Ухвала суду № 25464274, 25.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року справа №2а/1270/3644/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Бадахова Т.П., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання Марциновському А.К.

за участю представників від:

позивача Кальонов Є.А.

відповідача Костін Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/3644/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000148011 від 11.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року, позов Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (надалі-Позивач, ПАТ РКТК») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (надалі - СДПІ, Відповідач) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби №0000148011 від 11 квітня 2012 року (а.с.156, 157-163 т.4).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, СДПІ звернулась з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного зясування обставин справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.167-171 т.4). Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються, відсутністю господарських відносин між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_4, зазначені операції не мали реального характеру, а тому мало місце нікчемність правочинів. Такі висновки податкового органу засновані на отриманій інформації від ГВПМ СДПІ ВПП у м.Луганську по здійсненій перевірці ФОП ОСОБА_4 Рокитнянською МДПІ в Київській області, та порушеній кримінальній справі відносно цієї особи за ст.205 ч.2 КК України. Судом першої інстанції не врахований лист ВАС України від 02.06.2011 року, не з'ясував усі обставини справи з метою встановлення факту здійснення господарських операцій.Податкове повідомлення - рішення є обґрунтованими, законним прийняте на підставі здійсненої перевірки, відповідно до якої встановлені відповідні порушення податкового законодавства.

Представник відповідача-апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, та просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати, та прийняти нову про задоволення вимог. Зазначив, що до документів первинного обліку позивача зауважень не має, вся господарська операції підтверджена наявними та наданими до перевірки первинними матеріалами та документами бух обліку, є такими, що дають право на формування податкового кредиту з ПДВ, в той же час вказує, що контрагент позивача внаслідок викладених в акті перевірки Рокитнянською МДПІ в Київській області є сумнівним суб'єктом господарювання.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Надав письмові заперечення проти апеляційної скарги. Зазначив, що податковим законодавством не передбачено обов'язку перевірки законності і правомірності діяльності контрагентів, який за свою діяльність несе персоніфіковану відповідальність. Усі наявні первині документи податкового та бух обліку підтверджують реальність господарських операцій, в тому числі і відповідними актами податкового органу Рокитнянською МДПІ в Київській області, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій по збору, реалізації макулатури.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст..195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що

позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача з 23.03.2012р. по 26.03.2012р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 за період з 18.05.2007 р. по 01.12.2011 р., про що складено відповідний акт від 28.03.2012 р. № 1/22-01/01882551 (т.4 а.с.90-119).

Перевіркою, як зазначено у акті, встановлено в тому числі порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні в березні, травні, червні, вересні, грудні 2010 року господарських операцій з ОСОБА_4

За висновками, викладеними відповідачем в згаданому Акті, наявність у ПАТ «РКТК» документів, які відповідно до Податкового кодексу України від 02,12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих на адресу ПАТ «РКТК» не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних не має можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та сформовані за нікчемними правочинами з контрагентом, діяльність якого спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, для третіх осіб.

Фінансово-господарські відносини між ПАТ «РКТК» та ФОП ОСОБА_4 не спричинили реального настання правових наслідків, відбувалися з метою формування податкового кредиту, та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань, несплати податку на додану вартість, втрат дохідної частини Державного бюджету України.

У результаті порушення ФОП ОСОБА_4 формування своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені ФОП ОСОБА_4 мають протиправний характер. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує: публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

Як також зазначено в акті до зазначених висновків відповідач прийшов виходячи з того, що до СДПІ по роботі з ВПП м. Луганську надійшла інформація ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську (лист від 17.02.2012 року №2505/7/26-0131) щодо порушення СУ ГУМВС України у Київській області кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України з наданням копії постанови про порушення кримінальної справи від 26.10.2011 року.

Від Рокитнянської МДПІ, листом від 26.01.2012 р. №96/7/17-010, отримано акт від 15.12.2011 р. №15/1701/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 18.05.2007 р. по 01.12.2011 року, яким визначено, що операції з моменту реєстрації фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_4 по податковому кредиту та податковим зобов'язанням є нікчемними, податкові зобов'язання за перевіряємий період завищено на 34236159,00 грн., податковий кредит завищено на 32690218,00 грн.,

Внаслідок проведеної перевірки, на підставі зроблених висновків, Відповідачем на підставі акту перевірки від 28.03.2012 р. № 1/22-01/01882551 винесене податкове повідомлення-рішення №0000148011 від 11.04.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 300884 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 150442 грн.( т.1 а.с. 7).

Як встановлено судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_4 у спірний період здійснювались за договором поставки товарів №76 від 27.01.2010 р. з укладанням додаткових угод від 25.03.2010 р., від 13.04.2010 р., від 28.04.2010 р., від 02.05.2010 р., від 17.05.2010 р., від 20.05.2010 р., від 27.08.2010 р., від 28.08.2010 р., від 28.09.2010 р,, від 20.10.2010 р., від 30.11.2010 р. (т.3 а.с. 155-170).

