Постанова № 25465836, 26.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2012 р. Справа № 5009/336/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Бабенко Л.М. -керівник, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,касаційну скаргуСелянського (фермерського) господарства "Василько"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.05.12у справі№5009/336/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"доСелянського (фермерського) господарства "Василько"простягнення 123530,88 грн.Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.07.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Василько" 11983,43 грн. боргу, 4062,86 грн. пені, 58294,93 грн. штрафу, 1352,67 інфляційних втрат, 47836,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В обґрунтування позову, позивач вказував на несплату відповідачем повної вартості отриманого за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.10 товару. Позивач посилався на приписи статей 15, 16, 509, 525, 526, 549, 629, 625, 694 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 229, 230 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.02.12 (суддя Немченко О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 11983,43 грн. боргу, 2031,43 пені, 5800,00 грн. штрафу, 1030,79 грн. інфляційних втрат і 47836,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Господарський суд виходив з факту несплати відповідачем повної вартості поставленого товару за спірним договором. В іншій частині позову відмовлено. Суд, з урахуванням приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір штрафу та пені на 50 відсотків. Відмовляючи у стягненні з відповідача 321,88 грн. інфляційних втрат суд виходив з помилковості здійсненого позивачем розрахунку. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 525, 526, 530, 536, 549, 611, 625, 629, 694 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України,

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.12 (судді: Бойченко К.І., Діброва Г.І., Стойка О.В.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Селянське (фермерське) господарство "Василько", яке просить судові рішення у справі скасувати в частині стягнення з відповідача 47836,99 грн. процентів за користування чужими грошовим коштами. Скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 13, 536, 549, 625, 692, 1054 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України, статті 14 Податкового кодексу України. На думку господарства відсутні підстави для стягнення з відповідача спірної суми процентів за користування чужими грошовими коштами.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.04.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" - постачальником та Селянським (фермерським) господарством "Василько" -покупцем було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язався у строки визначені договором поставити і передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти його, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору. Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару вказана у специфікація і визначена на дату укладення договору. Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (пункти 2.1, 2.2 договору). Порядок поставки товару і розрахунків за нього обумовлений сторонами в розділах 4-6 спірного договору, а відповідальність сторін -в розділі 8. Зокрема, договором передбачені санкції за прострочення виконання грошових зобов'язань за ним у вигляді сплати штрафу, пені та процентів за користування чужими грошовими коштами. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, що позивач за видатковим накладними №А-00002322 від 27.05.10, №А-00002245 від 21.05.10, №А-00001439 від 15.04.10, №А-00001242 від 07.04.10 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 193692,37 грн. Втім, за отриманий товар відповідач розрахувався частково, а відтак його борг становить 11983,43 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Василько" 11983,43 грн. боргу, 4062,86 грн. пені, 58294,93 грн. штрафу, 1352,67 інфляційних втрат, 47836,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Ці вимоги господарським судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, були задоволені частково. Стягнуто з відповідача 11983,43 грн. боргу, 2031,43 пені, 5800,00 грн. штрафу, 1030,79 грн. інфляційних втрат і 47836,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з судовими актами лише в частині стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Василько" 47836,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В іншій частині судові акти скаржником не оскаржені. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами частини 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Разом з тим, відповідно до частини 5 статі 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Приписами статі 536 цього ж Кодексу унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, установив, що відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунків за спірним договором у строки обумовлені ним виконував неналежним чином. Водночас, надавши оцінку умовам укладеного між сторонами у справі договору поставки, суди установили, що за прострочення оплати товару сторони передбачили нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та визначили договором їх розмір. Відтак, враховуючи установлений судами факт прострочення оплати товару відповідачем та те, що нарахування спірної суми процентів за користування чужими грошовими коштами, як установили суди, здійснено у відповідності до умов договору, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановленого господарськими судами.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

В частині стягнення з відповідача 11983,43 грн. боргу, 2031,43 пені, 5800,00 грн. штрафу, 1030,79 грн. інфляційних втрат судові акти скаржником не оскаржені, а тому колегією судів не переглядалися.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.12 у справі №5009/336/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Василько" - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

Т. Дроботова