Ухвала суду № 25463257, 20.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2012 року справа №2а/1270/4045/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бадахової Т.П.

суддів: Гайдара А.В., Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання: Марциновському А.К.

за участю сторін:

від позивача: Болото О.О. за довір.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року по справі № 2а/1270/4045/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ «Укренергопроект» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ «Укренергопроект» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на №0000022270 від 24.04.2012 року, оскільки, податковим повідомленням-рішенням Товариству з обмеженою відповідальністю "ВФ "Укренергопроект" було збільшено податок з податку на додану вартість в сумі 139848 грн.75 коп., в тому числі за основним платежем - 111879 грн. 00 коп. та штрафні санкції - 27969 грн.75 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, внаслідок чого, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000022270 від 24.04.2012 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства, на підставі якої було складено акт № 286/23-3153073, відповідно до якого відповідачем встановлено порушення позивачем вимог підпункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та встановлено, що ТОВ «ВФ Укренергопроект» за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року безпідставно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів, робіт, послуг на загальну суму 111880 грн. від ТОВ "Ваел Плюс".

Докази про те, що позивач був повідомлений, згідно діючого законодавства, про початок перевірки, в матеріалах справи відсутні, що свідчить про порушення відповідачем приписів пункту 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України.

На підставі вищевказаного акту було прийнято податкове повідомлення рішення від 24.04.2012 року № 0000022270 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 139848 грн.,75 коп., у тому числі за основним платежем - 111879,00 грн. та штрафні санкції -27969,75грн.

За результатами перевірки, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ "Ваел Плюс" та ТОВ "ВФ "Укренергопроект" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, як наслідок цього, підприємством безпідставно сформовано за відповідний період податковий кредит з ПДВ та валові витрати від операцій з ТОВ "Ваел Плюс".

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2011 року між ТОВ "ВФ "Укренергопроект" та ТОВ «Ваел Плюс» було укладено договір № 407 (а.с.51-52), за умовами якого ТОВ «Ваел Плюс» поставило та передало у власність для ТОВ "ВФ "Укренергопроект" продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікацій № 1,2,3 до даного Договору, які є невід`ємною його частиною на загальну суму 635316 грн., в тому числі ПДВ 105886 грн.

Укладена угода була виконана, позивачем було отримано товар (послуги) від вказаного контрагента, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві належним чином оформлені податкові накладні (а.с.60,64): податкова накладна від 18.07.2011 року № 214 на загальну суму 107400 грн. (у тому числі ПДВ - 17900 грн.); податкова накладна від 21.07.2011 року № 245 на загальну суму 163416 грн. (у тому числі ПДВ - 27236 грн.); податкова накладна від 25.07.2011 року № 266 на загальну суму 82620 грн. (у тому числі ПДВ - 13770 грн.); податкова накладна від 28.07.2011 року № 296 на загальну суму 194400 грн. (у тому числі ПДВ - 32400 грн.); податкова накладна від 04.08.2011 року № 126 на загальну суму 87480 грн. (у тому числі ПДВ - 14580 грн.). Всього на загальну суму 635316 грн., в тому числі ПДВ - 105886 грн.

Також, здійснення поставок товару позивачем підтверджують видаткові накладні № 214 від 27.07.2011 року; № 245 від 05.08.2011 року; № 266 від 30.08.2011 року; № 296/07 від 27.09.2011 року; № 126/08 від 28.09.2011 року; № 195/08 від 29.09.2011 року (а.с.65-69); платіжні доручення про сплату вартості отриманої продукції (а.с.53-59).

Тобто, отримання позивачем товарів від ТОВ «Ваел Плюс» підтверджено вищевказаними податковими та видатковими накладними, копією сертифіката якості товару, які були надані при перевірці. Здійснення позивачем оплати отриманого товару підтверджується платіжним дорученням, які також надавались відповідачеві при перевірці. Крім цього, позивачем надані копія договору № 8/59, копії податкових та видаткових накладних, які свідчать про подальшу реалізацію товару, отриманого від ТОВ «Ваел Плюс», на адресу ГП «ЛАРЗ».

Таким чином, на момент перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Ваел Плюс» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Щодо посилань апелянта про те, що договір між позивачем та ТОВ «Ваел Плюс» є нікчемним, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до 1. ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. N742/11/13-11.

Крім цього, постановою луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012 року у справі № 2а-10971/11/1270 дії Ленінської МДПІ у місті Луганську щодо проведення перевірки ТОВ «Ваел Плюс» та складання акту від 11.11.2011 року № 804/23-33352187 визнані протиправними.

З огляду на вищевказане, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Ваел Плюс», не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року по справі № 2а/1270/4045/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року по справі № 2а/1270/4045/2012- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 липня 2012 року. Повний текст виготовлено 20 липня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Т.П.Бадахова

Судді: А.В.Гайдар

М.М.Яковенко