Вказаний договір та додаткові угоди до нього підписані особами, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Згідно зазначеного договору визначено, що продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов договору згідно специфікацій, оформлених в додатках або додаткових угодах до цього договору. Загальна сума договору на момент укладання угоди складала 8500000 грн. в тому числі ПДВ 1416666,67 грн. Поставка макулатури здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA м.Київ (Інкотермс-2000). При цьому транспортні витрати відносяться на покупця.

На виконання цього договору ФОП ОСОБА_4 реалізовано позивачеві продукцію згідно з договором, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві наступні податкові накладні:

№1 від 11.01.2011 року № 4 від 12.01.2011 року, №2 від 12.01.2011 року, №3 від 12.01.2011 року, №5 від 13.01.2011 року, №7 від 14.01.2011 року, №6 від 14.01.2011 року, №8 від 15.01.2011 року, №9 від 15.01.2011 року, №11 від 19.01.2011, № 10 від 19.01.2011 року, № 12 від 19.01.2011 року, № 13 від 21.01.2011 року, № 15 від 25.01.2011 року, № 16 від 26.01.2011 року, № 17 від 31.01.2011 року, № 18 від 31.01.2011 року, № 108 від 30.12.2010 року,№ 107 від 27.12.2010 року, № 106 від 27.12.2010 року, № 105 від 27.12.2010 року, № 104 від 23.12.2010 року, № 95 від 11.10.2010 року, № 13 від 28.04.2010 року, № 88 від 27.09.2010 року, № 101 від 25.10.2010 року, № 100 від 22.10.2010 року, № 99 від 18.10.2010 року, № 98 від 18.10.2010 року, № 97 від 18.10.2010 року, № 96 від 11.10.2010 року, № 94 від 11.10.2010 року, № 93 від 06.10.2010 року, № 92 від 04.10.2010 року, № 91 від 04.10.2010 року, № 90 від 29.09.2010 року, № 89 від 28.09.2010 року, № 87 від 27.09.2010 року, № 86 від 23.09.2010 року, № 85 від 23.09.2010 року, № 84 від 20.09.2010 року, № 83 від 20.09.2010 року, № 82 від 20.09.2010 року, № 81 від 20.09.2010 року, 80 від 20.09.2010 року, № 64 від 03.09.2010 року, № 79 від 17.09.2010 року, № 78 від 16.09.2010 року, № 77 від 14.09.2010 року, № 76 від 13.09.2010 року, № 75 від 13.09.2010 року, № 74 від 13.09.2010 року, №73 від 13.09.2010 року, № 72 від 10.09.2010 року, № 71 від 09.09.2010 року, № 70 від 08.09.2010 року, № 69 від 08.09.2010 року, №68 від 06.09.2010 року, № 65 від 06.09.2010 року, № 67 від 06.09.2010 року, № 66 від 06.09.2010 року, № 63 від 03.09.2010 року, № 62 від 30.08.2010 року (т.3 а.с.185-250), № 61 від 25.08.2010 року, № 60 від 25.08.2010 року, № 57 від 25.08.2010 року, № 59 від 25.08.2010 року, № 58 від 25.08.2010 року, № 55 від 18.08.2010 року, № 56 від 18.08.2010 року, № 54 від 16.08.2010 року, № 53 від 16.08.2010 року, № 52 від 12.08.2010 року, № 51 від 12.08.2010 року, № 50 від 09.08.2010 року, № 48 від 02.08.2010 року, № 49 від 02.08.2010 року, № 46 від 27.07.2010 року, № 47 від 27.07.2010 року, № 45 від 23.07.2010 року, № 44 від 22.07.2010 року, № 43 від 20.07.2010 року, № 38 від 19.07.2010 року, № 39 від 19.07.2010 року, № 40 від 19.07.2010 року, № 41 від 19.07.2010 року, 42 від 19.07.2010 року, № 37 від 15.07.2010 року, № 35 від 12.07.2010 року, № 36 від 12.07.2010 року, № 34 від 06.07.2010 року, № 33 від 05.07.2010 року, № 32 від 02.07.2010 року, № 29 від 23.06.2010 року, № 30 від 25.06.2010 року, № 31 від 29.06.2010 року, № 28 від 21.06.2010 року, № 27 від 18.06.2010 року, № 26 від 14.06.2010 року, № 25 від 14.06.2010 року, № 24 від 11.06.2010 року, № 23 від 10.06.2010 року, № 22 від 07.06.2010 року, № 21 від 04.06.2010 року, № 20 від 04.06.2010 року, № 19 від 25.05.2010 року, № 18 від 14.05.2010 року, № 14 від 05.05.2010 року, № 17 від 11.05.2010 року, 3 16 від 07.05.2010 року, № 15 від 05.05.2010 року, № 12 від 26.04.2010 року, № 11 від 23.04.2010 року, № 10 від 22.04.2010 року, № 09 від 19.04.2010 року, № 08 від 19.04.2010 року, 07 від 14.04.2010 року, № 06 від 12.04.2010 року, № 05 від 06.04.2010 року, № 04 від 02.04.2010 року, № 03 від 01.04.2010 року, № 02 від 31.03.2010 року, № 01 від 29.03.2010 року ( т.4 а.с.1-61).

