у цьому договорі.

Враховуючи наведене, оскільки ТОВ «УніКредит Лізинг»в своєму позові заявило вимоги, які стосуються заборгованості, яка виникла за період з лютого 2009 р. до квітня 2009 р. за договором фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.2006 р., а не за період з 01.11.10 р. до 30.06.11 р., як це передбачено договором поруки № 41-2 від 07.12.10 р., а також приймаючи до уваги, що кредитором не направлялась поручителю письмова вимога з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання, то вимоги щодо солідарної відповідальності за позовом у даній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Констракшн Матіаріалз» є безпідставними, у зв'язку з чим Господарський суд м. Києва відмовляє в їх задоволенні.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»підлягає задоволенню частково до відповідача-1.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача та відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом було встановлено, що при подачі позовної заяви ТОВ «УніКредит Лізинг» згідно з платіжним дорученням № 1776 від 23.04.2012 р. було сплачено судовий збір у розмірі 20 750,00 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.06.11 року № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пунктом 1 статті 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»від 23.12.2010 р. № 2857-VI станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

За подання позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ціни позову у справі № 5011-37/5323-2012 повинен був сплатити судовий збір у розмірі 20 746,89 грн.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин зайво сплачений судовий збір у розмірі 3,11 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611 614, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов до Публічного акціонерного товариства «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит»задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит»(11114, Житомирська область, Овруцький район, смт. Першотравневе, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 00191879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 21/1, код ЄДРПОУ 33942232) 744 527 (сімсот сорок чотири п'ятсот двадцять сім) грн. 24 коп. основного боргу, 118 374 (сто вісімнадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 55 328 (п'ятдесят п'ять тисяч триста двадцять вісім) грн. 12 коп. трьох відсотків річних та 18 364 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит»відмовити.

4. У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Констракшн Матіаріалз»відмовити повністю.

5. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 21/1, код ЄДРПОУ 33942232) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 (три) грн. 11 коп., що перерахований платіжним дорученням № 1776 від 23.04.2012 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачений.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

7. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 20.07.12 р.

Суддя Гавриловська І.О.