Рішення № 25465888, 25.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/6003-2012 25.07.12

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в розмірі 24 990,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Дудуц О.В., довіреність № б/н від 05.12.2011 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в розмірі 24 990,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 40 837,59 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/6003-2012, розгляд справи призначено на 30.05.2012 р.

24.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 14.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6003-2012.

29.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 30.05.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 14.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6003-2012 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 30.05.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 14.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6003-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 30.05.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6003-2012 та задоволенням судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 04.07.2012р.

У судове засідання 04.07.2012 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 04.07.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 14.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6003-2012 відповідач не виконав.

У судовому засіданні 04.07.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 04.07.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 04.07.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6003-2012 та задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, розгляд справи відкладено на 25.07.2012 р.

У судове засідання 25.07.2012 р. представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 25.07.2012 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2010 року між ОСОБА_2 (далі - страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 651474 (далі -Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1.

02.09.2010 р. о 14 год. 00 хв. на 63 км. а/д Київ-Чоп, гр. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2, під час руху не вибрала безпечної швидкості, не врахувала дорожню обстановку, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 02.09.2010 р. ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., згідно з ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Звіту АВ1595АХ-21.10/5 про оцінку автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті вищезазначеного ДТП, складає 48 700,27 грн.

Вказаний у Звіті № АВ1595АХ-21.10/5 розмір матеріального збитку підтверджений електронним розрахунком системи «Аудатекс», рекомендованої Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № СТО-10-14554/1 від 15.11.2010 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 02.09.2010 р. о 14 год. 00 хв. на 63 км. а/д Київ-Чоп, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 40 837,59 грн.

На підставі сформованого страхового акту № СТО-10-14554/1 від 15.11.2010 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 40 837,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 26465 від 07.12.2010 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

З метою з'ясування всіх обставин справи судом було направлено на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий запит № 06-37.1/5011-71/6003-2012 про надання інформації щодо страховика та страхувальника, забезпеченого транспортного засобу, типу полісу, ліміту відповідальності, строку дії полісу та розміру франшизи за полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/ 5511455.

19.07.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист-відповідь Моторного (транспортного) страхового бюро України № 17476/7-3-11 на судовий запит № 06-37.1/5011-71/6003-2012, з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеного ДТП була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5511455.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВЕ/5511455 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2, застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВЕ/5511455, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 09-06-02/86986 від 23.06.2011 р.

У відповідь на вказану заяву позивача, відповідач зазначив, що позивачем не додано до заяви на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 09-06-02/86986 від 23.06.2011 р. певних документів, а саме копію сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 7483/08, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача та документи, які були прийняті для розрахунку вартості залишків у разі повного конструктивного знищення транспортного засобу. На цій підставі відповідачем не було здійснено виплату позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:

а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;

б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;

ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства;

д) розмір шкоди;

е) підпис заявника і дата подання заяви.

Згідно з п. 35.2 ст. 35 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Позивачем було надано всі необхідні документи для вирішення питання відповідачем щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Листом № 09-06-02/20565 від 25.07.2011 р. позивачем було надіслано відповідачу всі документи на його вимогу.

Листом від 20.07.2011 р. відповідачем було запропоновано розглянути можливість укладення між позивачем та відповідачем угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач, у листі до відповідача № 09-06-02/20490 від 28.07.2012 р. повідомив про неможливість укладення такої угоди з об'єктивних підстав.

В матеріалах справи відсутній будь-який документ на підтвердження того, що між сторонами було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати, що у відповідача відсутнє зобов'язання сплатити позивачу страхове відшкодування в порядку регресу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн. (ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500,00 грн., відповідно до Полісу № ВЕ/5511455; за вирахуванням франшизи в розмірі 510,00 грн., встановленої Полісом № ВЕ/5511455) підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф. 13, ідентифікаційний код: 21130899) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код: 00034186) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 30.07.2012 р.

Суддя О.В. Нечай