Щодо податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит звітних періодів, відповідачем не встановлено порушень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо їх складання. Правильність заповнення податкових накладних та форма податкових накладних відповідачем не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження своєї правової позиції надано первинні документи, на підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_4 видаткові накладні, прибуткові акти, товарно-транспортні накладні, акти зважування, фотографічні матеріали - витяги з системи автоматичного зважування автомобілів та платіжні доручення про сплату позивачем ФОП ОСОБА_4 вартості отриманого товару. Згідно наданого журналу ордеру по рахунку 631.1 «Розрахунки з постачальниками» станом на 01.01.2012 року борг контрагента складає 0, 96 грн.

При цьому сторонами не заперечувались обставини фактичного використання продукції, придбаної позивачем.

Проведеною перевіркою податковим органом встановлені обставини складання відповідних податкових та видаткових накладних на поставлені контрагентом товари, та не встановлено обставин невідповідності цих накладних поставленим товарам.

Надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено.

Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договорів з контрагентом ФОП ОСОБА_4, оформлена належним чином, що не заперечується представником відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що придбаний товар у контрагента відповідав дійсній меті та господарській операції Позивача, в той же час матеріалами справи підтверджується і здійснення господарської операції ФОП ОСОБА_4 із збиранням макулатури.

Тобто, як вбачається за матеріалами справи, спірні господарські відносини з контрагентом спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

Крім того, з наданих до суду першої інстанції документів на підтвердження здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4, копію витягу з протоколу № 12 пленарного засідання Рокитнянської селищної ради Київської області від 27.10.2011 року, яким надано ФОП ОСОБА_4 тимчасовий дозвіл на збір і переробку вторсировини на території полігону, копії актів обстеження складського приміщення ФОП ОСОБА_4 складені органами податкової служби, з яких вбачається дійсне здійснення господарського виду діяльності по збору та реалізації макулатури, маючи при цьому усе необхідне. Зазначені докази відповідачем не спростовані.

Доводи відповідача стосовно того, що оскільки були встановлені порушення в діяльності ФОП ОСОБА_4 при формуванні своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), то угоди, укладені ФОП ОСОБА_4 мають протиправний характер, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу вказаний вище договір між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_4 є нікчемним договором, на увагу не заслуговують.

Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, тому податковий орган з порушенням наведеної норми послався на статті 203, 215 ЦК України та безпідставно дійшов до висновку про нікчемність виконаних угод, недійсність яких не встановлена законом та не доведена в судовому порядку. Стаття 207 Господарського кодексу України містить норми, відповідно до яких недійсність господарського зобов'язання повинно доводитися в судовому порядку, а нікчемними визнаються не угоди, а умови господарського зобов'язання, які самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушують права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, а не держави при визначенні бази оподаткування.

З огляду на зазначене, податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо протиправності угоди, замість того, щоб зробити перевірку документів за взаємовідносинами позивача з певним контрагентом.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Відповідачем не доведено перед судом та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому могло бути відомо про порушення, які можливо допущенні його контрагентами щодо його фіктивності. Не під час здійснення перевірки, не під час розгляду справи в суді відповідачем не надано беззаперечних доказів, як то обвинувального вироку, постанови (як то про звільнення від кримінальної відповідальності, закриття з не реабіліатуючих обставин) якими б були доведені та встановлені відповідні обставини справи, правові наслідки щодо діяльності контрагента ФОП ОСОБА_4, що нерозривно пов'язується з Позивачем в межах спірних правовідносин.

В даному випадку, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги посилання відповідача на постанову СУ ГУ МВС України в Київській області про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва відносно ФОП ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого 205 ч.2 КК України, оскільки згідно до ч.4 ст.72 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2012 року зазначена постанова слідчого скасована. Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність порушеної кримінальної справи відносно контрагента, не впливає на правомірність формування податкового кредиту за реальними господарськими операціями.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно з'ясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення суб'єкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Доводи апелянта, щодо не виконання судом приписів листа ВАС України, є недоречним. Предметом перегляду в межах даної справи, є правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Відповідача. В даному випадку не проводиться перевірка діяльності ФОП ОСОБА_4 Для здійснення перевірки щодо правомірності здійснення господарської діяльності цього підприємства, законності формування, сплати податкових зобов'язань, у податкового органу є достатньо компетенції та засобів. Суд позбавлений можливості здійснювати таку перевірку самостійно.

Перекладання свого обов'язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого податковим органом рішення, є некоректним.

Саме ДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, суд не може перебирати на себе функцію виконання обов'язків податкового органу. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи. Не в апеляційних скаргах, не під час розгляду справи в суді, стороною відповідача не вказано, яких саме доказів не хватає для правомірності визначення податкового кредиту з боку позивача.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку, при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення, доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої держаної податкової інспекції у по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/3644/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 липня 2012 року. Ухвала у повному обсязі виготовлена 30 липня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Т.П.Бадахова

А.В. Гайдар