Ухвала суду № 25463235, 20.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2012 року справа №2а/1270/2821/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бадахової Т.П.

суддів: Гайдара А.В., Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання: Марциновському А.К.

за участю сторін:

від позивача: Готман Р.С., Герасимова Т.І., за довір.,

від відповідача: Муліков Ю.С. за довір.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року по справі № 2а/1270/2821/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промекотех» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промекотех» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень:

- № 0000582310 від 28.03.2012 p., згідно якого було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 13026,00 грн.,

- № 0000572310 від 28.03.2012 p., згідно якого було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 11327,00 грн., та штрафні санкції на суму 1689,25 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу ДПІ в Жовтневому районі м.Луганська від 01.03.2012 р. № 456 була проведена перевірка ТОВ «Фірма «Промекотех» у період 01.03.2012 р. по 02.03.2012 p., за результатами якої складено Акт від 12.03.2012 р № 793/23/32371345. В ході перевірки було встановлено порушення позивачем п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 134.1.1 п. 134.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, Податкового кодексу України.

На підставі вищевказаного акту були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000582310 від 28.03.2012 p., згідно якого було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 13026,00 грн., та № 0000572310 від 28.03.2012 p., згідно якого було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 11327,00 грн., та штрафні санкції на суму 1689,25 грн.

За результатами перевірки, податковий орган встановив, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Діомат ЛТД» на підставі укладеного договору від 04.05.2011 р. за № 1, однак інформації щодо складу відвантаження товару у первинних документах не зазначено.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наявні в матеріалах справи копії накладних, податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі-прийому робіт, рахунків-фактур, платіжних доручень, товарно- транспортних накладних (том.1 арк.спр.85-113), свідчать про виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД».

Посилання апелянта на неналежне оформлення товарно - транспортних накладних не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на нікчемність угоди між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД», з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до 1. ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. N742/11/13-11.

Таким чином, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД», не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року по справі № 2а/1270/2821/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року по справі № 2а/1270/2821/2012- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 липня 2012 року. Повний текст виготовлено 20 липня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Т.П.Бадахова

Судді: А.В.Гайдар

М.М.Яковенко